15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1670/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 (повний текст складено та підписано 21.08.2023 суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №904/1670/23
за позовом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 46840,91 грн. та повернення нерухомого майна за Договором оренди нерухомого майна № 328-ДРА/18 від 10.08.2018
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі №904/1670/23 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 2 169,73 грн. - основного боргу; 2 808,33 грн. - судового збору.
Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Желюк Людмилу Вікторівну повернути до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 137,6 кв.м, розташоване за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, 26, розміщене на цокольному поверсі двоповерхового будинку, шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна № 328-ДРА/18, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 10.08.2018.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальній власності територіальної громади міста Дніпро, № 328-ДРА/18 від 10.08.2018 в частині неповної сплати орендних платежів та повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору оренди.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Желюк Людмила Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яке ухвалено 09.08.2023 року у справі №904/1670/23 за позовом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни про стягнення заборгованості в сумі 46 840,91 грн. та повернення нерухомого майна за Договором оренди нерухомого майна №328-ДРА/18 від 10.08.2018, а саме, скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог позивача Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради:
- про стягнення з Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 2 169,73 грн. - основного боргу; 2 808,33 грн. - судового збору.
- про зобов?язання Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни повернути до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною плошею 137,6 кв.м, розташоване за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, 26, розміщене на цокольному поверсі во поверхового будинку, шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна №328-ДРА/18, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 10.08.2018; ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги позивача в цій частині залишити без задоволення.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:
Предметом позову є стягнення заборгованості та повернення нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна №328-ДРА/18 від 10.08.2018 року,
Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради є неналежним позивачем, та не має права на звернення до суду з позовом до мене про стягнення заборгованості та повернення нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна №328-ДРА/18 від 10.08.2018 року, а отже підстав для задоволення позовних вимог позивача не було взагалі. Оскільки сторонами за вказаним договором є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, який за договором являється Орендодавцем, та Фізична особа-підприємець Желюк Людмила Вікторівна, яка за договором являється Орендарем.
Апелянт не погоджується з тим, що за нею на даний час існує перед позивачем борг в розмірі 2 169,73 грн., так як вона як орендар добросовісно виконувала всі умови договору оренди № 328-ДРА/18 від 10.08.2018 року та вчасно сплачувала орендну плату, та заборгованості перед позивачем не існує взагалі. А тому, у суду першої інстанції не було підстав, для стягнення з неї на користь позивача основного боргу в розмірі 2 169,73 грн.
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає, що листом № 8/7-186 від 24.03.2021 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради начебто повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору оренди 07.08.2021, та про її право надати заяву на продовження терміну його дії (а.с. 56).
Однак, жодного листа від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради ФОП Желюк Л.В. не отримувала, та доказів про отримання нею такого листа справа не містить. На її думку, наявність самого листа та доказів його надіслання не є доказом того, що вона його отримала.
Скаржник стверджує, що вона не порушуючи умов договору, та знаючи що строк договору спливає, вчасно подала орендодавцю заяву про переукладення договору оренди на новий термін, яка наразі знаходиться у позивача. Однак, про наявність такої заяви позивач не зазначає у своєму позові. Натомість, замість того, щоб розглянути вчасно подану ФОП Желюк Л.В. заяву та переукласти договір на новий термін зі нею, так як вона має на це переважне право згідно п. 10.2., позивач вирішив припинити дію договору та повернути приміщення через суд.
Відповідно п. 11.1. Договору зазначено, що дія договору припиняється внаслідок приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря). Користуючись правом на приватизацію об'єкта оренди, нерухомого майна по вул. Ульянова, 26, загальною площею 137,6 кв.м., відповідач мала намір викупити таке майно в порядку приватизації. В зв'язку з чим подала всі необхідні документи на приватизацію та отримала відповідне рішення Дніпровської міської ради №36/62 від 21.10.2020 року (копія рішення додається, оригінал знаходиться у Дніпровській міській раді). Однак, після винесення рішення про надання їй спірного приміщення в приватизацію шляхом викупу, міська рада в супереч Закону так і не виконала його.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач подав заперечення, в якому категорично не погоджується з апеляційною скаргою з огляду на наступне:
при прийнятті оскаржуваного рішення Господарським судом Дніпропетровської області всі додані документи до матеріалів позовної заяви досліджені та проаналізовані належним чином, рішення від 09.08.2023 у справі № 904/1670/23 Господарським судом Дніпропетровської області прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, яке регулює питання передачі в оренду комунального нерухомого майна та зокрема інших діючих нормативно-правових актів.
Питання приватизації не відноситься до предмету спору, а виходить за його межі, тому питання щодо рішення про приватизацію від 21.10.2020 №36/62 оскарженню не підлягає.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою суду від 28.11.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/1670/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1670/23.
06.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №904/1670/23. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме:
- оригінал платіжного документа про сплату судового збору у сумі 8 052, 00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі №904/1670/23 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження підтверджене відповідними доказами
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що повне рішення апелянтом отримано 24.08.2023, що підтверджується наданою до апеляційної скарги копією конверта.
З огляду на вищевикладене суд визнає причини пропуску строку поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надходило.
Ухвалою суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі №904/1670/23. Ухвалено поновити строк на апеляційне оскарження, розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
01.02.2024 скаржником до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням та викликом сторін. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В ч. 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною 4 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
Враховуючи, що за ціною позову дана справа є малозначною та зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з викликом сторін.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
10.08.2018 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Желюк Людмилою Вікторівною (Орендар) укладено Договір № 328-ДРА/18 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (надалі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1. Договору з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 137,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Ульянова, 26, на цокольному поверсі двоповерхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 509 513,00 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, для розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт одягу).
Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами даного договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди (пункт 2.2. Договору).
Відповідно до пункту 2.3. Договору передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 17.07.2018, на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем.
Виконуючи умов договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.08.2018, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 65).
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частина 4 статті 286 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і в порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою.
Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною даного договору, становить 2 108,11 грн. без ПДВ/базова за липень місяць 2018 рік/.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з серпня місяця 2018 року.
У платіжному дорученні обов'язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
Відповідно до пунктів 3.3., 3.4, 3.5. Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 70 % від загальної суми орендної плати у розмірі 1 475,68 грн. до загального фонду міського бюджету;
- 30 % від загальної суми орендної плати у розмірі 632,43 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря.
Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Згідно з пунктом 3.6. Договору кошти (орендна плата), які сплачує Орендар після закінчення строку договору оренди до підписання акта приймання-передачі, не є підставою вважати договір автоматично продовженим на новий термін.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному п. 3.3. даного договору (пункт 3.8.).
Відповідно до пункту 5.2. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно
Згідно з пунктами 10.1., 10.2. Договору останній діє: з 10 серпня 2018 року до 09 серпня 2019 року включно. Після закінчення терміну договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюється за домовленістю Сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право Орендаря на переукладання договору припиняється.
У разі відсутності протягом одного місяця заяви від Орендаря про переукладення договору оренди на новий термін після отримання листа від Орендодавця про закінчення терміну дії договору оренди, договір вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5. цього Договору (пункт 10.3.).
Як вбачається із матеріалів справи, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом № 8/4-1474 від 15.05.2019 повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди закінчується 09.08.2019, та про його право надати заяву та пакет документів згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 № 41/11 (зі змінами та доповненнями) для укладення договору оренди на новий термін (а.с. 59).
06.08.2019 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Желюк Людмилою Вікторівною укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 328-ДРА/18 від 10.08.2018, відповідно до якої на підставі листа балансоутримувача комунального нерухомого майна від 17.07.2019 № 1582 та заяви орендаря від 16.05.2019, сторони вирішили внести зміни до спірного договору оренди, а саме, викласти пункт 10.1. Розділу 10 у наступній редакції: "Цей договір діє з 10 серпня 2018 року по 07 серпня 2021 року (включно)".
Листом № 8/7-186 від 24.03.2021 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору оренди 07.08.2021, та про його право надати заяву на продовження терміну його дії (а.с. 56).
Доказів пролонгації спірного договору матеріали справи не містять, а отже, останній припинив свою дію 08.08.2021.
09.11.2022 позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія № 10/6-1407 про сплату заборгованості за спірним договором оренди, яка залишена відповідачем без належного реагування (а.с. 47-51).
Позивачем за період дії спірного договору нарахована орендна плата (яку Орендар повинен сплатити до загального фонду міського бюджету) в сумі 59 320,48 грн. Залучені позивачем докази часткової оплати свідчать про те, що Орендарем за вказаний період сплачено 57 150,75 грн.
Доказів погашення заборгованості в сумі 2 169,73 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав, у зв'язку з чим зазначена вище сума підлягає до примусового стягнення.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що 10.08.2018 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Желюк Людмилою Вікторівною укладено Договір № 328-ДРА/18 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста; що 06.08.2019 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Желюк Людмилою Вікторівною укладено Додаткову угоду № 1 до вказаного договору, якою дію останнього пролонговано по 07 серпня 2021 року (включно); що за період дії спірного договору нарахована орендна плата (яку Орендар повинен сплатити до загального фонду міського бюджету) становить 59 320,48 грн, з яких орендарем сплачено 57 150,75 грн, що підтверджується доказами наданими позивачем.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовного того, що Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради є неналежним позивачем, та не має права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та повернення нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна №328-ДРА/18 від 10.08.2018 року з огляду на наступне:
Відповідно до п.2 Рішення Дніпровської міської ради від 23.02.2022 №86/16 (зі змінами) «Про затвердження Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради» (а.с. 31), департамент адміністративних послуг га дозвільних процедур Дніпровської міської ради виступає стороною по договорах оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, які були укладені до моменту прийняття цього рішення.
Згідно з п. 1.1 .Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, департамент є органом приватизації Дніпровської міської ради та орендодавцем нерухомого майна Дніпровської міської територіальної громади.
Згідно п.2.2. Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, департамент у межах своїх повноважень має право від імені та в інтересах територіальної громади міста самостійно укладати угоди, договори і контракти з юридичними та фізичними особами, набувати майнові права та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем і третьою особою у судах усіх інстанцій, укладати мирові угоди.
Отже, департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вправі бути по даній справі позивачем, зважаючи на положення ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, Рішення Дніпровської міської ради від 23.02.2022 №84/16 (зі змінами) та Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту ст.1, ч.2 ст.9, ст.759, ч.3 ст.760 ЦК України і ч.2 ст.4, ч.6 ст.283 ГК України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, що орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
03.10.2019 прийнято Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ). У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому Закон від 10.04.1992 № 2269-XII втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.1992 № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №914/2233/22.
За таких обставин, врахувавши, що договір оренди діяв до 08.08.2021, для продовження договору повинна застосовуватися процедура, передбачена Законом від 03.10.2019 № 157-IX.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.
Відповідно до частини 2 цієї статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що: «…суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає, що листом № 8/7-186 від 24.03.2021 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради начебто повідомив мене про закінчення терміну дії договору оренди 07.08.2021, та про моє право надати заяву на продовження терміну його дії (а.с. 56).
Однак, жодного листа від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради я не отримувала, та доказів про отримання мною такого листа справа не містить. Наявність самого листа та доказів його надіслання не є доказом того, що я його отримала.
Однак, не дивлячись на те, що я так і не отримала від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради листа про закінчення терміну дії договору оренди, я не порушуючи умов договору, та знаючи що строк договору спливає, вчасно подала орендодавцю заяву про переукладення договору оренди на новий термін, яка наразі знаходиться у позивача (отримавши їх копію від орендодавця, надам її до суду з відповідним клопотанням). Однак, про наявність такої заяви позивач не зазначає у своєму позові. Натомість, замість того, щоб розглянути вчасно подану мною заяву та переукласти договір на новий термін зі мною, так як я маю на це переважне право згідно п. 10.2., позивач вирішив припинити дію договору та повернути приміщення через суд.
Такі дії позивача вважаю незаконними, такими що суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства України. А отже позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача повернути орендодавцю нерухоме майно шляхом підписання акту повернення, також є незаконними та задоволенню не підлягають. У зв'язку з чим і рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню…».
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).
Доводи скаржника стосовного того, що: «..Задовольняючи частково позовні вимоги позивача щодо стягнення з мене на користь позивача основного боргу в розмірі 2 169,73 грн. суд першої інстанції зазначає, що позивачем за період дії спірного договору нарахована орендна плата (яку Орендар повинен сплатити до загального фонду міського бюджету) в сумі 59 320,48 грн. Залучені позивачем докази часткової оплати свідчать про те, що Орендарем за вказаний період сплачено 57 150,75 грн.
Однак, доказів погашення заборгованості в сумі 2 169,73 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав, у зв'язку з чим зазначена вище сума на думку суду першої інстанції підлягає до примусового стягнення.
Однак, звертаю увагу суду на те, що я не погоджуюсь з тим, що за мною на даний час існує перед позивачем борг в розмірі 2 169,73 грн., так як я як орендар добросовісно виконувала всі умови договору оренди № 328-ДРА/18 від 10.08.2018 року та вчасно сплачувала орендну плату, та заборгованості за мною перед позивачем не існує взагалі. А тому, у суду першої інстанції не було підстав, для стягнення з мене на користь позивача основного боргу в розмірі 2 169,73 грн. В в'язку з чим, рішення суду першої інстанції в цій частині я вважаю незаконним та необгрунтованим, таким що підлягає скасуванню в відповідній частині, так як судом не повно з'ясовані обставини по справі та не повністю досліджені всі докази по справі…» відхиляються колегією суддів, як такі , що не містять посилань на докази погашення заборгованості у розмірі 2169,73 грн.
Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно доводи ФОП Желюк Л.В. стосовно того, що «…Крім того, відповідно п. 11.1. Договору зазначено, що дія договору припиняється внаслідок приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).
Користуючись правом на приватизацію об'єкта оренди, нерухомого майна по вул. Ульянова, 26, загальною площею 137,6 кв.м., я мала намір викупити таке майно в порядку приватизації. В зв'язку з чим подала всі необхідні документи на приватизацію та отримала відповідне рішення Дніпровської міської ради №36/62 від 21.10.2020 року (копія рішення додається, оригінал знаходиться у Дніпровській міській раді). Однак, після винесення рішення про надання мені спірного приміщення в приватизацію шляхом викупу, міська рада в супереч Закону так і не виконала його...» не приймаються до уваги колегією суддів апеляційної інстанції як такі, що не були предметом дослідження судом першої інстанції.
Стосовно тверджень скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: «…Звертаю увагу суду, що 08.08.2023 року я уклала договір про надання правової допомоги по даній справі в суді першої інстанції з адвокатом Дрожак Ю.М. Так як я тільки довідалась про розгляд справи та відразу звернулась до . адвоката за допомогою. 09.08.2023 року моїм представником адвокатом Дрожак Ю.М. через канцелярію суду першої інстанції, було подано заяву, в якій вона просила перенести судове засідання призначене на 09.08.2023 року о 14 год 00 хв. на іншу дату, так як в цей день та цей час адвокат була зайнята в іншому судовому засіданні яке було призначено раніше, докази чого додала до своєї заяви, та просила суд надати справу для ознайомлення та поновити строк на подання до суду відзиву на позовну заяву. Так як я мала надати свої заперечення та докази щодо позовної заяви позивача.
Однак, суд не задовольнив заяву мого адвоката, не переніс судове засідання на іншу дату, не надав справу на ознайомлення та не поновив строк на надання відзиву на позовну заяву позивача. Позбавив мене мого права на правову допомогу, на ознайомлення з матеріалами справи, на надання до суду доказів, на надання до суду відзиву на позовну заяву…» колегія суддів зазначає наступне:
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.
У частині третій ст. 2 ГПК України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.
У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що: «.. Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, у зв'язку з чим заява відповідача в частині перенесення судового засідання на іншу дату задоволенню не підлягає.».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі №904/1670/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Желюк Л.В. на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 8052,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Желюк Л.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі №904/1670/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі №904/1670/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн покласти на Фізичну особу-підприємця Желюк Л.В.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус