Справа № 752/808/24
Провадження № 2/752/3033/24
іменем України
17 травня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-
у грудні 2023 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) за період з 01.05.2015 року по 01.10.2023 року основного боргу в розмірі 26 871,89 грн, інфляційних втрат в розмірі 4 600,12 грн, і 3% річних в розмірі 1 629,45 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до статуту позивача, підприємство створене з метою виконання робіт і надання послуг по утриманню та обслуговуванню житлових та нежитлових будинків, прибудинкових територій територіальної громади м. Києва й інших форм власності.
На виконання взятих на себе зобов'язань з утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, позивачем укладаються (укладалися) відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг - вивіз сміття, лита та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо, які надаються споживачам поряд з іншими послугами.
З 01.05.2015 року і по теперішній час позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 .
Власниками особового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) квартири № 23 вказаного будинку, є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які також зареєстровані в указаному житловому приміщенні.
Відповідачі споживають послуги, які надає позивач.
У зв'язку із тим, що відповідачі знехтували обов'язком щодо укладення письмового договору з позивачем, тому діє уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (публікація ЗМІ - газета Київської міської ради «Хрещатик», № 9(4695) від 14.07.2015 року).
З огляду на викладене, відповідачі зобов'язані сплатити позивачу надані послуги, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою від 22.01.2024 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с. 22-23).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачі відзив на позовну заяву не подали.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом самостійно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з листа № 02/01/05-352 від 06.11.2023 року КК «Центр комунального сервісу», згідно ПАК «Нарахування та оплати за житлово-комунальні послуги» у квартирі АДРЕСА_1 , власником особового рахунку є ОСОБА_3 .
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, суду не надано жодного доказу того, що позивач є підприємством, яке надавало чи продовжує надавати житлового-комунальні послуги, в будинку АДРЕСА_1 , чи інші послуги на утримання вказаного будинку та його прибудинкової території, чи є балансоутримувачем цього будинку, чи нараховував та збирав відповідну квартирну плату з мешканців цього житлового фонду, чи поніс і відшкодовував відповідні комунальні та експлуатаційні витрати утримання цього будинку та його прибудинкової території, внаслідок укладення договорів з іншими суб'єктами господарювання на виконання ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Жодного із низки перелічених у позовній заяві договорів суду не надано.
Однак, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, будь-які установчі документи на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» в матеріалах справи відсутні, зокрема, й статут, на який міститься посилання в позовній заяві.
Поряд із цим, за змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
При цьому, з доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку боргу, особовий рахунок: НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), всупереч Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено, що розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому Законом порядку, не зазначено порядку розрахунку нарахованих сум до сплати, відсутні формули розрахунку, вид послуги за який нараховувалася плата, не вказано за якими показниками проводилось нарахування, яким є порядок і принцип нарахування заборгованості тощо.
При цьому, до матеріалів справи не надано підтверджень, що вказані у графі суми до сплати з врахуванням коригувань та перерахунків, пільг, субсидій (за місяць) були затверджені (встановлені) у відповідний період уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону, чи визначені за домовленістю сторін (ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), відповідні кошториси витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в матеріалах справи відсутні.
Також суду не надано доказів того, що позивачем щомісячно направлялись квитанції з сумою боргу, вручалися приписи та претензії з повідомленням про існуючу заборгованість та обов'язок її погасити відповідачам, тощо.
Крім того, позивачем не надано підтверджень, що згідно зі ст. ст. 19, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між сторонами в справі в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах, відповідний договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , відсутній, або ж вчинення дій відповідачами, які б свідчили про їх небажання укласти такий договір, тобто, що між сторонами наявні фактичні договірні відносини.
До того ж, із листа № 02/01/05-352 від 06.11.2023 року КК «Центр комунального сервісу» вбачається, що власником особового рахунку в квартирі АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , а не відповідачі в справі.
Викладені в позовній заяві обставини існування уніфікованого публічного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (публікація ЗМІ - газета Київської міської ради «Хрещатик», № 9(4695) від 14.07.2015 року), жодним чином не підтверджені; факти неможливості чи існування труднощів з поданням відповідних доказів суду представлені, відповідних клопотань про витребування доказів не заявлено.
Однак, за змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, на недопустимості застосування судами концепції негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем, неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема, в своїх постановах від 23.10.2019 року в справі № 917/1307/18 та від 27.05.2020 року в справі № 2-879/13.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також приймаючи до уваги те, що позивачем доводи та обґрунтування позову щодо надання житлово-комунальних послуг (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) і здійснення фактичних дій, спрямованих на утримання багатоквартирного будинку, де знаходиться квартира відповідачів в ході розгляду справи жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, так само, як і обставини того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами наданих саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» конкретних житлово-комунальних послуг та фактично користуються цими послугами, відсутні розрахунки та затвердження (погодження) в установленому законом порядку тарифів на заявлені в позові житлово-комунальні послуги, а з огляду на те, що обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача саме з моменту користування цими послугами, однак, такі обставини позивачем нічим не доведені, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 10, 19, 25, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89,141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко