Справа № 740/3041/24
Провадження № 2/740/1027/24
про залишення позовної заяви без руху
16 травня 2024 року м.Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гагаріна Т.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Дельта Сервіс» про стягнення заборгованості з оплати праці, відшкодування невикористаних днів відпусток та компенсації за затримку розрахунку при звільненні,
встановила:
14.05.2024 позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( ч.2 ст.27 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч.1 та ч.6 ст.29 ЦК України).
Громадянам України гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги;
Згідно зі ст.3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою в Україні здійснюється декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, зобов'язаний протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Декларування місця проживання особи це повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).
За змістом п.3, 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, на теперішній час законодавчо чітко регламентовано визначення місця проживання фізичної особи, за яким з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції у випадках, коли фізична особа має кілька місць проживання або у випадку, коли фактичне місце проживання не збігається з зареєстрованим.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення ч.2 ст.27, ч.1 ст.28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст.378, п.6 ч.1 ст.411 ЦПК України).
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем зазначена адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Шпанівської територіальної громади.
При цьому, зазначена адреса реєстрації та для кореспонденції позивача: АДРЕСА_2 , однак, до позову не долучено належних доказів, які мали підтвердити місце перебування позивача за вказаною адресою, що унеможливлює вирішення питання підсудності даного спору Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області з дотриманням вимог ч.1 ст.28 Цивільного процесуального кодексу України, на яку посилається позивач.
Відповідно до вимог ст.185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 вказаного Кодексу.
Крім того, позивачем подано позовну заяву до суду, яка всупереч положень п.3, 4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України не містить відомостей про: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Разом з цим у позовній заяві не зазначена ціна позову тобто розмір середнього заробітку, не наведений розрахунок такої ціни, не зазначені обставини у обґрунтування позову у цій частині, докази на їх підтвердження.
В описовій частині позовної заяви позивач зазначає про завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 8 000 грн та вказує, що нею сплачений судовий збір за вимогу щодо стягнення моральної шкоди, між тим у прохальній частині відсутня вимога про стягнення моральної шкоди.
Взагалі, прохальна частина позовної заяви не містить конкретних сум, які позивач просить стягнути з відповідача, тому позивачу слід конкретизувати свої вимоги та сплатити судовий збір, розмір якого залежить від змісту позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у разі подання письмових доказів можуть бути додані їх копії).
Так, до позову додано копію трудової книжки виданої ОСОБА_2 , водночас, не надано документ, що свідчить про зміну прізвища позивача з « ОСОБА_3 » на «Кут».
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1999. Відтак, в кожному випадку скаржник (позивач) при зверненні до суду із скаргою (позовною заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні позову до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Враховуючи викладене наявні підстави для залишення позовної заяви без руху відповідно до ст.185 ЦПК України, про що повідомити позивача, надавши строк для усунення вищезазначеного недоліку позовної заяви.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України,
постановила:
позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Дельта Сервіс» про стягнення заборгованості з оплати праці, відшкодування невикористаних днів відпусток та компенсації за затримку розрахунку при звільненні залишити без руху, про що повідомити позивача, і запропонувати в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали у вказаний строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя Т.О.Гагаріна