з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
14 травня 2024 року м. Рівне №460/36418/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 460/36418/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 460/36418/22, що набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 22.02.2022 до зміни законодавства або правового статусу.
Позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), у якій просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування доплати до пенсії, визначеної статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.02.2022 по 28.02.2023 у розмірі 58133,89 грн;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії, визначеної статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 22.02.2022 по 28.02.2023 в розмірі 161250,00 грн;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії, визначеної статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема з 01.04.2023.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 17.04.2023 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 460/936418/22.
Ухвалою суду від 18.12.2023 витребувано у відповідача інформацію щодо виконання рішення суду у справі № 460/36418/22, зокрема щодо нарахування та виплати доплати до пенсії за період починаючи з 22.02.2022 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
21.12.2023 відповідач на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2023 про витребування доказів, надав суду протоколи перерахунку пенсії позивача.
Ухвалою суду від 27.02.2024 витребувано у відповідача інформацію щодо нарахування та виплати коштів на виконання рішення суду від 11.01.2023 за період з 22.02.2022 по 28.02.2023 або докази включення суми коштів, нарахованих на виконання рішення суду від 11.01.2023 до Централізованої підсистеми ІКІС ПФУ «Реєстр судових рішень».
На виконання вищевказаної ухвали, пенсійним органом подано до суду протоколи перерахунку пенсії позивача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як вже зазначалося судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 460/36418/22, що набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 22.02.2022 до зміни законодавства або правового статусу.
Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012, крім іншого, вирішив:
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
У постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.
Із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії - дві мінімальні заробітні плати.
Тому, виконуючи рішення суду у даній справі відповідач зобов'язаний застосовувати розмір доплати - дві мінімальні заробітні плати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн);
з 01.10.2022 по 31.12.2022 - 6700,00 грн (6700,00 х 2 = 13400,00 грн).
Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03 листопада 2022 року № 2710-IX установлений наступний розмір мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2023 - 6700,00 грн (6700,00 х 2 = 13400,00 грн).
Суд бере до уваги лист Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 12809-9926/К-02/8-1700/23 від 07.04.2023, відповідно до якого, позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII за період з 22.02.2022 по 28.02.2023 та нараховано доплату в сумі 58133,89 грн. З даного листа, також слідує, що з 01.03.2023 пенсія позивачу виплачується в розмірі 7209,98 грн, у тому числі 4962,00 грн - щомісячне підвищення відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, що становить два прожиткових мінімуми для працездатних осіб.
При цьому, згідно рішення про перерахунок пенсії № 956050133526 від 23.05.2023 та від 25.02.2024 позивачу встановлено з 22.02.2022 по 01.10.2022 доплату відповідно до статті 39 Закону № 796-XII у розмірі 13000,00 грн та з 01.10.2022 у розмірі 13400,00 грн, що не дає підстав вважати, що пенсійним органом вчинені протиправні дії на виконання рішення суду від 11.01.2023 у справі № 460/36418/22 в частині застосування невірної розрахункової величини.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії встановленої статтею 39 Закону № 796-ХІІ за період з 22.02.2022 по 28.02.2023 у розмірі 161250,00 грн, суд зазначає наступне.
Листом № 12809-9926/К-02/8-1700/23 від 07.04.2023 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Крім того, зауважив, що відповідно до пунктів 20 та 29 частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. З огляду на наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що кошти нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 460/36418/22 будуть виплачені позивачу за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Згідно пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення № 280).
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 280).
Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд) (пункт 1).
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду (пункт 2 Положення № 28-2).
Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Пунктом 1 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 (далі - Порядок № 936), встановлено, що цей Порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.
Мінсоцполітики відшкодовує Пенсійному фонду України зазначені витрати за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою (пункт 8 Порядку № 936).
Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Видатки бюджету - кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом.
Статтею 116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вбачається, що на даний час виплату ОСОБА_2 заборгованості з підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, нарахованої на виконання судового рішення, територіальним органом Пенсійного фонду не здійснено у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не має фінансової можливості до отримання бюджетного фінансування виконати судове рішення.
При цьому, суд не має обґрунтованих сумнівів щодо виконання суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення за умови виділення відповідних бюджетних коштів, про що зазначає пенсійний орган у листі № 12809-9926/К-02/8-1700/23 від 07.04.2023.
Водночас, суд бере до уваги, що 17.04.2023 начальником відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 71582674 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2023 Рівненським окружним адміністративним судом у справі № 460/36418/22, стан якого згідно з відомостями з АСВП на 14.05.2024: відкрито. Таким чином, примусове виконання судового рішення на даний час здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
З огляду на наведене, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 КАС України, слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 14 травня 2024 року.
Суддя О.В. Поліщук