Справа №522/9399/22
Провадження №1-кп/522/1504/24
16 травня 2024 року Місто Одеса, Україна
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретарів - ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12022162510000561 від 21.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с.Велика Балка, Біляївського району, Одеської області, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)24.12.2011 Біляївським районним судом м.Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185,ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки;
2)22.02.2012 Суворовським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.309 КК України до 6 місяців позбавлення волі, в силу ст.71 КК України приєднати не відбуте покарання за вироком Біляївського районного суду від 24.11.2011, всього до відбуття рахувати 3 роки 3 місяці п/в;
3)06.07.2012 Біляївським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, в силу ч. 4 ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком Суворовського районного суду від 22.02.2012, всього до відбуття рахувати 4 роки п/в, звільнений 27.06.2014 року по відбуттю строку покарання;
4)14.12.2016 Біляївським районним судом м.Одеси за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 10.08.2018 року по відбуттю строку покарання;
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор -
ОСОБА_4
захисник - ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3
19.05.2022 приблизно о 22 годині ОСОБА_3 разом з малознайомим йому потерпілим ОСОБА_6 , знаходились за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому потерпілий ОСОБА_6 мав при собі мобільний телефон марки «Realme 8» в чохлі зелено-чорного кольору.
Перебуваючи у той час у тому самому місці у ОСОБА_3 раптово виник злочинний намір на заволодіння майном потерпілого, а саме його мобільним телефоном.
ОСОБА_3 , під приводом необхідності здійснення дзвінка попросив у потерпілого належний йому мобільний телефон. Далі, діючи відповідно до вказаного наміру, ОСОБА_3 почав відходити від потерпілого, але у той момент він був помічений та після цього потерпілий виявив намір ОСОБА_3 на викрадення ним мобільного телефону і почав намагатись повернути у своє володіння належний йому мобільний телефон.
ОСОБА_3 , з метою утримання чужого майна, вирішив майном заволодіти відкрито та шляхом ривку відібрав мобільний телефон марки «Realme 8» в чохлі зелено-чорного кольору з сім-картою мобільного оператора «Лайфселл» з абонентським номером НОМЕР_1 , вартістю 8000 гривень та погрожуючи фізичною розправою останньому вжив заходів щодо залишення місця вчинення злочину.
У подальшому потерпілий ОСОБА_6 злякавшись погроз ОСОБА_3 на свою адресу залишився на місці, а ОСОБА_3 зник з місця скоєння кримінального правопорушення разом з викраденим майном.
Своїми злочинними діями ОСОБА_3 спричинив майнову шкоду ОСОБА_6 на суму 8000 гривень.
За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав у повному обсязі, підтвердивши викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся та просив суворо не карати, врахувавши його вік та наявність стійкого наміру стати на шлях виправлення і вступити до лав Збройних Сил України.
Окрім, показань обвинуваченого, його винуватість підтверджується наступними доказами:
- Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який показав у суді, що малознайомий ОСОБА_7 спочатку попросив надати йому телефон під приводом здійснення дзвінка а потім відмовився його повертати та фактично відкрито заволодів ним, завдавши майнову шкоду.
- Показаннями свідка ОСОБА_8 , який показав в суді, що раніше ОСОБА_3 не знав. Останній відкрито заволодів мобільним телефоном його товариша під приводом здійснення дзвінка, після чого зник з місця вчинення злочину.
- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.05.2022 р., згідно із яким потерпілий ОСОБА_9 просив вжити заходів до невстановленої особи (чоловіка), який 19.05.2022р. близько 21 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , зловживання довірою, під приводом здійснення дзвінка, заволодів його телефоном марки «Realme 8».
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.05.2022 р., згідно із яким потерпілий ОСОБА_9 впізнав особу під №1 - а саме ОСОБА_3 за зовнішніми ознаками, як особу, яка відкрито із погрозою застосування насильства 19.05.2022 року заволоділа його телефоном.
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.05.2022 р., згідно із яким свідок ОСОБА_10 впізнав особу під №2, тобто ОСОБА_3 за зовнішніми ознаками, як свого знайомого ОСОБА_11 за прізвиськом « ОСОБА_12 », який запитував чи є у нього знайомі, які бажають купити мобільний телефон, за сукупністю рис обличчя та кольором волосся.
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.05.2022 р., згідно із яким свідок ОСОБА_13 впізнав особу під №3, тобто ОСОБА_3 за зовнішніми ознаками, як свого знайомого ОСОБА_11 за прізвиськом « ОСОБА_12 », який приходив до нього у квартиру 19.05.2022 року, за сукупністю рис обличчя та кольором волосся.
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.05.2022 р., згідно із яким свідок ОСОБА_8 впізнав особу під №4, тобто ОСОБА_3 за зовнішніми ознаками, якого він побачив 19.05.2022 року у парку в м.Одесі та якому його друг ОСОБА_9 надавав свій мобільний телефон під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка.
- Звітом про незалежну оцінку вартості мобільного телефону від 31.05.2022 року телефону марки «Realme 8» в корпусі сірого кольору, згідно із яким вартість мобільного телефону склала 8000 гривень.
- Протоколом огляду відеозапису від 25.05.2022 року, згідно із яким оглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , на яких зафіксовано як ОСОБА_3 відкрито заволодів телефоном ОСОБА_6 та залишив місце вчинення кримінального правопорушення. Вслід за ним його наздогняв ОСОБА_10 , який йшов позаду та бачив обставини вчинення правопорушення. Під час перегляду відеозапису в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що о 20.49 на зображений на відео він та обвинувачений. Телефон у нього був в кармані, просив його віддати. ОСОБА_14 пішов у двір, він чекав його до комендантської години.
-Протоколом проведення слідчого експерименту з використанням відеозапису від 27.05.2022 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , в ході якого потерпілий розповів та показав на місці про обставини події 19.05.2022 року, яким встановлено причетність ОСОБА_3 до викрадення телефону потерпілого.
-Протоколом огляду речей і документів від 31.05.2022 року, а саме відеозапису зі свідком ОСОБА_10 , на якому він впізнає себе.
- Протоколом затримання ОСОБА_3 від 19.07.2022 року, в ході якого ОСОБА_3 затримано о 15 годині 33 хвилини за адресою: АДРЕСА_2 .
Надані стороною захисту докази суд вважає достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Наведені, досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Отже, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення обвинуваченого, свідка, перевіривши письмові докази, оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія злочину мала місце, а винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 ККУ, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Суд вважає, що наведені докази у їх сукупності, поза розумним сумнівом доводять причетність обвинуваченого до вчинення відкритого викрадення майна потерпілого за наведених обставин.
Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого стороною обвинувачення, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.4 ст. 186 ККУ за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та в умовах воєнного стану.
Відповідно до роз'яснень, викладених Пленумом Верховного Суду України у Постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.186 КК України є тяжким злочином проти власності, який караються лише позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
ОСОБА_3 є особою молодого віку, має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, мешкає у м.Одесі, у минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, що очевидно пов'язано із недостатнім вихованням та впливом зовнішніх чинників.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні злочину, надавши відповідні показання, його поведінка свідчить про щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
В судовому засіданні обвинувачений надав переконливі показання щодо обставин, під впливом яких, він вчинив злочини та щодо своєї поведінки, яка сприяла вчиненню цього злочину.
ОСОБА_3 демонструє намір стати на шлях виправлення та, за можливості, вступити до лав ЗСУ, відшкодувати завдану злочином майнову шкоду не має можливості, так як утримується під вартою.
За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно.
Потерпілий в частині призначення обвинуваченому покарання покладається на розсуд суду, претензій майнового характеру немає.
Таким чином, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивна характеристика у побуті, відсутність претензій з боку потерпілого.
Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст.67 ККУ, не встановлені.
Водночас, вирішуючи питання про вид покарання судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину та його суспільну небезпеку, особу обвинуваченого, його молодий вік, позитивну характеристику за місцем мешкання, його намір стати на шлях виправлення та захищати батьківщину, враховуючи його майновий стан, зазначені пом'якшуючі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, відсутність, обставин, що обтяжують покарання, а також усі обставини справи в їх сукупності, керуючись принципом індивідуалізації, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за вчинений ним злочин, передбачений ч.4 ст.186 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті, оскільки на думку суду його подальше виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.
Суд вважає, що застосування такого покарання в даному випадку буде достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-90 КК України, ст. 1-379 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув'язнення у період часу з 19.07.2022 року по день вступу вироку в законну силу із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 з 19.07.2022 року.
Речовий доказ по справі:
-DVD-R диск з камер відеоспостереження, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченим, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
16.05.2024