про відмову у відкритті провадження у справі
14 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5028/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., одержавши позовну заяву Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними,
Волинська обласна державна (військова) адміністрація звернулась з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вимоги повернення автомобіля марки «AUDI А6», 2017 року випуску, оціночною вартістю 892356,30 грн, № кузова НОМЕР_1 , який знаходиться у власності держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), згідно з вимогою від 29.03.2024 № МВ/799.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тому під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. А спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Водночас спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.
У цих висновках суд посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування спорів між адміністративною та господарською судовою юрисдикцією, викладеної в постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 910/8424/17 (провадження № 12-39гс18).
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
ГПК України також встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).
Так, предметом спору у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вимоги повернення автомобіля марки «AUDI А6», 2017 року випуску, оціночною вартістю 892356,30 грн, № кузова НОМЕР_1 , який знаходиться у власності держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), згідно з вимогою від 29.03.2024 № МВ/799.
Як слідує з матеріалів справи, 07.04.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 1 статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусове відчужене в умовах правого режиму воєнного чи надзвичайного стану» видано наказ № 94-агд «Про примусове відчуження майна», відповідно до п. 1 якого наказано провести примусове відчуження майна, яке перебуває у розпорядженні Волинської митниці Державної митної служби, а саме: транспортного засобу марки «AUDI А6», 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .
Пунктом 2 цього наказу доручено офіцеру відділу військового обліку, бронювання та впровадження ЄДРВ сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 капітану ОСОБА_1 отримати автомобіль у Волинської митниці, доставити та передати представникам Волинської ВЦА згідно з актом прийому-передачі транспортного засобу.
На підставі наказу від 07.04.2022 № 94-агд начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 за погодженням з Волинською обласною державною адміністрацією складено акт про примусове відчуження майна від 07.04.2022.
Згідно з актом приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_3 передав, а Волинська обласна військова адміністрація прийняла вказаний автомобіль.
В подальшому, на адресу Волинської обласної державної адміністрації надійшов лист від 14.02.2024 № MB 440 нм від ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення автомобіля до 29.02.2024 для його облікування у кількісних, номерних та вартісних показниках на виконання вимог розпоряджень директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 02.02.2024 № 202/9/258, начальника штабу - заступника командувача військ оперативного реагування «Захід» від 13.02.2024 № 501/6/3/4.
Тобто, з 07.04.2022 Волинська обласна державна адміністрація є власником вищевказаного автомобіля.
Отже метою позовних вимог та звернення позивача за захистом порушеного права відповідачем, на думку позивача, в умовах правового режиму воєнного стану у спірних правовідносинах є захист набутого права власності позивача на автомобіль.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Аналогічні положення містить частина третя статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, установлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Одним із видів примусового відчуження об'єктів права власності є реквізиція, види, правила, умови та підстави проведення якої регламентовані положеннями статті 353 ЦК України. Реквізиція є однією з передбачених законом підстав для припинення права власності (пункт 9 частини першої статті 346 ЦК України).
Реквізицією в юридичній науці називають примусове оплатне відчуження майна державою у власника за надзвичайних обставин на підставі та в порядку, визначених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого.
Метою реквізиції є усунення наслідків, що виникли або можуть настати через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин, або запобігти таким наслідкам, наприклад, забезпечити безпеку фізичних осіб, врятувати майно або знищити заражених тварин чи рослини у разі епізоотії або епіфітотії.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема і у спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (пункт 8 частини першої статті 19 КАС України).
Право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об'єкти для суспільних потреб. Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню (частини перша та друга статті 267 КАС України).
Отже, законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (статті 350, 351 ЦК України).
Проте вирішення спорів щодо реквізиції майна, що вже відбулась (припинення права власності на момент звернення до суду вже сталося), чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесено.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23).
Якщо порушенням своїх прав особа вважає наслідки, спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав чи обов'язків, то такі відносини мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією особою її майнових чи особистих немайнових інтересів. Тому визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 10 статті 16 ЦК України.
Зважаючи на викладене та керуючись положеннями статей 316, 317, 319, 346, 353 ЦК України, згідно з якими законодавець визначає зміст права власності, підстави та умови втручання в це право та його обмеження, зокрема, з боку держави в умовах воєнного стану, суд доходить висновку, що спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - юридичною особою, у якому дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи, не є публічно-правовим.
У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
У цьому висновку суд звертає увагу на правову позицію, сформульовану Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 28.06.2023 у справі № 686/8141/22 (провадження № 61-5313св23), від 22.08.2023 у справі № 725/3969/22 (провадження № 61-11721св22), а також Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23).
Отже, незважаючи на суб'єктний склад учасників цього спору, з огляду на предмет спору, а також підстави для його виникнення, спір між сторонами у цій справі стосується майнових прав позивача (їх захисту та відновлення) і має приватноправовий характер.
Тому враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття та реалізації рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку позивача, його права, у нього виникла необхідність захисту свого цивільного права, у зв'язку з чим він як юридична особа має право звернутися до суду із позовом в порядку господарського судочинства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23), Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що спори щодо реквізиції (розгляд яких за законодавством не віднесений до адміністративного судочинства) не є спорами щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (розгляд яких віднесений до юрисдикції адміністративних судів, що прямо передбачено законом: пункт 8 частини першої статті 19, частина перша статті 267 КАС України, пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України), суд приходить до висновку, що даний спір щодо реквізиції майна в умовах воєнного стану - про право на майно, вилучене/відчужене в умовах правового режиму воєнного стану віднесено до юрисдикції господарських судів.
З урахуванням наведеного, спір у цій справі не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Отже, позивачу необхідно роз'яснити, що для розгляду цього спору законом встановлено інший порядок судового провадження - цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Таким чином, позивач вправі звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору у зв'язку із відмовою у відкритті провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 КАС України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними відмовити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення, а копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк