18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 травня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/351/24
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Фізичної особи-підприємця Добоша Василя Васильовича до Фізичної особи-підприємця Карпенка Сергія Сергійовича про стягнення 134703 грн.,
Позивач - Фізична особа-підприємець Добош Василь Васильович звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Карпенка Сергія Сергійовича (далі - відповідач), про стягнення, на підставі разового договору -замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом №29.11.2022 від 29.11.2022 року, 134703 грн. боргу та відшкодування судових витрат, які складаються із 3028 грн. сплаченого судового збору, 13200 грн. витрат на правову допомогу, 3000 грн. гонорару успіху.
Позов мотивований невиконанням відповідачем свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг по організації автоперевезення вантажу відповідача у міжнародному сполученні автомобільним транспортом згідно разового договору -замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом №29.11.2022 від 29.11.2022 року з доданими до нього документами первинного обліку.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/351/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.04.2024 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Сторони явку представників в судове зсідання 30.04.2024 року не забезпечили, представник позивача подав суду 01.05.2024 року, 23.04.2024 року заяви (вх. № 5621/24, №6897/24, а.с. 30, 37), в яких повідомив про часткову сплату відповідачем боргу після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі у розмірі 20000 грн. платіжними інструкціями № 411 від 21.03.2024 року та №493 від 09.04.2024 року, у зв'язку з чим просив закрити провадження у вказаній частині на підставі п.2 ч. 1ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, залишок боргу у розмірі 114703 грн. просив стягнути з відповідача.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвала Господарського суду Черкаської області від 25.03.2024 року, адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернена суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
29.11.2022 року відповідач - Фізична особа-підприємець Карпенко Сергій Сергійович, як замовник, та позивач - Фізична особа-підприємець Добош Василь Васильович, як перевізник, уклали разовий договір-замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 29.11.2022 (далі - Договір, а.с. 7), згідно з умовами п. 2. якого замовник надає вантажі до перевезення, а перевізник приймає на себе зобов'язання по перевезенню, несе повну матеріальну відповідальність за цінність і схоронність вантажу, який перевозить за даним договором. Сторони домовились, що особа водія перевізника є повноважним представником замовника з питань прийняття вантажу до перевезення, здійснення перевезення та передачі вантажу вантажоотримувачу. Вантаж вважається прийнятим перевізником до перевезення після завантаження його на транспортний засіб.
Сторони погодили усі істотні умови перевезення за Договором:
Маршрут руху: GREEN POWER SYSTEMS SRL Loc. Maiano, sn 61028 Sassocorvaro Auditore (PU) ITALY - Львів-Луцьк, Черкаси;
Найменування вантажу: генератори;
Об'єм вантажу: 86;
Тоннаж вантажу: 22т;
Тип транспортного засобу: тент;
Адреса завантаження: GREEN POWER SYSTEMS SRL Loc. Maiano, sn 61028 Sassocorvaro Auditore (PU) ITALY . Замитнення Fernetti (Alfa Spedizioni srl)/розмитнення МП «Ужгород»;
Адреса розвантаження: Львів-Луцьк, Черкаси;
Дата завантаження: 30.11.2023 року;
Контактна особа: Михайло 050-043-62-52;
Ставка, грн.: 3500 євро;
Марка №а/м,п/п: МАН НОМЕР_1 /АО1531XF;
ФІО водія та телефон: Русин Іван 095-610-08-48;
Документи відсилати за адресою: Черкаси №3, відділення НОВА ПОШТА Карпенко С.С. 0676641580. Оплата за рахунок відправника;
Умови оплати: (після отримання 2-х оригіналів ТТН) з відмітками про отримання та здачі вантажу. Рахунок, акт, заявка.
Договір підписаний сторонами, їх підписи посвідчені печатками.
Із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR N (а.с. 8), складеної 03.12.2022 року вбачається, що 30.11.2022 року відправником GREEN POWER SYSTEMS SRL Loc. Maiano завантажено вантаж перевізнику позивачу - ФОП Добошу В.В. автомобілем МАН НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з Sassocorvaro Auditore (PU) ITALY, одержувач ФОП Карпенко С.С., місце розвантаження: АДРЕСА_1 , документи які додаються: 2DOT (2830/V); найменування вантажу: 12 генераторів загальною вагою брутто 5380 кг, вантаж одержано 03.12.2022 року відповідачем - ФОП Карпенко С.С., що підтверджено відповідним підписом у графі « 24 вантаж одержано».
За твердженням позивача, ним на виконання умов Договору направлено на адресу відповідача пакет документів (рахунок на оплату № 676 від 07.12.2022 року на суму 134703 грн., акт надання послуг № 676 від 07.12.2022 року на суму 134703 грн. ), однак, докази вказаного направлення втрачені, разом з тим, відповідачем повернено позивачу погоджений на підписаний акт надання послуг № 676 від 07.12.2022 року на суму 134703 грн., вартість наданих послуг не оплачено.
13.02.2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій просив негайно та не пізніше 7 днів від дня отримання вказаної вимоги виконати своє грошове зобов'язання за Договором в сумі 3500 євро, що еквівалентно 134703 грн., повторно направив на адресу відповідача пакет документів (рахунок на оплату № 676 від 07.12.2022 року на суму 134703 грн.,акт надання послуг № 676 від 07.12.2022 року на суму 134703 грн.), вказане відправлення повернено позивачу без вручення (а.с. 11, докази направлення а.с.12-14).
04.03.2024 року позивач повторно направив відповідачу вимогу про оплату боргу та відповідні документи на виконання умов Договору, яка відповідно до даних Нової Пошти про відстеження поштового відправлення № 59001113139141 - 06.03.2024 року вручена відповідачу (а.с. 15, 16), однак залишена без виконання.
Із наданих позивачем платіжних інструкцій № 411 від 21.03.2024 року, №493 від 09.04.2024 року (а.с. 31,38) вбачається, що після звернення позивача до суду з даною позовною заявою, відкриття провадження у справі № 925/351/24 відповідачем добровільно сплачено позивачу заборгованість у сумі 20000 грн.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору разового договору -замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом №29.11.2022 від 29.11.2022 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг перевезення вантажів, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-64 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);
боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);
договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);
договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).
Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов'язань.
Главою 64 ЦК України врегульовано відносини перевезення:
за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909);
у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920);
позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926).
До договорів міжнародного дорожнього перевезення вантажів за винагороду транспортними засобами, за умови коли місце завантаження та місце розвантаження, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчинена в м.Женеві 19 травня 1956 року (надалі Конвенція КДПВ) до якої, згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна приєдналась 1 серпня 2006 року.
Так, статтею 32 Конвенції встановлено, що подача позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних відповідно до Конвенції, може відбуватись впродовж одного року. Разом з тим, у випадку наявності у однієї із сторін навмисних дій чи вини, строк встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що разовий договір -замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом №29.11.2022 від 29.11.2022 року, укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. За здійсненою 29.11.2022 року заявкою відповідача позивачем надано послуги з організації перевезення вантажу дорожніми автотранспортними засобами за маршрутом Sassocorvaro Auditore (PU) ITALY - Україна, Львів-Луцьк, Черкаси, що підтверджено даними товарно-транспортної накладної CMR N, підписом відповідача, як отримувача замовленого товару.
У договорі -замовленні на перевезення вантажу автомобільним транспортом №29.11.2022 від 29.11.2022 року сторони погодили, що за результатами перевезення документи відсилати за адресою: Черкаси №3, відділення НОВА ПОШТА Карпенко С.С. 0676641580; Оплата за рахунок відправника;Умови оплати: (після отримання 2-х оригіналів ТТН) з відмітками про отримання та здачі вантажу. Рахунок, акт, заявка.
Відповідач, отримав документи позивача щодо перевезення вантажу за Договором, акт надання послуг №676 від 07.12.2022 року на суму 134703 грн. погодив, підписав, повернув позивачу, однак, свій обов'язок з оплати отриманих від позивача послуг, не виконав на момент звернення позивача до суду.
21.03.2024 року, 09.04.2023 року, після подачі позову, відкриття провадження у даній справі, відповідачем сплачено позивачу 20000 грн. боргу.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Розмір фактично понесених позивачем витрат на організацію перевезення вантажу відповідача, за його заявкою від 29.11.2022 року, становить 134703 грн., які відповідачем оплачені частково, 114703 грн. не сплачені, не заперечені та підтверджені наданими у справу належними і допустимими доказами, тому вимога позивача у вказаній сумі підлягає задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його повністю з наведених вище підстав. Доводи відповідача, наведені у запереченнях проти позову суд відхиляє з мотивів їх невідповідності викладеним обставинам справи і приписам законодавства.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив частково.
Платіжною інструкцією № 114 від 08.03.2024 року позивачем сплачено 3028 грн. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Лоза В.М. надав суду копії: договору про правову допомогу від 08.02.2024 року, укладеного позивачем з адвокатом Лозою В.М.; ордеру серії ВО № 1071242 від 08.03.2024 року; квитанції до прибуткового касового ордеру №02-03 від 08.03.2024 року на суму 13200 грн.; акту приймання наданих послуг від 08.03.2024 року до договору про правову допомогу від 08.02.2024 року на суму 13200 грн.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 року.
Із наданих документів вбачається, що між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Добош Василем Васильовичем, як клієнтом, та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем укладено договір про правову допомогу від 08.03.2024 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:
п.2.1. - за здійснення дій, що визначені в п. 1.1. договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 6800 грн.;
п. 2.2. - розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п.2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви;
п.2.3. - при задоволенні позову повірений отримує від довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 3000 грн.
Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2024 року містить перелік наданих адвокатом Лозою В.М. послуг на загальну суму 13200 грн. з ПДВ, а саме:
огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням - 6 год.
проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 30хв;
здійснення аналізу судової практики - 0 год. 50хв;.;
підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 16 год.15 хв;
вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 6 год., всього на суму 13200 грн. Вказаний акт погоджено та підписано сторонами.
Квитанцією до прибуткового касового ордера №02-03 від 08.03.2024 року позивачем сплачено адвокату Лозі В.М. 13200 грн. на підставі договору про правову допомогу від 08.03.2024 року
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Лозою В.М. до справи відповідач не надав. Дослідивши додані до позову і заяви про розподіл судових витрат доказів, суд недотримання позивачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази надання адвокатом Лозою В.М. позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на відповідача.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п'ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Лозою В.М. послуг, предмет позову, часткову сплату боргу, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача, на користь якого ухвалено судове рішення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на Фізичну особу-підприємця Карпенка Сергія Сергійовича судових витрат Фізичної особи-підприємця Добоша Василя Васильовича на професійну правничу допомогу у справі № 925/351/24 лише частково у розмірі 7000 грн., про що ухвалює додаткове рішення.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3000 грн. гонорару успіху суд зазначає наступне.
Пунктом. 2.3. договору про правову допомогу від 08.03.2024 року сторони погодили та визначили, що при задоволенні позову повірений отримує від довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 3000 грн.
Судом враховано позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 відповідно до якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність при наданні послуги адвоката.
Суд вважає, що зі сторони позивача не доведено доцільності, як дійсної необхідності сплати позивачем винагороди адвокату у вигляді "гонорару успіху" за надані ним послуги у межах даної справи тому у стягненні 3000 грн. судових витрат («гонорар успіху») слід відмовити.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а разом 10028 грн.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 231, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження в частині вимог про стягнення 20000 грн. боргу.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карпенка Сергія Сергійовича, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Добоша Василя Васильовича, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_4 , місце проживання:: АДРЕСА_2 грн.. боргу, 10028 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено 14.05.2024 року.
Суддя В.М. Грачов