14.05.2024 Справа № 756/5167/24
Справа № 756/5167/24
Провадження №1-кс/756/1108/24
14 травня 2024 року слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання дізнавача ВД Оболонського управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024105050000222 від 28.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 190 КК України,
Дізнавач ВД Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до документів.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні ВД Оболонського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105050000222 від 28.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 190 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що 06.02.2024 року, приблизно об 11 год. 50 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , намагаючись придбати автомобіль, який знайшов на сайті "авто.ріа" зв'язався із продавцем за номером НОМЕР_1 для зясування всіх необхідних деталей продажу автомобіля. В подальшому, ОСОБА_5 перерахував грошові кошти (завдаток) на картку № НОМЕР_2 , яку йому повідомили по вищевказаному телефону, у розмірі 62541,00 грн., однак авто останній так і не отримав.
Дізнавачем зазначено, що з метою встановлення осіб, причетних до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у слідства виникла необхідність в отриманні тимчасового доступу до документів, які знаходяться у володінні ПрАТ « ВФ Україна » ( АДРЕСА_2 ) щодо мобільного номеру телефону: НОМЕР_1 , та містять інформацію щодо дати, часу і тривалості вхідних та вихідних телефонних з'єднань, з посиланням на ретранслятор та прив'язку до базових станцій та їх адресу, адрес розташування та номерів базових станцій, які забезпечували зв'язок кінцевого обладнання з вказаними вище абонентськими номерами (абонент А), ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання абонента А: унікальний ідентифікатор сім-картки (ІМSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі - ІМЕІ), типів з'єднання абонента А: вхідні та вихідні дзвінки, SMS (короткі текстові повідомлення), MMS (мультимедійні повідомлення), GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв'язком смузі частот), переадресація; ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з яким відбувався сеанс зв'язку абонента А (абонент Б), за наявності контрактної угоди (або відповідної реєстрації) з абонентом А надати відомості про його особу, а також адресу місцеперебування абонента зазначеного телефонного номеру в момент кожного вхідного та вихідного телефонного з'єднання, вхідних, вихідних SMS-повідомлень, інформацію про GPRS-трафік, і інформацію про номер ІМЕІ телефону, з урахуванням нульових дзвінків вказаного номеру телефону, за період часу з 00:00 год. 04.02.2024 року по 00:00 год. 04.03.2024.
Дізнавач надала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності.
Особа, у володінні якої знаходяться документи про день та час розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 163 КПК України клопотання розглянуто за відсутністю особи, у якої знаходяться документи.
Ознайомившись з клопотанням та доданими до нього документами слідчий суддя приходить до наступного.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
Розділом ІІ КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, які за своєю суттю є заходами примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та у порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості. Під останньою необхідно розуміти вирішення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, у розумні строки, з дотримання принципу процесуальної економії. Так, тимчасовий доступ до речей і документів має на меті забезпечення можливості формування правової позиції сторін кримінального провадження.
Частиною 1 статті 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Частина 2 ст. 159 КПК України передбачає здійснення тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Частиною другою ст. 160 КПК України передбачено вичерпний перелік відомостей, які повинно містити клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Так, у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
У відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Відповідно до приписів ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів є видом заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Одними з обов'язкових елементів верховенства права є дотримання прав людини та заборона на свавілля.
У справі «Бакланов проти Росії» /рішення від 9 червня 2005 р./, так і в справі «Фрізен проти Росії» /рішення від 24 березня 2005 р./, ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Окрім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Клопотання не містить належного обґрунтування того, що інформація, до якої слідством планується отримати тимчасовий доступ, сама по собі або у сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні, зокрема, можливість встановлення особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення через отримання відомостей про те, у зоні дії яких базових станцій оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ВФ Україна » перебував абонент з номером телефону НОМЕР_1 , спілкуючись з потерпілим та надаючи інформацію щодо реквізитів банківської картки, на яку останнім були перераховані грошові кошти. З обґрунтування клопотання не зрозуміло, на доведення чи з'ясування яких саме обставин потрібна інформація, зазначена у клопотанні дізнавача, а отже дізнавачем не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
При цьому, враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, самостійно відшукувати докази, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
Згідно з приписами ч.3 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
При цьому, в клопотанні слідчий не надає доказів звернення до банківської установи з метою отримання вказаних документів в порядку ст.62 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання дізнавача про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024105050000222 від 28.02.2024 задоволенню не підлягає як необґрунтоване.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-164 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання дізнавача ВД Оболонського управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024105050000222 від 28.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1