м. Вінниця
14 травня 2024 р. Справа № 120/17042/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області про результати розгляду заяви в частині відмови у підтвердженні періодів роботи як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, представник позивача зауважив, що комісією прийнято законне та обґрунтоване рішення на підставі наданих позивачем документів, що підтверджують відповідний стаж.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою від 17.08.2023 року про підтвердження стажу роботи, додавши до неї трудову книжку, документи, видані архівними установами та довідки про заробітну плату.
Комісією з підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії прийнято рішення від 21.07.2023 року, яким зокрема, відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 30.07.1986 року по 11.10.1986 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією та у періоді роботи з 01.02.1991 року по 04.02.2008 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки СТОВ "Перемога" є діючим підприємством.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вказує наступне.
Згідно із преамбулою Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовано питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до пункту 3 частини другої 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста; досягнення відповідного віку - 55 років, а також наявність необхідного страхового стажу - не менше 29 років 6 місяців, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України від 05.11.1991 року "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів.
Як свідчить оскаржуване рішення комісії, позивачеві відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 30.07.1986 року по 11.10.1986 року, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.08.1986 року, позивача 30.07.1986 року призначено підмінним трактористом відділення "Миколаївка" радгоспу ім. Перше Травня, який внаслідок послідовної реорганізації перетворено в СВАТ ім. Першого Травня.
Суд наголошує, що 11.10.1986 року позивача звільнено саме з посади тракториста у вказаному відділенні.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Додатково в довідці наводяться відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 7.
До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Крім того, робота позивача на вказаному підприємстві підтверджується архівною довідкою Літинського трудового архіву Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 03.08.2023 року № 01-19/447 за 1986 рік.
Окрім того, судом враховано, що відповідачем зараховано період роботи на посаді тракториста за період з 1989 року по 1990 рік відповідно до цієї ж довідки.
Аналіз вказаної довідки щодо кількості відпрацьованих людиногодин за період 1986 року, 1989 року-1991 року виключає ту обставину, що позивач не був постійно зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.
Відтак, з урахування вказаного в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують право позивача на включення період роботи з 30.07.1986 року по 11.10.1986 року до стажу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Окрім того, відповідачем відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 01.02.1991 року по 04.02.2008 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки СТОВ "Перемога" є діючим підприємством.
Відповідно до трудової книжки позивача, у вищезазначений період останній працював на посаді тракториста в колгоспі "Перемога".
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1 визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Відповідно до положень пункту 11 вказаного Порядку із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви зокрема додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).
Тобто, умовою для звернення із заявою про підтвердження пільгового стажу є ліквідація відповідного підприємства та/або відсутність даних про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).
Відповідно до матеріалів справи головним управління Пенсійного фонду України встановлено, що СТОВ "Перемога" є працюючим підприємством.
Разом з тим, позивачем до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано довідку Літинського трудового архіву Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 03.08.2023 року № 01-19/445 відповідно до якого в 2010 році СТОВ "Перемога" припинило свою діяльність та у 2013 році документи оcобового складу колгоспу "Перемога", КСП "Перемога", СТОВ "Перемога" передані на зберігання в трудовий архів.
До того ж, відповідно до матеріалів справи, позивач самостійно звертався до підприємства, шляхом надсилання запиту рекомендованим листом з повідомленням на зареєстровану юридичну адресу СТОВ "Перемога".
Разом з тим, повідомлення повернулося із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач надав документи щодо необхідності підтвердження оскаржуваного стажу комісією.
До того ж, суд зауважує, що позивач не може бути позбавлений права зарахування стажу, зокрема у зв'язку із невиконанням відповідними суб'єктами господарювання законодавчих вимог щодо здійснення відповідних реєстраційних дій.
Суд наголошує, що позивач фактично опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
До того ж, у відзиві представник головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області акцентує увагу на тому, що відповідачем не надано уточнюючу довідку відповідного зразка згідно додатку 5 постанови № 637 про пільговий характер роботи як на підставу для відмови у зарахуванні такого стажу.
Разом з тим, на підтвердження розглядуваного періоду позивачем надано архівні довідки Літинського трудового архіву Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, де зазначено заробітну плату позивача у період з 1991-2008 рік на посаді тракториста та кількість відпрацьованих трудоднів із зазначеним установленим мінімумом.
Окрім того, відомості про застраховану особу ОК-5 підтверджують спецстаж позивача за період з 1999 року по 2008 рік.
Тобто, документи, які були надані відповідачу із заявою про призначення пільгової пенсії, містять усі необхідні відомості, для врахування спірних періодів трудового стажу позивача до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, суд критично ставиться до посилань відповідача, що позивачем не надавалась довідка уточнююча пільговий характер роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції впродовж повного польового періоду в рослинництві або впродовж календарного року у тваринництві згідно Додатку 5 постанови КМУ № 637, оскільки наявні архівні довідки у повній мірі підтверджують пільговий стаж роботи позивача, незважаючи на їх форму.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що період з 01.02.1991 року по 04.02.2008 року підлягає зарахуванню до стажу, як такого, що дає право на пільгову пенсію.
Враховуючи наявність доказів в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин та підлягає скасуванню.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту, суд дійшов до висновку, що відповідача слід зобов'язати зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах оскаржувані періоди роботи на посаді тракториста безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до п. 3 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при головного управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 8 від 21.08.2023 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 в частині відмови у підтвердженні періодів роботи з 30.07.1986 року по 11.10.1986 року, з 01.02.1991 року по 04.02.2008 року, як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 30.07.1986 року по 11.10.1986 року, з 01.02.1991 року по 04.02.2008 року, як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати понесені зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович