15 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1880/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 13 лютого 2024 року №2296-1649/Д-02/8-0300/24 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу” (далі - Закон №889-VIII); зобов'язання зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 01 липня 1985 року по 03 січня 1995 року у відділі праці Волинського облвиконкому на посадах економіста 1 та 2 категорії, з 01 квітня 1995 року по 15 липня 2002 року на посадах головного економіста та начальника відділу Управління по праці та трудових ресурсах Волинського облвиконкому та Головного управління праці та соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, з 16 липня 2002 року по 16 серпня 2016 року на посадах заступника начальника управління - начальника відділу праці Управління праці та соціального захисту населення Луцької міської ради, заступника директора та першого заступника директора Департаменту соціальної політики Луцької міської ради та здійснити переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII з часу звернення із заявою (27 січня 2024 року) з урахуванням інформації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданої департаментом соціальної політики Луцької міської ради від 23 січня 2024 року №11.2-9/741/2024 та №11.2-9/739/2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) та вона 27 січня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. Проте, як стверджує ОСОБА_1 , їй було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з тим, що займана позивачем посада заступника директора Департаменту соціальної політики Луцької міської ради не відноситься до посад державної служби та на момент набрання чинності Законом №889-VIII (01 травня 2016 року) вона не займала посади державної служби.
Позивач не погоджується із рішенням відповідача та зазначила, що на момент звернення із заявою від 27 січня 2024 року досягла необхідного віку та у неї наявний необхідний стаж (понад 25 років), що з урахуванням норм розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №899-VIII дає право на призначення пенсії державного службовця. На переконання позивача, нею здобутий стаж у період з 01 липня 1985 року по 16 серпня 2016 року на посадах, які підлягають зарахуванню до стажу державної служби, адже відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України від 07 червня 2001 року №2493-III “Про службу в органах місцевого самоврядування”.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.28-33). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 27 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо переведення її з пенсії за віком згідно із Законом №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, на яку листом від 13 лютого 2024 року №2296-1649/Д-02/8-0300/24 у встановленому Законом України “Про звернення громадян” порядку і строки надано відповідь щодо визначених пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII “Про державну службу” (далі - Закон №3723-XII) підстав для переходу на пенсію за віком державного службовця після 01 травня 2016 року (необхідне дотримання сукупності вимог щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби). Відповідач наголосив, що до стажу державної служби зараховується лише час роботи на посадах державних службовців, перелік яких визначений статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Також стосовно здійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням інформації про складові заробітної плати, зазначеної в листах Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 23 січня 2024 року №11.2-9/741/2024 та №11.2-9/739/2024, відповідач зазначив, що такі листи мають інформативний характер. Для призначення пенсії державним службовцям подається довідка про заробітну плату встановленої законодавством форми, яка позивачем надана не була.
У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги (а.с.53-54) й вважає доводи відповідача безпідставними та надуманими. При цьому з приводу аргументів відповідача про ненадання довідки встановленої форми та змісту позивач зазначила, що у Департаменті соціальної політики Луцької міської ради, де позивач перед звільненням працювала на посаді першого заступника директора департаменту, їй відмовили у видачі відповідної довідки, натомість у відповіді про надання інформації від 23 січня 2024 року №11.2-9/739/2024 повідомлено про складові заробітної плати за відповідні періоди. Така інформація надана не для призначення пенсії державному службовцю, а для переведення вже призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”. Позивач зауважувала, що нормами частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV передбачена можливість переведення з одного виду пенсії на інший з дня подання заяви на підставі документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший, в матеріалах пенсійної справи. На думку позивача, ГУ ПФУ у Волинській області протиправно обмежує її в переведенні на пенсію за нормами Закону України “Про державну службу”.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 18 січня 2022 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що підтверджується рішенням №032350016937 про призначення пенсії (а.с.21).
27 січня 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила перевести її на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII (а.с.38-44). До заяви долучено, зокрема, копію трудової книжки (а.с.10-13), лист Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 23 січня 2024 року №11.2-9/739/2024 про складові заробітної плати за посадою “заступник директора департаменту” (а.с.47-48).
За результатами розгляду цього звернення ГУ ПФУ у Волинській області в порядку Закону України “Про звернення громадян” скерувало листом від 13 лютого 2024 року №2296-1649/Д-02/8-0300/24 відповідь, інформувавши ОСОБА_1 про умови, встановлені Законом №889-VIII для призначення пенсії згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, а також необхідність надання довідки відповідного зразка для призначення пенсії. Тут же зазначено, що у разі подання відповідних документів ГУ ПФУ у Волинській області буде розглянуто питання права ОСОБА_1 на переведення на пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XI було установлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців з 01 травня 2016 року - з дати набрання чинності Законом №889-VIII зазнало змін. Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Разом з тим згідно з пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Водночас для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, а звернення до суду обґрунтоване відмовою ГУ ПФУ у Волинській області у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
З цього приводу суд зазначає, що згідно зі статтею 44 Закону №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
За приписами частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону №1058-ІV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення, перерахунку, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 розділу І); заява про переведення з одного виду пенсії на інший, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії (пункт 1.5 розділу І).
Як установлено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами пунктів 4.3, 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Отже, звернення щодо призначення пенсії, перерахунок пенсії, переведення на інший вид пенсії здійснюється шляхом подання відповідної заяви до територіального органу Пенсійного фонду України. Розгляд такої заяви здійснюється з визначенням структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, за принципом екстериторіальності. Результатом розгляду звернення є прийняття одного із рішень - про призначення пенсії (перерахунок пенсії, переведення на інший вид пенсії) чи про відмову у призначенні пенсії (перерахунку пенсії, переведенні на інший вид).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі фактично стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з урахуванням умов Закону №889-VIII.
Названі види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII.
Заява ОСОБА_1 хоч подана у довільній формі, однак така заява дає змогу оцінити намір заявника, а саме бажання останньої перейти на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, про що чітко і недвозначно слідує зі змісту цієї заяви.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 Верховний Суд сформував висновок щодо форми та змісту заяви, з якою позивач звернувся до Пенсійного органу з метою призначення пенсії. Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції, що відповідач безпідставно не розглянув по суті заяву позивача, зміст якої очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів, які подаються саме при призначенні пенсії. Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17 дійшов висновку про те, що зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви встановлено, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а по-друге, з огляду на відповідь Управління Пенсійного фонду неналежне форма заяви не була підставою для відмови.
Поряд з тим заява ОСОБА_1 не була розглянута у встановленому порядку з прийняттям відповідного рішення, як це передбачено пунктами 4.2, 4.3 розділу IV Порядку №22-1, натомість ГУ ПФУ у Волинській області розглянуло таку заяву у порядку Закону України “Про звернення громадян”, без встановлення права ОСОБА_1 на пенсію згідно з пунктом 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, з урахуванням статті 37 Закону №3723-XII.
Позиція щодо визначення ОСОБА_1 стажу державної служби не була висловлена ні ГУ ПФУ у Волинській області, ні іншим структурним підрозділом органу, що призначає пенсію, за принципом територіальності. Також листом від 13 лютого 2024 року №2296-1649/Д-02/8-0300/24 позивачу не було відмовлено в зарахуванні періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до державної служби, тому нема підстав вважати, що на час розгляду цієї справи судом існує спір з питання обчислення стажу державної служби, оскільки таке питання взагалі органом Пенсійного фонду не вирішувалося.
Натомість спір щодо визначення права на переведення позивача на пенсію державного службовця може виникнути лише у разі прийняття органом Пенсійного фонду рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, зокрема з підстав відсутності відповідного стажу державної служби.
Оскільки відповідно до приписів частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV, пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, то суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Таке питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду й право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Таким чином, суд здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю прийнятих рішень (вчинених дій чи бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, тож у суду відсутні підстави для визначення права у позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII, доки таке питання не вирішувалося органом Пенсійного фонду.
З огляду на те, що заява ОСОБА_1 від 27 січня 2024 року фактично не була зареєстрована та розглянута по суті у встановленому порядку (згідно з Порядком №22-1), а лист від 13 лютого 2024 року №2296-1649/Д-02/8-0300/24 не є рішенням у розумінні частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV, пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1, то позовні вимоги в обраний позивачем спосіб - про визнання протиправним та скасування рішення від 13 лютого 2024 року №2296-1649/Д-02/8-0300/24, зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 01 липня 1985 року по 03 січня 1995 року, з 04 січня 1995 року по 15 липня 2002 року та з 16 липня 2002 року по 16 серпня 2016 року та здійснити переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” з 27 січня 2024 року задоволенню не підлягають.
По суті відповідач у своєму листі від 13 лютого 2024 року №2296-1649/Д-02/8-0300/24 лише обмежився висновком про ненадання позивачем довідок відповідного зразка для призначення пенсії за віком згідно з нормами Закону України “Про державну службу”, при тому що позивач, як слідує зі змісту заяви, надавала лист Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 23 січня 2024 року №11.2-9/739/2024 (а.с.47-48).
Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою (пункти 5, 6).
Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII затверджені постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2027 року №1-3 “Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за №180/30048). Зокрема, затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Зазначені довідки подаються з метою обчислення пенсії державного службовця.
Суд не надає оцінку долученим позивачем до заяви документам, оскільки заява позивача в контексті призначення пенсії, як того вимагає Порядок №22-1, не розглядалася та відповідне рішення не приймалося. При цьому першочерговим у спірних правовідносинах для призначення пенсії державного службовця є вирішення органом Пенсійного фонду питання наявності у позивача відповідного стажу державної служби поряд з іншими вимогами до страхового стажу та віку. Для вирішення цього питання документи знаходяться в пенсійній справі позивача. Питання обчислення розміру пенсії на підставі відповідних довідок вирішується вже після того, як установлено право на пенсію.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії (пункт 4). Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС України).
За обставин цієї справи застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення спірної пенсії.
Зважаючи на те, що відповідачем за результатом розгляду заяви позивача фактично не з'ясовувалось питання наявності у позивача права на отримання пенсії та, як наслідок, не приймалось рішення щодо призначення чи відмову у призначенні пенсії, то суд з урахуванням обставин у справі, правового регулювання спірних правовідносин дійшов висновку про задоволення позову частково. На думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо прийняття до розгляду по суті у встановленому порядку заяви від 27 січня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ та зобов'язання відповідача прийняти до розгляду по суті у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2024 року про призначення пенсії відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог як передчасних.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн, сплачений в розмірі 1211,20 грн квитанцією від 19 лютого 2024 року №57 (а.с.7, 23).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо прийняття до розгляду по суті у встановленому порядку заяви ОСОБА_1 від 27 січня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняти до розгляду по суті у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк