Справа № 605/247/24
про повернення заяви
"16" травня 2024 р. Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Горуц Р.О.
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області Управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян №1 (сервісний центр) про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
ОСОБА_1 15 травня 2024 року звернулась в суд з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Звертаючись з заявою до суду заявник просить встановити факт належності свідоцтва про одруження, свідоцтв про народження, трудової книжки та архівної довідки.
Відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві (заяві) може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Як вбачається з ч.3 ст.315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Згідно ч.4 ст.188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки заявником заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в цивільному судочинстві, тобто порушено правила об'єднання заявлених вимог, що в свою чергу має своїм наслідком повернення заяви (п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України).
Суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях “Голдер проти Великої Британії” від 21 лютого 1975 року, “Де Жуффр де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст.ст.175, 315, 318 ЦПК України при пред'явленні заяви в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов (заяву), що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, повернення заяви, жодним чином не перешкоджає у доступі до правосуддя, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для цього.
На підставі наведеного, керуючись п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: Р. О. Горуц