про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
08 травня 2024 р. Справа № 120/5703/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправної зобов"язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправної зобов"язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, а саме: за відповідним посадовим окладом, з урахуванням надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, грошової допомоги на оздоровлення, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць додаткової винагороди, індексації грошового забезпечення, а також щодо невиплати при звільненні 20 вересня 2023 року компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що позовну заяву належить залишити без руху з огляду на таке.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1, абз. 1 ч. 2, ч. 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен дізнатися”, що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (в чинній редакції), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, позивач має право звернутися до суду з заявленими позовними вимогами у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач був звільнений з військової служби на підставі ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 20 вересня 2023 року.
В той же час, належних доказів на підтвердження наведеного позивачем до позовної заяви не долучено, зокрема не надано ні наказу про звільнення з військової служби та виключення з особового складу військової частини, ні отриманого повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду не дотримано положень ч. 4 ст. 161 КАС України, згідно з якою позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Наведені обставини не дають суду можливості встановити момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення та, відповідно, дотримання позивачем строків звернення до суду з цією позовною заявою.
Разом з тим, позивачем до матеріалів позовної заяви не надано клопотання про поновлення строків звернення до суду з цим позовом із зазначенням причин поважності пропуску такого (строку).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Разом із тим, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.
Так, обов'язок по чіткому визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви, процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в ст. 160 КАС України.
При цьому, суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке повинно бути реальним та стосуватися (зачіпати) особисті права або інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, а саме: за відповідним посадовим окладом, з урахуванням надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, грошової допомоги на оздоровлення, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць додаткової винагороди, індексації грошового забезпечення, а також щодо не виплати при звільненні 20 вересня 2023 року компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
В той же час, слід зазначити, що в наказі про звільнення військовослужбовця з військової служби зазначається підстава на якій звільняється військовослужбовець, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, куди військовослужбовець підлягає направленню для постановки (взяття) на військовий облік, вислуга років у календарному та пільговому обчисленнях, а також виплати, які передбачені при звільненні та які військовослужбовець отримав або не отримав.
Проте, як вже зазначено вище відповідних наказів про звільнення та про виключення з списків особового складу військової частини позивачем до позову не долучено.
В свою чергу вказуючи, що відповідачем грошове забезпечення за весь період його служби виплачувалось за зміненими посадовими окладами та без надбавки за вислугу років, позивач не конкретизує, в чому саме полягала зміна посадового окладу та не надає жодних доказів, що в складі грошового забезпечення не виплачувалась надбавка за вислугу років.
Обгрунтовуючи позов позивач посилається виключно на довідку про рух коштів по картковому рахунку, з якої, як він зазначає, видно що щомісячно позивачу перераховувались різні суми коштів.
Крім того, позивач вказує, що за час проходження військової служби відповідачем жодного разу не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Разом з тим, доказів на підтвердження права позивача на таку виплату до позовної заяви не долучено (довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів тощо ).
При цьому, позивач просить зобов"язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату всіх сум грошового забезпечення за весь період його служби у військовій частині. Разом з тим, який саме це період позивач не конкретизує, як і не надає відповідних доказів щодо перебування на грошовому забезпеченні в військовій частині НОМЕР_1 у такий період.
В той же час, долучені до позовної заяви докази ( довідка про рух коштів по картковому рахунку ) свідчать, що позивач в різні періоди отримував грошове забезпечення як від військової частини НОМЕР_1 , так і від військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, зміст позовних вимог є неконкретизованим, а також наявна невідповідність між змістом заявлених позовних вимог, викладених в прохальній частині позову, а також доказами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Вказані недоліки позовної заяви свідчать про її невідповідність ст. 160, 161 КАС України та перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви шляхом:
надання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для поновлення строку, а також наданням відповідних доказів, які, на думку позивача, вказують на поважність причин пропуску строку звернення;
конкретизації заявлених позовних вимог та приведення викладених фактичних обставин справи та обґрунтування позову у відповідність до заявлених позовних вимог;
надання відповідних доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема наказу про звільнення з військової служби та наказу про виключення з списків особового складу військової частини, доказів про перебування у відповідний період на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів тощо.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправної зобов"язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна