СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/72/24
ун. № 759/9790/24
15 травня 2024 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності,
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності.
15.05.2024 року до суду від адвоката Корінного Д.О, надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 2765, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. 05.11.2010 року. До набрання чинності рішення у справі у заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо кв. АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 2765 виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. 05.11.2010 року.
В обґрунтування заяви вказує, що відповідач ОСОБА_3 може мати наміри позбавити її фактично найвагомішого аргументи при розгляді позовної заяви про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності, а саме - будь-яким чином відчужити майно, що їй належить: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,72 кв. м. на підставі права приватної власності, аби суд не мав достатніх підстав задовольнити її позовні вимоги при розгляді позовної заяви про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності керуючись положеннями ст. 365 ЦК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2024 року вищезазначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 15.05.2024 заява передана судді.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, судя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у способи, про які просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1,4 ст.41 Конституції України кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку однокімнатної квартири, загальною площею 32,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки однокімнатної квартири, загальною площею 32,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виплатити ОСОБА_3 , грошові кошти у розмірі ринкової вартості 1/4 частки однокімнатної квартири загальною площею 32,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 287 429,00 грн внесені на дипозитний рахунок суду.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову представник позивачки вказував на те, що існує ризик здійснення відповідачкою відчуження майна, а саме квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45,72 кв. м., яка неє предметом спору у справі №759/9790/24.
Суд, вивчивши заяву представника позивача про забезпечення позову, вважає, що заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на квартири АДРЕСА_1 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Подана заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований представником заявника вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Таким чином, всупереч вимогам п.3 ч.1 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову не наведено достатньо доводів стосовно того, як невжиття в даному випадку, визначених позивачем заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за його вимогами. Заява є необґрунтованою та не конкретизованою, у заяві не вказано на які саме частки майна необхідно накласти арешт та кому належить вказане майно, не зазначено суб'єкт заборони вчиняти будь які дії щодо користування майном.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить обгрунтування необхідності забезпечення позову саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 45,72 кв. м., оскільки предметом позову є квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд вважає, що захід забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року по справі №752/6255/18, де вказується, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову має бути співрозмірним із предметом спору.
Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає критеріям обґрунтованості та необхідності його застосування.
Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено 15.05.2024 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб