Справа № 752/20104/23
Провадження № 2-а/752/78/24
15 травня 2024 року року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участі секретаря - Гненик К.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1147477 від 18 серпня 2023 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження справі.
Одночасно з позовом подала заяву про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що вказана постанова нею була отримана 08 вересня 2023 року.
Позов був зареєстрований судом 27 вересня 2023 року та відповідно до ст.31 КАС України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 29 вересня 2023 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, заяву про поновлення строку для звернення до суду, суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду з наступних підстав.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
Таким чином, право на судовий захист не є абсолютним.
Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст.286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку.
Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.
Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Таким чином, закон передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Тобто, критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
В заяві про поновлення строку на звернення до суду взагалі не наведено буд-яких причин пропуску позивачкою строку для звернення до суду.
При цьому клопотання містить лише цитування положень нормативно-правових актів та посилання на постанову Верховного Суду від 16 березня 2023 року в справі № 400/4409/21.
Як зазначено вище, позивачка посилається на отримання нею постанови 08 вересня 2023 року шляхом вкладення в поштовий ящик.
Таким чином, вже 08 вересня 2023 року позивачка була обізнана про прийняття оскаржуваного нею рішення і саме з цього часу обчислюється 10-денний строк звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2023 року вона звернулася за отриманням правової допомоги до фахівця в галузі права.
В цей же день між нею та ТОВ "Центр правової допомоги" в особі директора Дзісь М.Р. був укладений договір № 11092301 про надання правової допомоги/юридичних послуг.
Уже 13 вересня 2023 року сторонами був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг до договору.
Однак, з поштового конверта вбачається, що позов був направлений до суду засобами поштового зв"язку лише 21 вересня 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку навіть при його відрахуванні з 08 вересня 2023 року.
Приведені в заяві обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не можуть сприйматись як об"єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивачки та дійсно унеможливили її звернення до суду з належно оформленим позовом.
Відповідно до ст.ст.1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Від судів вимагається вказувати підстави.
Приведені в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави суд визнає неповажними, оскільки не є такими, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Що стосується посилання на конкретну постанову Верховного Суду, дана справа була розглянута по суті і строки позвної давності в ній судом не застосовувалися.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: К.В. Машкевич