15 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36210/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далів - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті, відповідно до якого просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ 003040 від 11.12.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова відділу Укртрансбезпеки №ПШ 003040 від 11.12.2023 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою що підлягає до скасування з наступних підстав.
Так, статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:
-для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
-для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Зауважує, що в матеріалах справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт перевізником ОСОБА_1 , яка знаходиться у відділі Укртрансбезпеки та на підставі якої приймалась оскаржувана постанова, є копії всіх документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі і договір із замовником транспортних послуг, а саме: договір №166/11 від 30.10.2023 на нерегулярні перевезення пасажирів між замовником - суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 та Виконавцем - ФОП ОСОБА_1 про перевезення групи пасажирів за маршрутом: АДРЕСА_1 .
Однак, незважаючи на наявну у матеріалах справи копію договору із замовником транспортних послуг №166/11 від 30.10.2023 року, відділ Укртрансбезпеки прийняв постанову №ПШ 003040 від 11.12.2023 про застосування до мене, адміністративно-господарського штрафу за відсутність договору із замовником транспортних послуг, що явно не відповідає матеріалам справи та є підставою для її скасування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив, який обґрунтовано тим, що відповідно до п. 51 Правил надання послух пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила №176), нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до п. 54 Правил №176, під час здійснення нерегулярних перевезень водію забороняється проводити посадку та/або висадку пасажирів у не визначених договором місцях.
Відповідно до п. 55 Правил №176, замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
Відповідно до п. 56 Правил №176, договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Відповідно до п. 60 Порядку №176, передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою «Нерегулярне перевезення» на білому фоні.
Відповідач зазначає, що посадовими особами Укртрансбезпеки зафіксовано факт обладнання ТЗ Фольцваген, реєстраційний номер НОМЕР_1 , трафаретом «Нерегулярне перевезення».
Як підтверджується Актом перевірки №011462 від 09.11.2023 перевірку транспортного засобу, належного Позивачу здійснено у м. Київ ст. метро «Житомир». Зазначений факт водієм ТЗ не заперечувався як не заперечується Позивачем у позові. Відповідно водій, надав інспектору інформацію, що прямує за маршрутом «с. Воротнів вул. Перемоги 5-м. Луцьк пр. Соборності, 14-м. Київ вул. Симона Петлюри, 32», зазначене підтверджується й копією Договору №166/11 від 30.10.2023. Водночас, як вірно зафіксовано інспектором у Акті №011462, висадку пасажирів здійснено у місці, яке не визначено договором №166/11 від 30.10.2023. Вкотре наголошуємо, що зазначений факт Позивачем не заперечується.
Зазначаємо, що станція метро «Житомирська» не знаходиться за адресою Симона Петлюри, 32 м. Київ.
Відповідно до Договору №166/11 визначено, що нерегулярне перевезення повинно здійснюватись за маршрутом «с. Воротнів вул. Перемоги 5-м. Луцьк пр. Соборності, 14 - м. Київ вул. Симона Петлюри, 32». Проте, на момент перевірки в салоні ТЗ перебували пасажири, які прямували до ст. метро «Житомирська» м. Київ. Тобто початковою точкою руху в цьому випадку було м. Луцьк (за умовами договору мало б бути с. Підгайці) Тобто, водієм здійснено висадку у місці не передбаченому договором, що є порушенням п. 54 Правил №176.
Таким чином, наявний у позивача договір на нерегулярні перевезення №166/11 від 30.10.2023, ніяким чином не засвідчує ту обставину, що під час перевірки здійснювалось перевезення на виконання його вимог, позаяк він носить лише декларативний характер.
Виконання умов договору повинно бути підтверджено іншими доказами, які б засвідчували його виконання і такі докази повинні бути надані контролюючому органу під час проведення контрольного заходу так і під час розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Зокрема, на момент проведення перевірки водієм та в подальшому позивачем не було долучено відповідного замовлення на здійснення рейсу 30.10.2023 по маршруту який фактично виконувався, список пасажирів, яких необхідно було перевести, документи, які засвідчують мету поїздки. Тобто ті документи, які передбачені умовами договору.
Надана квитанція про оплату, не підтверджує того, що саме оплачено послуги перевезення 30.10.2023 по договору №166/11 від 30.10.2023, позаяк сам договір не містить відомостей про умови оплати послуг та їх вартість, що суперечить вимогам до нерегулярних перевезень, визначених Правилами №176.
Звертаємо увагу на те, що кінцевою точкою маршруту по даному договору було визначено м. Київ вул. Симона Петлюри, 32, однак під час проведення перевірки встановлено, що висадку пасажирів здійснено в іншому місці, що суперечить визначених у ньому умовам.
Таким чином, Договір №166/11 з огляду на невиконання його умов є підтвердженням лише намірів позивача надати ОСОБА_2 послуги із нерегулярного перевезення у відповідну дату та час за відповідним маршрутами, а договору із замовником послуг перевезення, що відповідає фактичним умовам перевезення Позивачем не надано.
Отже, за викладених обставин, вважаємо правильним висновок про те. що під час виконання нерегулярних перевезень пасажирів у Позивача відсутній договір із замовним транспортних послуг. Зазначене є лавовою підставою для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу спірною постановою.
У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
09.11.2023 о 18:10 год посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області було проведено перевірку транспортного засобу марки VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
За результатами перевірки складено Акт №011462 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.11.2023, у якому зафіксовано порушення частини першої абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній договір із замовником транспортних послуг.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті 11.12.2023 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 003040, якою до перевізника ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн.
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України «Про автомобільний транспорт в Україні» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до частини сьомої, чотирнадцятої стаття 6 Закон №2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 1, абзацу 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.
Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно пунктами 2, 4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно статті 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
При цьому у Законі №2344 (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, ст. 39 Закону №2344, накладається на перевізників.
За приписами п. 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов'язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб'єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.
З наведеного слідує, що договір із замовником послуги є тим документам, наявність якого під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до ст. 60 Закону №2344 стало встановлення факту перевезення позивачем легковим автомобілем пасажирів за відсутності договору із замовником послуги. Такий висновок зроблено в акті перевірки.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідач по справі мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення.
Проте в акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Натомість в акті перевірки не вказано інформацію про факт здійснення перевезення по маршруту «с. Воротнів - м. Луцьк - Київ», однак немає жодного посилання на те, що маршрут перевезення водієм належного позивачу транспортного засобу групи пасажирів відмінний від вказаного маршруту у договорі.
Суд зазначає, що акт перевірки це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
На думку суду, посилання на висадку пасажирів у місці не передбаченому договором та не підтвердження оплати послуги перевезення не є підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу саме за відсутність під час перевірки договору із замовником транспортних послуг, а відтак не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення спірної рейдової перевірки позивачка на зазначеному транспортному засобі надавала послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та що вона є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344.
Отже, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема інспектором не з'ясовано комерційної основи такого перевезення. Інспектором не отримано пояснень у пасажирів, чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.
Суд звертає увагу, що за приписами абз. 3 частини першої статті 60 Закону №2344 до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не за неоформлення документів, а за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
При цьому факт здійснення перевезення пасажирів на замовлення без договору із замовником транспортних послуг має бути встановлений, зафіксований та підтверджуватись належними і допустимими доказами.
Проте, надані відповідачем докази не підтверджують зазначений факт.
Разом з цим, саме відповідач по справі мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковими автомобілями на замовлення та що він є перевізником у розумінні Закону №2344.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.
На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем у справі не доведено належними доказами факту здійснення позивачем пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення, тобто вчинення порушення, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1073,60 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 21.12.2023 №3046.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті від 11 грудня 2023 року №ПШ 003040 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845).
Суддя Ф.А. Волдінер