29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"16" травня 2024 р. Справа № 924/172/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1 , м. Славута Хмельницької області
до ОСОБА_2 , м. Балаклія Харківська область
про визнання недійсним одностороннього правочину; зміни правовідношення, визначене договором про спільне використання нежитлового приміщення від 30 квітня 2016р.; усунення перешкод у виконанні умов договору
представники сторін:
від позивача - Дем'янова О.В. згідно ордера,
від відповідача - Цвігун В.В. згідно ордера (в режимі відеоконференції),
встановив:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.05.2024р. у позові відмовлено.
03.05.2024 року через систему "Електронний суд" представником відповідача сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Оборжицького Павла Юрійовича на користь фізичної особи-підприємця Горобія Станіслава Даниловича понесених судових витрат в розмірі 106215,17 грн.
14.05.2024 року через систему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що між позивачем та відповідачем тривалий час розглядались цивільні справи 682/2631/18 та 682/3632/18, за спорами, що виникли з тих самих правовідносин та з подібним предметом спору. У цих цивільних справах правнича допомога відповідачу надавалась юристами ТОВ «Домінанта», в переважній більшості - адвокатом Цвігуном В.В. На обґрунтування позовних вимог позивачем подавались ті самі докази, що слугували підставою позовів у справах 682/2631/18 та 682/3632/18.Тому ні позовні вимоги, ні докази на їх обґрунтування не були новими для представника відповідача, не потребували ретельного дослідження. Позиції, висловлені відповідачем, є тотожними до тих, що висловлювались ним у цивільних справах 682/2631/18 та 682/3632/18. За таких умов для даного представника надання правничої допомоги в цій справі не відрізнялось ні правовою, ні фактичною складністю, тому позивач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суми в 10 000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, наведені у своїй заяві.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позицію викладену в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
При вирішенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
У матеріалах справи міститься ордер надання правничої допомоги ОСОБА_2 адвокатом Цвігун В.В. на підставі договору №25/02 про надання правової допомоги від.25.02.2024р.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 25.02.2024р. між адвокатським об'єднанням „КОНСАЛТИНГОВА ФІРМА „ДОМІНАНТА" (об'єднання) та ОСОБА_2 (Клієнт) укладено договір №25/02 про надання правової допомоги.
Відповідно до п.2.1. за цим Договором Об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту, направлену на представництво та захист його інтересів, зокрема у судовій справі № 924/172/24. Правова допомога полягає у: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; наданні усних та письмових консультацій, роз'яснень з правових питань, що стосуються справи; складанні та поданні заяв до суду, а також інших процесуальних документів передбачених процесуальним законодавством (заяв, клопотань, пояснень тощо); виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується справи; представництві Клієнта в судах, органах державної влади, правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи зі всіма правами, що надаються законом Клієнту; реалізації будь-яких інших дій в порядку і в обсязі, передбаченому чинним законодавством України, під час надання правової допомоги, передбаченої даним Договором.
Правова допомога за даним Договором надається в усній чи письмовій формі виходячи зі специфіки вчинення певних юридичних дій, передбаченої чинним законодавством (п.2.7. договору).
Відповідно до п. 2.9. договору уповноважений Об'єднанням Адвокат, що здійснює представництво та/або захист прав, інтересів та свобод Клієнта на підставі цього Договору та виданого Ордеру та/або довіреності наділяється всіма процесуальними правами та обов'язками від імені особи - Клієнта, яку він представляє.
Згідно з п. 6.1. договору вартість правової допомоги, що буде надаватись Клієнту у справі № 924/172/24 в суді першої інстанції розраховується в залежності від часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги з розрахунку гривневого еквіваленту 125 дол. США за одну годину роботи адвоката та еквівалент 100 дол. США за участь у одному судовому засіданні.
Разом з тим, незалежно від часу, що буде витрачений адвокатом, розмір вартості правової допомоги не може бути меншим за 2500 дол. США та більшим за 5 000 дол. США в гривневому еквіваленті на день сплати.
Клієнт сплачує аванс в розмірі гривневого еквіваленту 50 000 грн. на протязі 5 днів з дня підписання даного договору.
02.05.2024р. між адвокатським об'єднанням „КОНСАЛТИНГОВА ФІРМА „ДОМІНАНТА" (об'єднання) та Горобієм С.Д. підписано акт виконаних робіт №1 за договором про надання професійної правничої допомоги № 25/02 від 25.02.2024 року у справі № 924/172/24, в якому надводиться розрахунок наданої правничої допомоги та зазначено вартість наданих послуг в розмірі 2722,5 дол. США. Крім того, зазначено, що станом на 02.05.2024 року між сторонами проведені наступні розрахунки: 26.02.2024 р. Клієнтом оплачено аванс в розмірі 50 000 грн., що за офіційним курсом НБУ на день сплати складало еквівалент 1 303,69 дол. США (за курсом НБУ 38, 3527 грн. за 1 дол. США); 27.04.2024 р. Клієнтом оплачено 40 000 грн., що за офіційним курсом НБУ на день сплати складало 1008,31 дол. США (за курсом 39,6702 грн. за один дол. США). Залишок заборгованості складає 410 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.05.2024 р. складає 16 251,17 грн.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, в п.п. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021р. у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Крім того, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи надані представником відповідача послуги згідно акту виконаних робіт №1 за договором про надання професійної правничої допомоги № 25/02 від 25.02.2024 року у справі № 924/172/24, судом зауважується, що такі послуги як підготовка та подання відзиву, підготовка та подання клопотання, підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив охоплюється однією послугою, а саме - здійснення підготовки документів. Загалом же акт виконаних робіт від 02.05.2024 року складений у спрощений спосіб та не містить достатньої деталізації складових суми витрат на правничу допомогу.
Також судом береться до уваги, що згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. у справі № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, фактичні обставини справи, предмет спору, ураховуючи критерії співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, враховуючи клопотання позивача, а також керуючись передбаченим статтею 2 ГПК України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що зазначені представником відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 106251,17 грн. є завищеними, та дійшов висновку про необхідність стягнення цих витрат з позивача у розмірі 30000,00 грн., відмовивши у задоволенні решти вимог за заявою.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Заяву відповідача про стягнення 106251,17 грн. витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
В решті суми витрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя Ю.В. Гладюк
Відрук.: 1 примір. 1 - до справи
Ухвалу направити відповідачу та представнику позивачу до електронного кабінету Електронного суду.
Надіслати на елект. адреси:
позивачу (pavlo@ukr.net)
представнику позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
відповідачу (stas.gorobiy@gmail.com)
предсдставнику відповідача (zvw1708@gmail.com)