Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
15 травня 2024 року Справа №200/1370/21-а
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037285,00 грн. та пені у розмірі 118484165,04 грн., -
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться зазначена адміністративна справа, з матеріалів якої вбачається подання представником позивача разом із позовом заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені за період з 04 червня 2015 року по 05 лютого 2018 року.
Вказана заява обґрунтована тим, що контролюючим органом було проведено документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт документальної позапланової перевірки від 20.03.2017 № 15/28-10-47-06/00191135. За результатами даної перевірки контролюючим органом було підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування у загальному розмірі 58037285,00 грн. Представник позивача наголошує, що після проведення позапланової перевірки та підтвердження суми бюджетного відшкодування в зазначеному розмірі, ця сума з урахуванням строків, визначених п. 200.12. та п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, повинна була бути відшкодована 03.04.2017.
Також зазначає, що строк звернення до суду з вимогами про стягнення суми бюджетного відшкодування та пені (1095 днів), що встановлений в ст. 102 Податкового кодексу України, мав сплинути 04.04.2020, проте, згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по день звернення до суду з даним позовом, перебіг строків давності зупинено через впровадження на території України карантину.
Крім того, на переконання представника позивача, залишення позову Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» без розгляду фактично призведе до легалізації триваючої, донині не припиненої, протиправної бездіяльності держави в особі відповідних органів щодо здійснення бюджетного відшкодування та виплати пені.
Представник позивача вважає, що вказані норми Податкового кодексу України свідчать про обставини, які є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені за період з 04 червня 2015 року по 05 лютого 2018 року.
Розглянувши матеріали адміністративної справи та зазначену заяву представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
На підставі частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 та від 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.
Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов'язків. Відтак, предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а отже положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватися не можуть.
Враховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Теж саме стосується і вимог про стягнення такої заборгованості, оскільки вони є похідними.
Означену правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2024 року, ухвалену за результатами касаційного перегляду судового рішення у цій адміністративній справі.
При цьому також необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії» рішення від 21.02.1986, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980, «Голдер проти Сполученого Королівства» рішення від 21.02.1975).
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, до суду з цим позовом позивач звернувся у лютому 2021 року, тобто з грубим пропуском строку звернення до суду.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, а у поданій до суду заяві фактично не визнав такої обставини і не навів при цьому жодних поважних та об'єктивних причин його пропуску.
Згідно ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених, зокрема у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, позивачу слід надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом щодо всіх заявлених позовних вимог із зазначенням інших підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення даного позову без руху та надання позивачеві строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037285,00 грн. та пені у розмірі 118484165,04 грн. - залишити без руху і встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
Позивачу необхідно надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом щодо всіх заявлених позовних вимог із зазначенням інших підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде залишена без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ушенко