16 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/33970/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.10.2023 року про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років протиправним;
- визнати в якості страхового стажу для призначення пенсії з врахуванням періоду роботи на посаді закройниці верхнього та легкого жіночого одягу в кооперативі "Модниця" при Бердичівській швейній фабриці ім. 60-річчя Радянської України протягом періодів її трудової діяльності з 15.06.1989 по 01.03.1994 років та 19.03.1994 по 26.03.1998 років включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію відповідно до ст.26 Закону України "Про зальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення із заявою па призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19.10.2023 подала заяву про призначення пенсії на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проте відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 15.06.1989 по 01.03.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом керівника підприємства. Також не зараховано періоди роботи з 19.03.1994 по 26.03.1998, оскільки в трудовій книжці є виправлення в даті наказу про звільнення. Позивач наголошує, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. За наведених обставин позивач вважає, що їй протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Через відділ документального забезпечення суду 01.02.2024 надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві. У відзиві на адміністративний позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки на підставі поданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.06.1989 по 01.03.1994 та з 19.03.1994 по 26.03.1998. Страховий стаж позивача, при необхідних 30 років, складає 22 роки 06 місяців 22 дні, що не дає підстав для призначення пенсії за віком. А тому, відмова у призначенні пенсії прийнята у відповідності до чинного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-93В від 29.12.2023 та №01-22В від 19.04.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.01.2024 по 05.01.2024 та в період з 01.05.2024 по 15.05.2024.
У зв'язку із переїздом суду до нового приміщення у період з 10.04.2024 по 16.04.2024 у судді був відсутній доступ до КП "Діловодство спеціалізованого суду".
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 19.10.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після реєстрації в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, заява позивача про призначення пенсії, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та винесено рішення від 25.10.2023 №064150013341 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачем в обґрунтування свого рішення зазначено, що згідно із наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 22 роки 06 місяців 22 дні. Наголошує, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.06.1989 по 01.03.1994 згідно записів трудової книжки, оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчений належним чином, так як відсутній підпис керівника підприємства. Також не зараховано періоди роботи з 19.03.1994 по 26.03.1993, оскільки у записі про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу про звільнення, а також не проглядається рік звільнення.
Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду із відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності на дату досягнення відповідного віку страхового стажу, зокрема, у період з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 - не менше 30 років.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як зазначалось, відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 01.08.1983: з 15.06.1989 по 01.03.1994, оскільки запис про звільнення з роботи за період не засвідчений належним чином, так як відсутній підпис керівника підприємства; з 19.03.1994 по 26.03.1993, оскільки у записі про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу про звільнення, а також не проглядається рік звільнення.
Надаючи оцінку рішенню відповідача в цій частині, суд враховує наступне.
На момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162 ).
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що вона 15.06.1989 прийнята на посаду закройниці верхнього та легкого жіночого одягу в кооперативі "Модниця" при Бердичівській швейній фабриці ім.60-річчя Радянської України та з 01.03.1994 звільнена за власним бажанням, про що свідчить наказ №1 від 01.03.1994. Надалі, 19.03.1994 позивач прийнята на посаду закройниці верхнього жіночого та дитячого одягу по 5 розряду в кооперативі "Модниця" та 26.03.1998 звільнена за власним бажанням, про що свідчить наказ №1 від 26.03.1998.
Дані записи відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивач, а також присутні печатки та підпис керівника підприємства.
Також суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Також, в силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки надані останнім документи містять усі необхідні реквізити та відомості, які дають право позивачу для зарахування спірних періодів до страхового стажу.
З огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 15.06.1989 по 01.03.1994 та з 19.03.1994 по 26.03.1998 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Враховуючи наведене, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №064150013341 від 25.10.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві ПФУ призначити пенсію відповідно до ст.26 Закону України "Про зальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення із заявою на призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 19.10.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Враховуючи неналежне виконання зазначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення її прав, з огляду на необхідність проведення нового розрахунку стажу позивача, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2023 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.26 Закону України "Про зальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42098368) , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 25.10.2023 №064150013341 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.10.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 16 травня 2024 року.
Суддя Л.А.Шуляк