14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 161/3073/23
провадження № 51-2528 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на вирок Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 69 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна; за частиною 5 статті 27і частиною 1 статті 368 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності, на три роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна, з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності, на три роки.
Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу.
Вироком Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 332, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 368 КК, та призначено покарання за частиною 3 статті 332 КК із застосуванням положень статті 69 ККу виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, без конфіскації майна; за частиною 5 статті 27і частиною 1 статті 368 КК у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності, на строк 3 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності, на строк 3 роки.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор не погоджується з вказаним вироком апеляційного суду.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогамКримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків,
з огляду на наступне.
Відповідно до статті 425 КПК касаційну скаргу, зокрема, має право подати прокурор.
Виходячи з системного аналізу норм кримінального процесуального закону, право на подачу касаційної скарги має прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також, незалежно від такої участі, прокурори вищого рівня, зазначені в частині 4 статті 36 КПК.
Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 629/847/15-к), касаційну скаргу також має право подати прокурор, який був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях.
Так, з матеріалів касаційного провадження та зі змісту судових рішень вбачається, що сторону обвинувачення під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій представляли прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Проте, касаційну скаргу до Верховного Суду подав прокурор ОСОБА_4 , який, як убачається із судових рішень, не брав участь у судовому провадженні щодо ОСОБА_5 у судах першої та апеляційної інстанцій та за посадою не є прокурором вищого рівня, як це визначено у частині 4 статті 36 КПК.
Крім того, прокурором до касаційної скарги не долучено документів на підтвердження того, що він входив до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, прокурором ОСОБА_4 не надано будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про право на касаційне оскарження судових рішень щодо ОСОБА_5 .
Не долучення документів, які підтверджують повноваження прокурора ОСОБА_4 на касаційне оскарження судових рішень щодо ОСОБА_5 , перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, на підставі частини 1 статті 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу прокурора, надавши строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на вирок Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3