Справа № 750/18385/23
Провадження № 2/750/460/24
15 травня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат,
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» засобами поштового зв'язку звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 179520 грн. 78 коп.
Обґрунтовано позов тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року у справі № 750/6417/15-ц стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором № 11 від 25.07.2007 в розмірі 917651 грн. 13 коп. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі № 750/6417/15-ц, а саме: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». У позові зазначено, що станом на час звернення до суду із даним позовом вказане рішення суду про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором не виконано, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на підставі положень ст. 625 ЦК України.
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Требух Н.В.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Требух Н.В. від 28 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Проте, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.03.2024 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2024 № 4 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2024 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рнахманкулової І.П. від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визначено час та місце розгляду справи по суті.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 жовтня 2021 року в третій раз було відмовлено ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновленні строку для його пред'явлення на примусове виконання у справі № 750/6417/15-ц про стягнення із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 11 від 25.07.2007 в розмірі 917651 грн. 13 коп. Таким чином, оскільки позивач втратив право на стягнення основної суми боргу, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначив, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Таким чином, із врахуванням того, що рішення суду у справі № 750/6417/15-ц про стягнення із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 11 від 25.07.2007 в розмірі 917651 грн. 13 коп. не виконане, виконавчий документ не визнавався таким, що не підлягає виконанню, а тому існують правові підстави для захисту прав кредитора та задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача і його представника та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року у справі № 750/6417/15-ц стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором № 11 від 25.07.2007 в розмірі 917651 грн. 13 коп. (а.с. 6).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі № 750/6417/15-ц, а саме: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а.с. 7-8).
Як зазначила у судовому засіданні представник позивача, станом на час звернення до суду із даним позовом вказане рішення суду про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором не виконано, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на підставі положень ст. 625 ЦК України.
Так, за розрахунком позивача загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання станом на 15 листопада 2023 року становить 179520 грн. 78 коп., з яких: 35147 грн. 29 коп. - нараховані 3 % річних; 144373 грн. 49 коп. - втрати від інфляції. Нарахування проведено за період з 15.11.2020 по 23.02.2022 (а.с. 5).
Також, судом встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 750/6417/15-ц втретє було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 11 від 25.07.2007 в розмірі 917651 грн. 13 коп. Вказана ухвала суду набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалася (а.с. 40-44).
При розгляді вказаної заяви судом було встановлено, згідно інформації Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 16.03.2021 виконавче провадження № 52361940 з виконання виконавчого листа № 750/6417/15-ц, виданого 14.04.2016 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» боргу у розмірі 917651 грн. 13 коп. було завершено ще 26.04.2017, тобто на час звернення до суду з даною заявою пройшло більше трьох років.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) містяться висновки, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, для застосування частини другої статті 625 ЦК України необхідним є встановлення обсягу грошового зобов'язання, що виникло у боржника перед кредитором.
За наведеним у частині другій статті 625 ЦК України регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
За період після прострочення повернення позики після закінчення дії кредитного договору підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21) зазначено наступне: Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).
Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22)».
Такі ж правові підходи також застосовано, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 753/369/21 (провадження № 61-5785св23), що свідчить про сталість судової практики з питання застосування ст. 625 ЦК України у натуральному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) зроблено висновок, що «натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал») заборгованість за кредитним договором № 11 від 25.07.2007 в розмірі 917651 грн. 13 коп. Ухвалою Деснянського районного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 750/6417/15-ц, яка набрала законної сили, ТОВ «Вердикт Капітал» втретє було відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку для його пред'явлення у даній справі.
Таким чином, враховуючи що судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено ТОВ «Вердикт Капітал» у видачі дубліката виконавчого листа та поновленні строку для пред'явлення його для виконання, тобто вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, між сторонами виникло натуральне зобов'язання, до якого не може бути застосовано положення статті 625 ЦК України, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 36799749) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.05.2024.
Суддя