17 травня 2024 року Київ № 320/23162/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської спілки "Аналітичний центр "Майбутнє" до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська спілка "Аналітичний центр "Майбутнє" (далі - позивач, Спілка) з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач, Уповноважений), в якому просить суд скасувати рішення про закриття провадження та зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрити провадження та відповідно до статті 15 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" направити акти реагування - подання Уповноваженого до посадових осіб Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради для вжиття відповідних заходів щодо усунення порушень прав і свобод людини і громадянина.
Ухвалою суду від 14.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не вивчив інформацію, викладену у зверненнях, належним чином і не розібрався у тому, чи дійсно правомірною є відмова посадових осіб Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, а отже не провів належний парламентський контроль відповідно до статті 101 Конституції України та не захистив право позивача на доступ до публічної інформації про використання державних коштів.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому наголосив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тож прав і законних інтересів позивача не порушував, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до виписки з ЄДР Громадську спілку "Аналітичний центр "Майбутнє" (44722623) очолює керівник ОСОБА_1 (далі - голова Спілки).
Голова Спілки 20.03.2023 звернувся до Уповноваженого щодо усунення порушення права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративній правопорушення.
У вказаному зверненні голова Спілки зазначив, що він 22.02.2023, як громадянин ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого у зв'язку з порушенням права на доступ до публічної інформації посадовими особами Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (далі - Департамент). Від Департаменту 17.03.20223 надійшла відповідь від 10.03.2023 № 856/0/90-23, до якого надійшов лист Секретаріату Уповноваженого з зверненням гр. ОСОБА_1 щодо наявності порушеного права на доступ до публічної інформації, до якого був долучений запит на інформацію від 08.02.2023. за результатами розгляду запиту, ОСОБА_1 було відмовлено у його задоволенні мотивуючи це тим, що запитувана інформація потребує значних інтелектуальних зусиль та проведення додаткового змістовного аналізу декількох документів. На думку ОСОБА_1 , оскільки Департамент є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, то інформація про залучених підрядників та скільки їм виділялось грошових коштів на проведення відновлювальних робіт має бути заздалегідь готовою, отриманою або створеною Департаментом, як суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків, як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня. Отже виходить, що запит, поданий у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", не вимагає створення нової інформації у відповідь на нього. Якщо ж запитувана інформація міститься в кількох документах або інших матеріальних носіях та може бути зібрана і надана, то процес збору інформації не є її створенням. До того ж збірка інформації із багатьох джерел є пошуком інформації серед значної кількості у розумінні вказаного закону і також не є створенням інформації. Таким чином ОСОБА_1 дійшов висновку, що посадові особи Департаменту неправомірно відмовили йому у задоволенні запиту, чим порушили його право на доступ до публічної інформації. Тож вважав, що в їх діях є ознаки правопорушення, передбаченого статтею 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та статтею 212-3 Кодексу України про адміністративній правопорушення. У зв'язку з вищенаведеним, статтею 212-3 Кодексу України про адміністративній правопорушення голова Спілки просив Уповноваженого провести перевірку на предмет вчинення адміністративного правопорушення посадовими особами Департаменту, у зв'язку з неправомірною відмовою у задоволенні запиту, а також притягнути до відповідальності посадових осіб Департаменту, які відмовили у наданні доступу до публічної інформації за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративній правопорушення.
Службовою запискою від 04.04.2023 № 53/6622-23 на ім'я Уповноваженого, заступник Керівника Секретаріату просив відкрити провадження Уповноваженого за зверненням ОСОБА_1 .
Уповноважений відкрив провадження та направив до Департаменту лист від 05.04.2023 № 19106.4/Ч/367.7/23/53, в якому просив: повторно розглянути запит заявника відповідно до вимог Закону та з урахуванням наданих роз'яснень; надати Секретаріату Уповноваженого підтверджуючі документи (копії відповіді заявнику та документів з поштовою відміткою або інших поштових документів, скриншоти тощо, які підтверджують направлення відповіді заявнику); надати Секретаріату Уповноваженого обґрунтовані письмові пояснення відповідальних осіб за розгляд запит заявника щодо стверджуваного порушення Закону; вжити заходів щодо недопущення у майбутньому аналогічних порушень вимог Законодавства.
Одночасно листом від 05.04.2023 № 19004.4/Ч/367.7/23/53 Уповноважений повідомив ОСОБА_1 , що з метою всебічного з'ясування обставин, на підставі статті 101 Конституції України, статей 13, 17, 22 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", статті 17 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до Департаменту направлено відповідний лист. З огляду на зазначене, оскільки порушене питання потребувало здійснення подальшої перевірки, Уповноважений також поінформував про прийняте рішення щодо відкриття провадження за зверненням. Також повідомлено, що ураховуючи необхідність здійснення додаткових заходів контролю, подальший розгляд скарги буде здійснено у межах провадження відповідно до Положення про порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина, про результати якого буде повідомлено додатково.
Листом від 14.04.2023 № 1475/0/90-23 Департамент, повторно розглянувши запит голови Спілки від 08.02.2023, надав відповідь щодо надходження у 2022 році коштів до Департаменту на виконання програми "Проведення першочергових заходів з ліквідації наслідків бойових дій та відновлення інфраструктури населених пунктів" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 809-р "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для ліквідації наслідків бойових дій у Харківській області" та інших питань.
Так Департамент повідомив, що у 2022 році на виконання вказаної програми до Департаменту надійшли кошти у сумі 130 млн грн.
Щодо надання іншої інформації Департамент зазначив, що для її надання необхідно створення нового документу відповідно до запитуваних критеріїв, щодо визначення конкретних отримувачів (виконавців робіт, підрядників тощо) вищевказаних коштів (з вказівкою даних отримувачів, призначень та сум грошових коштів), де відповідно до запитуваних ознак буде відображено результат обробки, змістовного аналізу та систематизації великого об'єму інформації (документів), а саме всіх укладених договорів, додаткових угод по кожному пошкодженому об'єкту та виду робіт, які попередньо будуть відсортовані за критерієм: джерело фінансування (кошти з резервного фонду державного бюджету для ліквідації наслідків бойових дій у Харківській області). Виконання такого завдання, на вимогу запитувача, не є технічно можливим та покладає на Департамент надмірний тягар. У зв'язку з наведеним Департамент відмовив у задоволенні запиту ОСОБА_1 .
Одночасно Департамент повідомив Уповноваженого листом від 14.04.2023 № 1475/0/90-23 про результати повторного розгляду запиту ОСОБА_1 .
Натомість голова Спілки 20.04.2023 до звернення від 20.03.2023 подав Уповноваженому доповнення, в якому зазначив, що отримав відповідь Департаменту від 14.04.2023 № 1475/0/90-23, якою йому знову відмовлено у задоволенні запиту, у зв'язку з чим просив детальніше розглянути звернення та врахувати всі обставини, а також поновити його право на доступ до публічної інформації шляхом сприяння задоволення Департаментом відповідного запиту та притягнення винних осіб до відповідальності.
Службовою запискою від 21.04.2023 № 53/7801-23 заступник Керівника Секретаріату просив відкрити провадження Уповноваженого за зверненням ОСОБА_1 повідомив керівнику Секретаріату Уповноважено, що з урахуванням отриманої інформації від Департаменту, запит ОСОБА_1 від 08.02.2023 повторно розглянутий та листом від 14.04.2023 № 1475/0/90-23 Департамент надав йому відповідь. Заявнику підготовлено остаточну відповідь з інформацією про вжиті заходи. Ураховуючи зазначене, а також відсутність додаткових заходів реагування у межах провадження, відповідно до розділу 4 Положення, просив закінчити провадження за вказаним вище зверненням з резолюцією "вжито заходів".
Ураховуючи наведене, за результатом розгляду звернення голови Спілки від 20.03.2023, Уповноважений листом від 21.04.2023 № 22134.4/Ч/367.7/23/53 повідомив, що Департаментом було проаналізовано запит і встановлено, що його задоволення становить надмірний тягар, проте це не позбавляє заявника права звернення до суду з оскарженням такої позиції Департаменту. Враховуючи зазначене, у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, Уповноважений дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів реагування. Також повідомив, що провадження за скаргами закінчено.
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто
Виходячи з наведених норми основного закону, у зв'язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує, зокрема положення Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), Закону України від 23.12.1997 № 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (далі - Закон № 776/97-ВР), Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, ратифікованої Україною 20.05.2020 (набрала чинності для України 01.12.2020) (далі - Конвенція), постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова № 10), Положення про порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина, затвердженого наказом Уповноваженого від 10.03.2023 № 30.15/23 (далі - Положення), у редакціях, які діяли на момент виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 101 Конституції України передбачено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений. Аналогічна норма закріплена статтею 1 Закону № 776/97-ВР.
За приписами статті 13, 14 Закону № 776/97-ВР Уповноважений має право, зокрема: направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів; перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, здійснюють виконання судових рішень, вносити в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення діяльності таких органів у цій сфері.
Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до публічної інформації.
Згідно з частиною першою, третьою статті 15 Закону № 776/97-ВР актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.
Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (пункт 1 частини першої статті 16 Закону № 776/97-ВР).
Відповідно до статті 17 Закону № 776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
При розгляді звернення Уповноважений:1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.
Порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина (далі - провадження Уповноваженого) визначає Положення.
Провадження Уповноваженого - це сукупність ужитих заходів, які застосовуються з метою забезпечення здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захисту прав кожного на території України і в межах її юрисдикції, запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню (пункт 1.3. Положення).
Про відкриття провадження Уповноваженого заявник письмово повідомляється протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про відкриття провадження Уповноваженого (пункт 2.11. Положення).
При здійсненні провадження Уповноваженого можуть вживатись один або декілька таких заходів, зокрема, надсилання запитів до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності (підпункт 3.1.1. пункту 3.1. Положення).
Відповідно до пункту 3.5. Положення, при здійсненні провадження Уповноваженого можуть готуватися та вноситися такі акти реагування Уповноваженого: подання Уповноваженого; конституційне подання Уповноваженого.
Отже, виходячи з наведених положень випливає висновок, що винесення акта реагування є саме правом, а не обов'язком Уповноваженого.
Згідно з пунктами 4.1.-4.4. Положення підставами завершення провадження Уповноваженого можуть бути:
4.1.1 поновлення прав і свобод людини і громадянина;
4.1.2 часткове поновлення прав і свобод людини і громадянина за відсутності підстав подальшого здійснення провадження Уповноваженого;
4.1.3 вжиття відповідних заходів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам щодо сприяння поновленню прав і свобод людини і громадянина;
4.1.4 в результаті вчинених заходів та проведених перевірок встановлено, що порушення прав і свобод людини і громадянина є наслідком протиправної поведінки заявника;
4.1.5 відсутність механізму поновлення або часткового поновлення прав і свобод людини і громадянина;
4.1.6 відсутність порушення прав і свобод людини і громадянина;
4.1.7 отримання відомостей чи виявлення інформації щодо подачі позову, заяви або скарги до суду заінтересованою особою з питань, що стали підставою для відкриття провадження Уповноваженого.
Провадження завершується шляхом подання представником Уповноваженого або керівником самостійного структурного підрозділу Секретаріату або виконуючим обов'язки керівника самостійного структурного підрозділу Секретаріату, який забезпечує супроводження провадження Уповноваженого/відповідального за здійснення провадження Уповноваженого (залежно від того, за чиєю службовою запискою було відкрито провадження), службової записки Уповноваженому або Керівнику Секретаріату (залежно від того, за чиїм рішенням було відкрито провадження), у якій зазначаються заходи, що вживались під час провадження, його результат та обґрунтування щодо його завершення.
Рішення Уповноваженого або Керівника Секретаріату про завершення провадження Уповноваженого оформлюється резолюцією до відповідної службової записки.
Про завершення провадження Уповноваженого заявник письмово повідомляється не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про закриття провадження Уповноваженого.
З матеріалів справи судом встановлено, що уповноваженим вчинялися дії та вживалися заходи, передбачені Законом 776/97-ВР та Положенням, внаслідок чого запит гр. ОСОБА_1 від 08.02.2023 був повторно розглянутий Департаментом, у зв'язку з чим провадження Уповноваженого було завершено.
Суд не встановив, а позивач не довів порушень процедури здійснення провадження з боку Уповноваженого, що свідчить про недоведеність порушення прав позивача з боку відповідача.
Одночасно випливає, що Закон № 2939-VI є спеціальним законом по відношенню до забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Стаття 23 Закону № 2939-VI визначає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, спеціальним Законом № 2939-VI визначений вичерпний перелік суб'єктів, до яких запитувач інформації може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, до яких Уповноваженого не віднесено.
Разом з тим за приписами частини першої статті 17 Закону № 776/97-ВРУповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Прозверненнягромадян", що і було здійснено відповідачем. Іншого позивачем у позові не наведено.
Більше того суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
Положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, суд вважає, що порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.
Окрім того, Верховний Суд встановив, що з'ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим позивач не навів обставин та не надав доказів, а суд не встановив порушення відповідачем прав Спілки у спірних правовідносинах.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності з правовим регулюванням спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачем виконаний процесуальний обов'язок щодо доказування.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.