Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 травня 2024 року № 520/4372/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лук'яненко М.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул.Автогенна, буд. 7,м. Харків,61009) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м.Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61005) про визнання протиправними та скасування рішення,
Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000667/2 від 21.12.2023, картку відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2023/000760.
В обґрунтування позову зазначено, що прийняті 21.12.2023 рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000667/2 та картка відмови № UА807200/2023/000760 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Ухвалою суду від 21.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було.
Суд зазначає, що згідно положень ч.ч.1, 2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Оскільки на території Харківщини з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії та в результаті нанесення ракетних ударів по критичній інфраструктурі м. Харкова та області, діють відключення електропостачання та перебої з доступом до мережі Інтернет, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду та за наявності технічної можливості.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель", код ЄДРПОУ - 00214534, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб'єкт господарювання.
Під час розгляду справи встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Завод Південкабель" та фірмою "Resin Technology, LLC" Гротон, Массачуссетс, США укладено контракт №08-14-2015 від 14.08.2015, відповідно до умов якого продавець ("Resin Technology, LLC") продає, а покупець (ПАТ "Завод Південкабель") купує товар - смогу ПВХ на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010). Відповідно до умов указаного контракту ціна, марка, і кількість товару вказується в специфікаціях, що оформлюються на кожну партію товару, що відвантажується. Згідно з розділом 2 контракту №08-14-2015 від 14.08.2015 ціни на товар, проданий за цим контрактом, визначаються на підставі комерційної пропозиції фірми-продавця та підтверджуються підписанням відповідної специфікації. Валюта контракту - Долар США. Остаточна вартість і кількість кожної партії вказана у відповідному інвойсі та специфікації повинні містити обов'язкові реквізити: посилання на номер і дату контракту, посилання на умови поставки відповідно до контракту, кількість і ціну товару, що поставляється.
В подальшому сторонами було складено та підписано на виконання умов контракту додаткові угоди №2 від 29.02.2016 №3 від 03.03.2016, №5 від 23.05.2016, №6 від 01.08.2016, №7 від 28.07.2017, №8 від 04.12.2018, б/н від 08.04.2019, №12 від 18.08.2022 до контракту №08-14-2015 від 14.08.2015, якими змінювались банківські реквізити покупця, умови оплати, загальна вартість контракту.
Відповідно до вимог пункту 2.5 контракту №08-14-2015 від 14.08.2015 сторони в специфікації №76 від 24.08.2023 погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість поставки, умови поставки, упаковку, країну походження та відвантаження товару, інші обов'язкові реквізити.
У рахунку-проформі від 24.08.2023 №269Р000421 сторони погодили основні характеристики товару, а також строк та порядок оплати, загальні умови поставки, валюту оплати, дату відправлення, термін оплати рахунку-фактури.
На підставі рахунку-проформи від 24.08.2022 № 269Р000421 платіжним дорученням № 223 від 22.11.2023 Покупець (ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ») сплатив на рахунок Продавця («Resin Technology, LLC» Гротон, Массачуссетс, США) 44 880,00 доларів США як 50% суми оплати після відвантаження за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015.
Коносамент комбінованого транспортування № NAM6438776 засвідчив укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження Констанца, Румунія, прийняття вантажу для перевезення, а також надав право ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» одержати вантаж у місті поставки.
Комерційний рахунок-фактура № 23000864 від 04.11.2023 за контрактом №08-14-2015 від 14.08.2015 засвідчив поставку товару приблизно 04.11.2023 у порт розвантаження - Констанца, Румунія.
Крім того, Покупцем укладений Договір № 01/08/2016 від 01.08.2016 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Також, Покупцем було отримано страхове свідоцтво № 5502425000808 від 04.11.2023, лист з паспортом безпеки від 22.11.2011, звіт про перевірку кількості та якості від 27.10.2023, пакувальний лист від 04.11.2023, автотранспортні накладні 061598 та 061599 від 14.12.2023, 418129-1 та 418129-2 від 15.12.2023, сертифікат походження від 04.11.2023, Довідки про транспортні витрати №№ 418129/2 і 418129/3 від 14.12.2023 та №№ 418129 і 418129/1 від 15.12.2023, довідка з оцінками спот-цін на полімери в Америці та Азії, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару, копії митних декларацій країни відправлення 23ROCT190000822946 від 14.12.2023, 23ROCT190000822804 від 14.12.2023, 23ROCT190000824870 від 15.12.2023, 23ROCT190000824889 від 15.12.2023.
За результатами придбання товару відповідно до укладеного контракту, позивачем складено та подано до митного органу митну декларацію № 23UA807200018058U1 від 21.12.2023, в якій самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.
Як встановлено судом, під час декларування вказаного товару за митною декларацією № 23UA807200018058U1 від 21.12.2023 та з метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст.53 Митного кодексу України.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №23UA807200018058U1 від 21.12.2023, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості), у зв'язку з чим відповідачем 21.12.2023 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог стаття 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України запропонувала надати додаткові документи по ЕМД № 23UA807200018058U1: «В зв'язку з надходженням до ВКМВ УМПКМВМТРЗЕД запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару, в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів.
У відповідь на повідомлення митниці позивачем 21.12.2023 зазначено, що ПАТ "Завод Південкабель" подано повний пакет документів достатній для підтвердження заявленої митної вартості та викладено прохання винести рішення про коригування митної вартості товару.
Судовим розглядом справи встановлено, що 21.12.2023 року Харківською митницею було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000760 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2023/000667/2 від 21.12.2023 року, в якому у графі 33 вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; відсутня експортна декларація, передбачена п. 6.1. Контракту від 14.08.2015 № 08-14-2015; відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; відсутня інформація щодо вартості морського фрахту, інформація щодо вартості розвантажувальних робіт, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та вимогам п.4.1.3. договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 № 01/08/2016; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплату морського фрахту, що не відповідає вимогам п. 4.1.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 №01/08/2016; відсутня заявка та акт виконаних робіт на транспортне перевезення, тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості; транспортні рахунки на оплату від транспортні рахунки на оплату від 14.12.2023 №№ LS-4527495, № LS-4527496 та від 15.12.2023 №№ LS-4527707, LS-4527708 та довідки про транспортні витрати від 14.12.2023 №№ 418129/2, 418129/3 та від 15.12.2023 №№ 418129/1, №№ 418129 надано від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно CMR наданих до митного оформлення №№061598 та 061599 від 14.12.2023, №№ 418129-1 та 418129-2 від 15.12.2023; в CMR №№ 061598 та 061599 від 14.12.2023, №№ 418129-1 та 418129-2 від 15.12.2023 не зазначено географічний пункт місця розвантаження; в транспортних рахунках на оплату від 14.12.2023 №№ LS-4527495, № LS-4527496 та від 15.12.2023 №№ LS-4527707, LS-4527708 не зазначені географічні пункти щодо транспортування згідно умов поставки тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; документ під кодом 4103 доп. Угода 12 (умови оплати) відскановано та прикріплено до гр.44 в дуже поганій якості, що не дає змоги його ідентифікувати; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний товар, зокрема оформлений раніше у схожій кількості, на схожих комерційних умовах у максимально наближений час за фактами митних оформлень, що наявні у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби: МД UA 500500/2023/44632 від 15.12.2023.
При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості: товар 1) 1,22 USD/кг..
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При цьому, п.23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митні формальності, відповідно до п.29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Як передбачено положеннями ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.
Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд зазначає, що приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (ч.2 ст.64).
Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить висновки митного органу про встановлення порушень під час митного оформлення товарів, а саме: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; відсутня експортна декларація, передбачена п. 6.1. Контракту від 14.08.2015 № 08-14-2015; відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; відсутня інформація щодо вартості морського фрахту, інформація щодо вартості розвантажувальних робіт, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та вимогам п.4.1.3. договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 № 01/08/2016; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплату морського фрахту, що не відповідає вимогам п. 4.1.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 №01/08/2016; відсутня заявка та акт виконаних робіт на транспортне перевезення, тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості; транспортні рахунки на оплату від транспортні рахунки на оплату від 14.12.2023 №№ LS-4527495, № LS-4527496 та від 15.12.2023 №№ LS-4527707, LS-4527708 та довідки про транспортні витрати від 14.12.2023 №№ 418129/2, 418129/3 та від 15.12.2023 №№ 418129/1, №№ 418129 надано від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно CMR наданих до митного оформлення №№061598 та 061599 від 14.12.2023, №№ 418129-1 та 418129-2 від 15.12.2023; в CMR №№ 061598 та 061599 від 14.12.2023, №№ 418129-1 та 418129-2 від 15.12.2023 не зазначено географічний пункт місця розвантаження; в транспортних рахунках на оплату від 14.12.2023 №№ LS-4527495, № LS-4527496 та від 15.12.2023 №№ LS-4527707, LS-4527708 не зазначені географічні пункти щодо транспортування згідно умов поставки тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; документ під кодом 4103 доп. Угода 12 (умови оплати) відскановано та прикріплено до гр.44 в дуже поганій якості, що не дає змоги його ідентифікувати; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
Надаючи оцінку вказаному, суд стосовно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначає наступне.
Митним органом було направлено на адресу позивача лист, яким витребовано додаткові документи: відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).
Також, митним органом додатково були запитані наступні документи: виписку з бухгалтерської документації (транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та с умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст.254 МКУ); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДГІ Укрпромзовнішекспертиза).
Підприємством позивача 21.12.2023 р. за вих. № 12/68 надано митному органу лист, в якому зазначено, що підприємством надані всі документи.
Також, зі змісту наданих представником позивача пояснень встановлено, що стосовно доводи митного органу про відсутність каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару останнім повідомлено суду, що до відповідача під час митного оформлення були подані довідка з оцінками спот-цін на полімери в Америці та Азії, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару (копії додаються), комерційний рахунок-фактура № 23000864 від 04.11.2023, пакувальний лист від 04.11.2023, звіт про перевірку кількості та якості від 27.10.2023, сертифікат походження від 04.11.2023, лист з паспортом безпеки від 22.11.2011, страхове свідоцтво (копія додається), коносамент для комбінованих перевезень та перевезень з порту до порту. Вказане свідчить про те, що позивачем був наданий вичерпний перелік документів, який був у його розпорядженні, для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім того, представником позивача вказано на надання показників біржових цін, які формуються виключно під впливом ринкового попиту та пропозиції, що дає змогу орієнтуватися учасникам ринку та прогнозувати хід торгів в майбутньому, і є найбільш точним показником дійсності ціни імпортованого товару.
Стосовно надання інформація про вартість морського фрахту, інформації щодо вартості розвантажувальних робіт представником позивача повідомлено суду, що запит такої інформації не передбачений частинами 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України. Так, сторонами контракту від 14.08.2015 № 08-14-2015 погоджена ціна за товар, що включає в себе вартість доставки товару морем до порту Констанца, Румунія. Запит у продавця документів, які підтверджують вартість морського фрахту, розвантажувальних робіт не відноситься до прав покупця, оскільки є комерційною таємницею продавця. З цього приводу позивачем, як покупцем, у спірних правовідносинах до митного органу був наданий коносамент для комбінованих перевезень та перевезень з порту до порту.
Під час розгляду справи встановлено, що оскільки доставка товару морем до порту Констанца, Румунія відповідно до умов договору від 14.08.2015 № 08-14-2015 включена у вартість товару за цим договором, то і "інформація щодо вартості морського фрахту, інформація щодо вартості розвантажувальних робіт" не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Стосовно посилання представника відповідача на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, суд зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що ці платіжні документи не запитувались Харківською митницею.
Також, суд зазначає, що згідно норм діючого законодавства та Правил заповнення декларації митної вартості встановлено обов'язок зазначення витрат на транспортування, а не подання в обов'язковому порядку транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, як свідчать матеріали справи, у запиті на надання додаткових документів Харківської митниці процитовано перелік документів визначений частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, який запитується тільки в разі розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки або не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, відповідного обґрунтування з посиланням на частину 3 статті 53 Митного кодексу України запит Харківської митниці про надання додаткових документів не містить.
Натомість вже в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000667/2 від 21.12.2023 відповідач послався на відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.
Щодо відсутності банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського фрахту, суд зазначає наступне:
Пункт 4.1.3. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 № 01/08/2016 встановлює різні види транспортно-експедиційних послуг, які можуть надаватися за цим Договором Експедитором та порядок їх оплати.
Відповідач помилково вважає, що ПАТ “ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ” мав оплатити морський фрахт (підпункт а) пункт 4.1.3 Договору) проте як зазначалося вище, погоджена ціна Товару за Контрактом від 14.08.2015 № 08-14-2015 включає в себе вартість доставки товару морем до порту Констанца, Румунія і покладається на Продавця - «Resin Technology, ELC» Гротон, Массачусетс, США.
Тобто Експедитор за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 № 01/08/2016 не надавав Позивачу послуги по перевезенню вантажу морським транспортом (фрахт), хоча Сторони цього Договору передбачили взагалі можливість надання таких послуг Експедитором.
Згідно з пунктом 1.2. Контракту від 14.08.2015 № 08-14-2015 Продавець продає, а Покупець купує товар - смолу ПВХ на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010).
Згодом у зв'язку з воєнними діями на території України та неможливості доставки товару до порту Одеси, Сторони Контракту від 14.08.2015 № 08-14-2015 у специфікаціях до Контракту погоджують умови поставки - CIF Констанца, Румунія, що цілком відповідає пункту 1.2. Контракту від 14.08.2015 № 08-14-2015.
Так, CIF - термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну СІЕ на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.
Відповідно до підпункту в) пункту 4.1.3. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 № 01/08/2016 за послуги з перевезення вантажу автомобільним або залізничним сполученням (при наземній доставці) здійснюються протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення/видання Експедитором рахунку- фактури.
Стосовно ненадання заявки на транспортне перевезення, судом встановлено наступне.
Згідно з пунктом 1.3. Договору № 01/08/2016 від 01.08.2016 у заявці сторони погоджують найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату доставки вантажу, тип транспортного засобу, інформація про вантажовідправника та іншу необхідну інформацію, яка відноситься до транспортно-експедиційного обслуговування.
При цьому суд зазначає, що заявка на транспортне обслуговування має попередній характер, передує виконанню послуг експедитором, в ній не погоджується вартість послуг, які надаються експедитором, а отже, на нашу думку, не відноситься до транспортних (перевізних) документів, у визначенні пункту 6 частини 2 статті 53 Митного Кодексу України.
В той же час митним органом було запитано заявки перевезення, а заявку на транспортне обслуговування не було запитано у позивача при первісному митному оформленні товару, але вказано на її відсутність у спірному рішенні.
Відповідно до умов договору № 01/08/2016 від 01.08.2016 клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг клієнту за домовленістю сторін. Згідно з пунктом 2.2.2 договору № 01/08/2016 від 01.08.2016 експедитор має право доручити виконання цього договору третій особі, що свідчить про можливість у експедитора залучення третіх осіб для його виконання, а обов'язок за договором № 01/08/2016 від 01.08.2016 вчасно та якісно надати транспортно-експедиційні послуги та доставити товар у визначене місце. Зобов'язання покупця за договором № 01/08/2016 від 01.08.2016 прийняти доставлений товар шляхом підписання акту виконаних робіт, та оплатити виставлені рахунки за транспортно-експедиційні послуги.
В той же час зазначення географічних пунктів місця розвантаження не є обов'язковим реквізитом рахунків на транспортно-експедиційне обслуговування. Натомість не визначення географічних пунктів місця розвантаження саме у рахунках-фактурах на оплату транспортно-експедиційних послуг не має наслідком визнання їх недійсними чи іншим чином впливає на визначення митної вартості товару. Відповідачем не було обґрунтовано вплив визначення географічного пункту місця розвантаження на встановлення митної вартості товару.
Стосовно не зазначення географічних пунктів місця розвантаження у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) судом встановлено таке.
У міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) міститься посилання та додається до них комерційний рахунок-фактура № 23000864 від 04.11.2023, де визначений отримувач та його адреса включно з географічним пунктом місця розвантаження. Безпосередньо у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) визначено найменування одержувача - PJSC YUZHCABLE WORKS, його адреса - AVTOGENNAYA ST,7 та поштовий індекс 61099. Тобто вказана вичерпна інформація, за якою цілком можливо встановити географічний пункт місця розвантаження товару.
Вказане, на переконання суду, свідчить на користь того що митним органом не було визначено у спірному рішенні передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Отже, представником позивача у наданих до суду поясненнях вказано, що на виконання вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України підприємством було подано повний пакет документ, а відтак у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів, а також при додатковому витребуванні доказів митним органом не було конкретизовано, які саме документи мають бути подані позивача, що в свою чергу не дало позивачу підстав для подання тих чи інших документів до митного органу.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані документи не дають підстав митному органу для виказування сумнівів.
Також, суд зазначає, що представником відповідача вказано посилання на дані з АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України і встановлення того, що рівень митної вартості ідентичних товарів у максимально наближений час є нижчою, проте до суду не надано доказів того, що вказане твердження відповідає умовам, наведеним у ч. 2 ст. 59 МК України, тому що до суду не надано доказів дослідження та встановлення обставин того, що задекларовані позивачем товари є ідентичними товарам, що вказуються відповідачем: за фізичними характеристиками, за виробником, за торгівельною маркою та іншими ознаками. Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України митним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що останнє не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Стосовно доводів представника відповідача, викладених у спірному у даній справі рішенні, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та документи містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, а також додатково додані документі, що мали б додатково підтвердити відсутність розбіжностей.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення фактично не було надано оцінки повідомленим представником позивача обґрунтуванням, а відтак відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів.
Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваному рішенні ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000667/2 від 21.12.2023 р., у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Також, з огляду на обставини того, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000760 була прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000667/2 від 21.12.2023, то з огляду на висновки суду у даній справі суд приходить до висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель".
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, 7, м. Харків, 61095) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000667/2 від 21.12.2023, картку відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2023/000760.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, 7, м. Харків, 61095, код ЄДРПОУ - 00214534) сплачену суму судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 44017626).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Марина Лук'яненко