м. Вінниця
15 травня 2024 р. Справа № 120/18251/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Турбівської селищної ради Вінницької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Турбівської селищної ради Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача від 24.08.2023 №8/40-2494 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".
Ухвалою від 11.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що рішенням від 24.08.2023 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки відповідно до п.п. 5 та п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також розроблення такої документації забороняється.
Інших заяв по суті спору не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 подав до Турбівської селищної ради клопотання від 11.02.2022 про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території колишньої Вахнівської сільської ради, за рахунок земель запасу.
Оскільки у передбачений законом строк відповідач клопотання позивача не розглянув та за результатами його розгляду не прийняв рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (за наявності підстав для цього), ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі №120/3851/23, окрім іншого, зобов'язано Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11 лютого 2022 року (вх. № 08-17/289-з) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території (колишньої) Вахнівської сільської ради, в адміністративно-територіальних межах Турбівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.
На виконання вищевказаного рішення, Турбівська селищна рада розглянула клопотання позивача від 11.02.2022 та прийняла рішення № 8/40-2494 від 24.08.2023 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв'язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 року у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 року у справі №160/6214/21.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Приписами п.п. "а", "б" частини 1 статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною 7 статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статтею 118 ЗК України.
Як встановлено судом, рішенням 40 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради №8/40-2494 від 24.08.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на підставі пп. 5 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, враховуючи законодавчу заборону в період дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність.
Надаючи оцінку посиланням відповідача на пп. 5 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, як на підставу у відмові надання дозволу на розробку документації із землеустрою, суд зазначає наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема згідно з Указом Президента України №49/2024, затвердженим Законом №3564-IX від 06.02.2024 року, з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII від 12.05.2015 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
В свою чергу Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" №2145-IX від 24.03.2022 року внесено зміни, серед іншого, до Земельного кодексу України.
Розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вказані приписи пп. 5 п. 27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України набрали чинності з 07.04.2022 року.
З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-IX, із 07.04.2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2023 року у справі №300/3771/22.
Суд зазначає, що оскільки оскаржуване рішення відповідача №8/40-2494 від 24.08.2023 року в частині відмови надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою прийняте саме 24.08.2023 року, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, зобов'язаний діяти та приймати рішення з урахуванням чинних законодавчих норм.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги встановлену законом заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення 40 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради №8/40-2494 від 24.08.2023 року відповідає чинним положенням закону та є обґрунтованим.
Щодо доводів представника позивача в частині звернення 11.02.2022 року, суд зазначає, що судом не заперечується факт звернення позивача саме 11.02.2022, однак дана обставина не ставиться у залежність застосування приписів підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України й від дати звернення особи з відповідних клопотанням до органу місцевого самоврядування. Тому, доводи позивача про те, що на момент подання ним клопотання (11.02.2022) ЗК України не містив заборон щодо надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відтак відмова відповідача на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України є протиправною судом оцінюються критично.
В свою чергу, суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості приймати рішення на власний розсуд і має керуватись вимогами закону на момент саме прийняття того чи іншого рішення. Тобто, відповідач правомірно врахував вимоги передбачені пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. Миру, 42, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326230)
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар