Рівненський апеляційний суд
15 травня 2024 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Дмитра Володимировича на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП,-
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн..
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Д.В. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, оскільки з наявного у справі відеозапису неможливо встановити марку, модель автомобіля, його номерний знак та водія, а також чи працювала звукова сигналізація переїзду та світлофор зі сторони проїжджаючого автомобіля. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано назву, модель та номер технічного приладу, яким здійснювалася відео фіксація. У зв'язку з цим, переконаний, що ОСОБА_1 необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Справа №570/71/24 Суддя в суді І інстанції - Коробов С.О.
Провадження № 33/4815/308/24 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання захисника Закалевича І.О. про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 20.5. ПДР України рух через переїзд забороняється, якщо: а) черговий по переїзду подає сигнал заборони руху - стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками; б) шлагбаум опущений або почав опускатися; в) увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума; г) за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді; ґ) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Стаття ч. 2 ст. 123 КУпАП передбачає відповідальність за в'їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №184428 від 30.12.2023 року вбачається, що 30 грудня 2023 року о 19 годині 12 хвилин, по вул. Рівненській, в смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила проїзду залізничних переїздів, а саме: виїхав на залізничний переїзд на увімкнений заборонений сигнал світлофора та звукову сигналізацію.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 20.5. ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, адже наявний у матеріалах справи відеозапис об'єктивно не підтверджує, що саме автомобіль "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , порушив правила проїзду залізничного переїзду, які встановлені п. 20.5. ПДР України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими та беззаперечними доказами.
При цьому, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє представника владних повноважень від доведення правомірності свого рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 123 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Таких доказів матеріали даної справи не містять.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Дмитра Володимировича про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Поліщуку Дмитру Володимировичу строк апеляційного оскарження постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Дмитра Володимировича задовольнити.
Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.