Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
16 травня 2024 року № 520/2896/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лук'яненко М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського апеляційного суду (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Харків, 61001) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківського апеляційного суду, в якому просить суд:
1. визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та матеріальної допомоги за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн;
2. зобов'язати Харківський апеляційний суд нарахувати та виплатити на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2021 рік у розмірі 2270,00 грн, що складає 217215,45 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2022 рік у розмірі 2481,00 грн, що складає 514512,84 грн, за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2023 рік у розмірі 2648,00 грн, що складає 800250,06 грн, а всього, 1531978,35 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
3. допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Ухвалою суду від 06.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.
22.02.2024 позивачкою на виконання вищевказаної ухвали суду подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.02.2024 поновлено строк звернення до суду по даній справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі, а також запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
В обґрунтування позову позивачкою зазначено, що дії відповідача, які полягають у виплаті позивачці суддівської винагороди та матеріальної допомоги із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року є протиправними.
Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 01.02.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 27.02.2024 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 28.02.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою (а.с. 52,53).
Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Оскільки на території Харківщини з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії та в результаті нанесення ракетних ударів по критичній інфраструктурі м. Харкова та області, діють відключення електропостачання та перебої з доступом до мережі Інтернет, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду та за наявності технічної можливості.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №297/2018 "Про переведення суддів" ОСОБА_1 переведено на посаду судді Харківського апеляційного суду.
У позовній заяві позивачкою вказано, що у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року відповідач здійснив нарахування та виплату їй щомісячної суддівської винагороди та матеріальної допомоги, для визначення розміру якої застосовував базовий розмір посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі по тексту Закон №1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст. 136 Закону №1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі по тексту - Закон №1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум", відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зі змісту означеної норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX (далі по тексту - Закон України №1082-IX) встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 2 грудня 2021 року №1928-IX (далі по тексту - Закон України №1928-IX) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року №2710-IX (далі по тексту - Закон України №2710-IX) встановити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Законом України № 2710-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Проте, означений Закон України № 2710-IX, не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 15.08.2023 у справі №120/19262/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем нараховано та виплачено позивачці за спірний період суддівську винагороду, виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Така обставина не заперечується сторонами по справі.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн.), 01.01.2022 (2481,00 грн.), 01.01.2023 (2684,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Законів України №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX, була неправомірною.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачці суддівську винагороду із застосуванням прожиткового мінімуму - 2102,00 грн., діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статей 135, 136 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
Щодо вимог адміністративного позову в частині стягнення з Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та матеріальної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2021 рік у розмірі 2270,00 грн, що складає 217215,45 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчисленої відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2022 рік у розмірі 2481,00 грн, що складає 514512,84 грн, за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, обчисленої відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2023 рік у розмірі 2648,00 грн, що складає 800250,06 грн, а всього, 1531978,35 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, суд зазначає, що стягнення певної суми з відповідача як спосіб захисту порушеного права позивача можливий у тому випадку, коли певні суми нараховувались позивачу, утім, з тих чи інших підстав не були виплачені, однак у межах спірних правовідносин відповідач не здійснював нарахування таких сум.
Як судом зазначено вище, у цій справі суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про зобов'язання провести нарахування суддівської винагороди. У резолютивній частині суд не визначає конкретний розмір суддівської винагороди, що належить до виплати позивачу, адже проведення таких розрахунків є повноваженням відповідача, що має бути реалізоване на виконання цього рішення суду.
А тому, вимоги позову про стягнення суддівської винагороди та матеріальної допомоги у конкретних визначених сумах за спірні періоди не підлягають задоволенню.
Вирішуючи процесуальне питання щодо негайного виконання рішення суду в сумі за один місяць, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.
Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено статтею 371 КАС України.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд дійшов висновку, що до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов'язання до їх нарахування та виплати.
У випадку заявлення позивачем позовних вимог про стягнення виплат, суд повинен визначити суму стягнення за один місяць, та допустити рішення у цій частині до негайного виконання.
Однак, у межах цієї справи позивач обрав спосіб захисту своїх прав не у формі стягнення недоплачених сум, а у формі зобов'язання відповідача їх нарахувати та виплатити. Особливістю такого способу захисту є те, що розмір суддівської винагороди, що не доплачена позивачу повинен визначити відповідач при виконанні рішення суду у загальному порядку.
Враховуючи вказані мотиви, суд дійшов висновку, що ухвалене у цій справі рішення суду не підлягає негайному виконанню.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Харківського апеляційного суду, які полягають у нарахуванні та виплаті судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та матеріальної допомоги за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
В той же час, враховуючи встановлення судом порушення прав позивачки, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав останньої є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2021 рік у розмірі 2270,00 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2022 рік у розмірі 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2023 рік у розмірі 2648,00 грн, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки позивачка є звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського апеляційного суду (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Харків, 61001) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду, які полягають у нарахуванні та виплаті судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та матеріальної допомоги за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Харківський апеляційний суд нарахувати та виплатити на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2021 рік у розмірі 2270,00 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2022 рік у розмірі 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2023 рік у розмірі 2648,00 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя М.О.Лук'яненко