про залишення позову без розгляду
17 травня 2024 рокусправа № 380/8040/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в якому просить:
визнати бездіяльність Відповідача щодо відмови у виплаті недонарахованої премії протиправною;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_3 ) донарахувати і виплатити позивачу суму невиплаченої премії в розмірі 15 510(п'ятнадцять тисяч п'ятсот десять) грн., 00 коп., за лютий місяць 2023 року.
Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що позивач був наділений правом на звернення до суду із вказаним позовом з моменту набрання законної сили рішенням Буського районного суду Львівської області від 09.05.2023 у справі №943/244/23, яким було встановлено безпідставність позбавлення премії за лютий 2023 року. З 25.06.2023 по 21.09.2023 позивач залучався до заходів, необхідних для забезпечення заходів з оборони України, а тому не мав можливості вчасно звернутись до суду.
Ухвалою від 17.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. При цьому зазначено, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.
Відповідач 02.05.2024 подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що позивач був позбавлений премії за лютий 2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2023 №171. Відповідно до зазначеного наказу на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. Пунктом 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Однак, позивач наказ командира військової частини НОМЕР_1 №171 від 13.02.2023 у місячний строк, у відповідності до ст. 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ не оскаржував, відтак вищезазначений наказ чинний, змін в нього не вносилося, а тому підстав для виплати премії позивачу не було. Щодо аргументів позивача відносно неможливості звернутися до суду у зв'язку із залученням до бойових дій зазначає, що позивач до заходів з відсічі збройної агресії російської федерації проти України залучався у період з 25.06.2023 по 21.09.2023, що підтверджується довідкою №1062 від 06.03.2023. При цьому у період з 22.09.2023 по сьогоднішній день позивач у відрядження не залучався.
Ухвалою від 07.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду та надано п'ятиденний строк на усунення недоліків шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було надіслано представнику позивача в його електронний кабінет 08.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, Верховний Суд України у постанові від 17 липня 2015 року у справі №21-8а15 вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.
Офіційне тлумачення положення вищевказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.»
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Як зазначено у позовній заяві, позивач просить зобов'язати відповідача донарахувати і виплатити позивачу суму невиплаченої премії в розмірі 15 510 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот десять) грн., 00 коп., за лютий місяць 2023 року.
Тобто предметом спору є стягнення грошового забезпечення, спірні правовідносини щодо якого виникли після 19 липня 2022 року. Таким чином, до вказаних правовідносин має застосовуватись стаття 233 КЗпП України у новій редакції.
Однак позивач звернувся до суду лише у квітні 2024 року.
Судом встановлено, що постановою Буського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року у справі №943/244/23 закрито провадження у справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 177-20 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 20.05.2023.
Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску на звернення до суду тим, що брав безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України, зокрема в місті Покровськ. Весь цей час зв'язку з адвокатом в нього не було, а тому він не знав про хід судової справи та не мав можливості укласти угоду для подальшого звернення до суду за захистом своїх прав.
Судом встановлено з довідки військової частини НОМЕР_1 , що позивач з 25.06.2023 по 21.09.2023 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації. Однак, суд зазначає, що у позивача існував проміжок часу на звернення до суду з 21.05.2023 по 21.06.2023 та з 21.09.2023. Вказаний період не охоплюється періодом участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації. Доказів неможливості звернення позивача до суду у зазначений період суду не подано.
Оскільки суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.05.2024 дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, стороні позивача було запропоновано подати клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як видно з матеріалів справи, представник позивача звернувся до суду із позовом за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відтак надіслання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху в електронний кабінет вважається належним повідомленням про вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно з частиною 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо, проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
Відповідно до частин 3-4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, суд враховує, що в ухвалі від 07.05.2024 про залишення позову без руху суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в позовній заяві, та надав можливість позивачу вказати інші поважні причини пропуску строку, однак вказані вимоги позивачем та його представником не виконано.
Окрім цього, судом встановлено, що позивач вже звертався до Львівського окружного адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами. Ухвалою від 22.01.2024 у справі №380/1254/24 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без руху з підстав неналежного оформлення позовної заяви та пропуску строку на звернення до суду, а ухвалою від 29.02.2024 позовну заяву повернуто позивачу.
З наведеного суд приходить до висновку, що порушення позивачем строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача, яка не є поважною причиною для поновлення такого строку.
Вказане зумовлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Разом з цим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при поданні даного адміністративного позову його не сплачував, а доказів понесення інших витрат сторонами до суду не подано, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -
клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та в його задоволенні відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна