13 травня 2024 року
м. Київ
справа №573/1659/23
провадження № 51-2516ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 )
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним-процесуальним законодавством.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Судовими рішеннями встановлено, що 26 листопада 2021 року приблизно о 17:40 в м. Ворожба Сумської області ОСОБА_4 керував автомобілем «Renault Master» р. н. НОМЕР_1 та рухався з перевищенням дозволеної швидкості в населеному пункті (понад 50 км/год). Надалі в районі магазину «Мікс» по вул. Миру, 117а ОСОБА_4 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , чим порушив вимоги пунктів п. 4. 7, 4. 14 «а», «б» ПДР. Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону таневідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, у зв?язку з чим просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час призначення покарання суди попередніх інстанцій не врахували всіх обставин, які пом?якшують покарання, а саме - щире каяття, часткове відшкодування шкоди потерпілій, вжиття засудженим заходів для надання медичної допомоги потерпілому, особу засудженого, який є особою з інвалідністю ІІІ групи. Вважає, що суди належним чином не мотивували свої висновки щодо неможливості призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу на те, що аргументи касаційної скарги в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого стосуються незгоди засудженого із незастосуванням судами до нього положень ст. 75 КК.
Визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_4 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного, який раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання опорно-рухового апарату, не працює, одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, з 25 лютого 2022 року є добровольцем територіальної оборони. Також суд зазначив про врахування думки потерпілої, яка наполягала на призначенні засудженому справедливого покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд першої інстанції визнав активне сприяння розкриттю злочину.
Місцевий суд не погодився зі стороною обвинувачення щодо наявності у цьому кримінальному провадженні такої пом'якшуючої обставини як щире каяття засудженого, оскільки протягом майже двох років з дня вчинення ДТП ОСОБА_4 не попросив у потерпілої вибачення, не відшкодував їй шкоду та не допоміг неповнолітній дитині ОСОБА_5 .
Обставин, що обтяжують покарання, місцевим судом встановлено не було.
Суд першої інстанції зробив висновок про можливість призначення засудженому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
З такими висновками місцевого суду погодився суд апеляційної інстанції, який також вказав, що засуджений проявив бажання добровільно відшкодувати шкоду потерпілій в сумі 5000 грн та 100 доларів США лише після ухвалення вироку судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що покарання у цьому розмірі є достатнім та необхідним для виправлення засудженого.
Суди попередніх інстанцій констатували, що у цьому кримінальному провадженні застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК, не забезпечить досягнення мети покарання.
Свої висновки суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували тим, що внаслідок вчинення засудженим кримінального правопорушення настали незворотні наслідки у виді смерті людини та тим, що після ДТП засуджений жодного разу не спробував вибачитись перед потерпілою.
Колегія суддів зазначає, що положення ст. 75 КК не є обов'язковими для суду, а наділяють його дискреційними повноваженнями щодо застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив посилання засудженого на те, що він як особа з ІІІ групою інвалідності не може відбувати покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Крім того, доводи касаційної скарги аналогічні за змістом доводам, які були наведені в апеляційній скарзі та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим немає підстав.
Підстав вважати, що незастосування судами до засудженого положень ст. 75 КК призвело до призначення явно несправедливого покарання через суворість, колегія суддів касаційного суду не вбачає.
Відтак вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК, а ухвала суду апеляційної інстанції - вимогам ст. 419 КПК. На переконання колегії суддів, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3