17 травня 2024 року Київ справа № 320/6680/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.12.2022 за № 104850006362 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 19.12.2022.
Ухвалою суду від 23.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки він постійно проживав та працював в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а саме у с. Денисовичі, яке згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 23.07.1991 № 106, належить до відповідної зони, то в силу положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку. Натомість відповідач 1, всупереч вказаних норм чинного законодавства, прийняв протиправне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, тож таке рішення підлягає скасуванню в силу своєї протиправності, а відновлення порушених прав має бути забезпечено у заявлений позивачем спосіб.
Представник ГУ ПФУ в Запорізькій області подав до суду відзив на позов, в якому наголосив, що відповідач 1 у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також зазначив, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано архівні довідки про період роботи та нараховану заробітну плату, які не були узяти відповідачем 1 до уваги, оскільки в трудовій книжці позивача відсутні записи про періоди роботи, зазначені у таких довідках. Тож відповідачем 1 не була застосована початкова величина зниження пенсійного віку, оскільки період роботи чи проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії по 31.07.1986 у позивача відсутня. Окрім того вказав, що оскільки відповідач 1 був уповноважений на розгляд конкретної заяви позивача від 19.12.2022, то територіальний орган Пенсійного фонду України уповноважений по розгляду питання щодо призначення пенсії в даному випадку може бути визначено лише ГУ ПФУ у Київській області.
ГУ ПФУ у Київській області правом подачі відзиву на позов не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Денисовичі Поліського району Київської області, де проживав до 15.12.1992.
Відповідно до посвідчення від 28.10.2022 серії НОМЕР_1 позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Посвідченням серії НОМЕР_2 засвідчено, що позивач є громадянином, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 № 224), відповідно має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19.12.1991 із змінами і доповненнями від 01.07.1992) для осіб, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 № 224).
Згідно з даними трудової книжки позивача НОМЕР_3 , він працював: з 02.01.1987 по 12.12.1988 у Хмелерадгоспі "Хабне" робітником; з 09.03.1991 по 15.09.1992 у Хмелерадгоспі "Хабне" трактористом; з 16.09.1992 по 15.12.1992 у Поліському держлісгоспі пожежником; з 25.01.1993 по 30.09.2006 у ТОВ "Агрофірма "Урожай" (раніше Радгосп ім. Чапаєва, Агрофірма "Колос") трактористом; з 01.10.2006 по 12.02.2007 у ТОВ "Аргістейт" трактористом; з 18.07.2007 по 01.04.2008 у ТОВ "ГРЕГОС" охоронником; з 01.05.2008 по 02.09.2009 у ВАТ "НДІ Ферммам" вартовим; з 13.03.2009 по 16.04.2009 у ПП "Авторух" оператором заправних станцій 2 розряду; з 01.04.2011 по 01.12.2014 у ТОВ "Аргістейт" трактористом; з 11.12.2014 по 31.03.2015 отримував допомогу по безробіттю; з 01.04.2015 по 12.11.2015 у ТОВ "Аргістейт" трактористом; з 20.11.2015 по 22.03.2016 отримував допомогу по безробіттю; з 23.03.2016 по 15.08.2016 у ТОВ "Аргістейт" трактористом; з 03.03.2017 по 06.04.2017 у ТОВ "Агро-Регіон Бориспіль" трактористом-машиністом; з 07.02.2019 по 13.12.2019 у ПП "Соснова" трактористом-машиністом; з 27.12.2019 по 10.03.2020 отримував допомогу по безробіттю; з 11.03.2020 по 30.11.2020 у ПП "Соснова" трактористом-машиністом; з 03.12.2020 по 24.03.2021 отримував допомогу по безробіттю; з 25.03.2021 по 28.12.2021 у ПП "Соснова" трактористом-машиністом; з 29.12.2021 по 27.03.2022 отримував допомогу по безробіттю; з 28.03.2022 прийнятий у ПП "Соснова" трактористом-машиністом.
Відповідно до архівної довідки Комунальної установи "Трудовий архів" Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради від 14.12.2022 № 04-04/607 підтверджено, що у книзі обліку праці і нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгоспу "Хабне", відділку с. Денисовичі, що зберігається у документах архівного фонду № 12 Хмелерадгосп "Хабне" Поліського району Київської області є відомості про те, що позивач працював з березня по квітень та з червня по листопад 1986 року і виробив 74 людино-дні.
Згідно з архівною довідкою Комунальної установи "Трудовий архів" Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради від 14.12.2022 № 04-04/608 підтверджено, що у книзі обліку праці і нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгоспу "Хабне", відділку с. Денисовичі, що зберігається у документах архівного фонду № 12 Хмелерадгосп "Хабне" Поліського району Київської області є відомості про те, що позивачу за 1986 рік нарахована заробітна плата: за березень-квітень та червень-листопад.
Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Поліської районної державної адміністрації Київської області від 26.02.2020 № 01-30/55 у документах архівного фонду № 236 "Денисовицька сільська рада Поліського району Київської області" у погосподарській книзі № 2 за 1986-1990 роки в особовому рахунку № 118 (адреса господарства: с. Денисовичі, вул. Хмельова, 13) значиться ОСОБА_1 , 1970р.н. (так у документах). У графі № 10 "Для учащихся указать: название школы, учебного заведения, его местонахождение" станом на 01.01.1986 є запис "м. Чернобыль ПТУ" (так у документах). У графі № 15 "Местоработы" є запис "с-з "Хабне" тракторист" (так у документах). У графі № 22 "Отметка о временноотсутствующих членах семьи/выбыл" є запис "выбыл СА ноябрь 1988 г." (так у документах). У графі № 23 "Отметка о временноотсутствующих членах семьи/возвратился" є запис "23.ХІ. 1990 из СА" (так у документах). У погосподарській книзі № 3 Денисовицької сільської ради за 1991-1995 роки в особовому рахунку № 111 (адреса господарства: с. Денисовичі, вул. Хмільова, 13) в період з 01 січня 1991року по 27 жовтня 1992 року значиться ОСОБА_2 , 1970тр.н. (так у документах).
Довідкою ДНЗ "Катюжанське вище професійне училище" від 22.12.2020 № 472 підтверджено, що позивач дійсно був зарахований на денну форму навчання до середнього професійно-технічного училища № 23 м. Чорнобиль в групу № 13 за професією "тракторист-машиніст широкого профілю з умінням виконувати роботи слюсаря і водія категорії "С"" з 01.09.1985 (наказ № 16-к від 31.08.1985). У поіменній книзі за № 2 (1985-1986) зроблено запис про перевід ОСОБА_1 до Поліського СПТУ - 10 ( наказ № 138 від 05.03.1987).
Згідно з довідкою Комунальної установи "Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району" від 27.01.2020 № 04-04/37у книгах обліку праці і нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгоспу "Хабне", відділку с. Денисовичі, що зберігаються документах архівного фонду № 12 Хмелерадгоет "Хабне" Поліського району Київської області є відомості про те, що ОСОБА_1 за 1987-1988, 1991-1992 роки нараховувалась заробітна плата.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.11.2022 № 2/2234 підтверджено, що позивач проходив службу в Радянській Армії у період з 23.12.1988 по 21.11.1990.
Згідно з випискою від 26.02.2020 № 57 з наказу № 108-К від 16.09.1992 по Поліському держлісгоспу Київського державного лісогосподарського об'єднання "Київліс" підтверджено період роботи позивача пожежним сторожем Денисовичського лісництва з 16.09.1992 по 15.12.1992. Підставу звільнення підтверджено, у зв'язку з переселенням з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС в іншу місцевість у відповідності з Постановою РМ УРСР № 333 від 30.12.1989.
Відповідно до архівного витягу Комунальної установи "Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району" від 27.01.2020 № 04-04/36 підтверджено період роботи позивача з 09.03.1991 по 15.09.1992 трактористом радгоспу "Хабне" Поліського району Київської області.
Згідно з архівної довідки Комунальної установи "Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району" від 27.01.2020 № 04-04/38 у книгах обліку праці і нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгосу "Хабне", відділку с. Денисовичі, що зберігаються в документах архівного фонду № 12 Хмелерадгост "Хабне" Поліського району Київської області є відомості про роботу ОСОБА_1 з 02.01.1987 по грудень 1988 року.
Позивач, враховуючи наведені обставини у позові зазначив, що оскільки він постійно проживав та працював в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, який згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 23.07.1991 № 106, а саме в с. Денисовичі, то в силу вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з чим 19.12.2022 звернувся до сервісного центру відділу обслуговування громадян № 14 ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 22.12.2022 № 104850006362 (далі - спірне рішення), ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком за його заявою від 19.12.2022 за відсутності необхідного періоду проживання чи роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, але зазначило про право позивача на зниження пенсійного віку на 3 роки.
Зі змісту спірного рішення також випливає, що пенсійним органом не взято до уваги архівні довідки № 04-04/607 та № 04-04/608 від 14.12.2022 про період роботи та нараховану заробітну плату в Хмелерадгоспі "Хабне", оскільки в трудовій книжці відсутні записи про періоди роботи, зазначені в довідках. За доданими документами період роботи та проживання позивача в зоні безумовного (обов'язкового) відселення становить 03 роки 08 місяців 18 днів, тож не застосована початкова величина зниження пенсійного віку, оскільки відсутня робота або проживання в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986. Страховий стаж особи становить 30 років 04 місяці 10 днів.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 1,позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто
Виходячи з наведених норми основного закону, у зв'язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 9 Закону України від 09.03.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з положеннями статей 1, 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.91 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
За приписами частини першої статті 1 Закону № 796-XII Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Відповідно до пунктів 2, 3 частин першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема:
учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Згідно з статтею 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За приписами статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
При цьому вказаною нормою застережено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до частини першої, третьої статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі № 572/47/17, а також у постановах 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 31.07.2018 у справі № 751/2050/17, від 22.01.2019 у справі № 129/1535/17, яка враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV,у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону № 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу відповідно до підпункту 2) пункту 2.1. розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови 07.07.2014 № 13-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, окрім іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 367) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 № 688/4170/16-а, яка враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Денисовичі Поліського району Київської області та має документально підтверджений (відповідними посвідченнями) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 та громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 № 224).
Окрім того, документально підтверджено (архівними довідками від 14.12.2022 № 04-04/607, № 04-04/608 та даними трудової книжки) обставини праці позивача: 74 людино-дні у Хмелерадгоспі "Хабне", відділку с. Денисовичі, а саме з березня по квітень, з червня по листопад 1986 року; а також станом на 01.01.1993 загалом 3 роки 8 місяців 18 днів, а саме: з 02.01.1987 по 12.12.1988 у Хмелерадгоспі "Хабне" робітником; з 09.03.1991 по 15.09.1992 у Хмелерадгоспі "Хабне" трактористом; з 16.09.1992 по 15.12.1992 у Поліському держлісгоспі пожежником, що розташовувались у с. Денисовичі Поліського району Київської області. Звільнений 15.12.1992 з Поліського держлісгоспу позивач був, у зв'язку з переселенням з території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.
При цьому згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106, с. Денисовичі Поліського району Київської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Таким чином, документально підтверджено, що позивач постійно проживав до грудня 1992 року, тобто й станом на 31.07.1986, а також і працював до 15.12.1992 у с. Денисовичі Поліського району Київської області, тобто у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС і до переселення на іншу територію.
У взаємозв'язку з вищенаведеним у сукупності суд вбачає, на момент звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, тобто станом на 19.12.2022, позивач мав право на застосування до нього початкової величини зниження пенсійного віку за статтею 55 Закону № 796-XII (4 роки) та мав стаж роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС і до переселення на іншу територію - 74 людино-дні та 3 роки 8 місяців 18 днів.
При цьому відповідно до підпункту 4 пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Отже, пенсійний орган, окрім іншого, повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи.
Однак, як встановлено судом у даній справі, відповідачем 1 не здійснювалось жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Отже, доводи пенсійного органу, покладені в основу спірного рішення, щодо не застосування початкової величини зниження пенсійного позивачу та неприйняття до уваги архівних довідок щодо стажу роботи є недоведеними та суперечать дійсним обставинам справи.
Таким чином, спірне рішення відповідача від 22.12.2022 № 104850006362 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Разом з тим щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію, суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У цей же час суд зазначає, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.
Оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції пенсійного органу, у межах даного провадження судом не досліджується питання щодо наявності у позивача страхового стажу, вікового цензу та інших складових на підставі яких провадиться призначення відповідної пенсії. Отже суд вважає, що для належного захисту порушеного права позивача в цій частині слід зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача у порядок та спосіб, що передбачений чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зокрема щодо права позивача на застосування до нього початкової величини зниження пенсійного віку за статтею 55 Закону № 796-XII (4 роки) та наявності у нього пільгового стажу - 74 людино-дні та 3 роки 8 місяців 18 днів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій. Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. № 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) від 22.12.2022 за № 104850006362 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 19.12.2022 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.