14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 364/350/23
провадження № 51 - 2372 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Володарського районного суду Київської області від 17 листопада 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, з початковою середньою освітою, працюючу дояркою ТОВ «ФК ЛТД», вдову, маючу неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
За вироком суду, 10 квітня 2023 близько 20 години, ОСОБА_4 перебувала у вітальні будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , де із ОСОБА_5 спільно вживали алкогольні напої.
В подальшому, під час спільного розпиття алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із останнім, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , умисно нанесла останньому множинні удари дерев'яною палицею по голові, в область грудей та лівих кінцівок, чим спричинила потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження, від яких останній 11 квітня 2023 року помер в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу потерпілої залишено без задоволення, а апеляційну скаргу зі змінами захисника задоволено частково. Вирок Володарського районного суду Київської області від 17 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 змінено, застосовано вимоги ст. 69 КК та призначено їй покарання за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі строком на 5 років. Виключено з мотивувальної частини вироку суду посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_4 - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий апеляційний розгляд. В обґрунтування вказує, що судом безпідставно визнано наявність у діях ОСОБА_4 щирого каяття, як обставини, що пом'якшує покарання, внаслідок чого застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а саме призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК. За твердженням прокурора, у засудженої відсутнє дійсне та відверте визнання своєї провини, осуд поведінки та готовність нести справедливе покарання. Крім того, вказує, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 370, 419 КПК, ухвалу належним чином не мотивував.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додану до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, та які пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Положеннями ч. 1 ст. 69 КК (в редакції чинній на час вчинення діяння) передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
До того ж, приписи ст. 69 КК про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто для застосування судом при призначенні покарання вказаної норми матеріального права повинні бути встановлені пом'якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте, у будь-якому разі, встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Як слідує із долученої до касаційної скарги копії ухвали, постановляючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставне невизнання місцевим судом обставин, що пом'якшує покарання засудженій
Мотивуючи своє рішення в цій частині, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції щиро розкаялась у скоєному, зазначила про те, що протягом тривалого спільного проживання з потерпілим потерпала від фізичного та морального знущання, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, офіційно працевлаштована, де позитивно характеризується, має на утриманні доньку 2005 року народження, на спецобліках не перебуває, а також те, що засуджена намагалась надати потерпілому першу допомогу та викликала швидку. Також враховано доводи потерпілої ОСОБА_6 , про те, що потерпілий постійно пиячив, знущався над ОСОБА_4 та бив її.
Апеляційним судом також виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
На переконання апеляційного суду, наведені обставини свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 обставини, що пом'якшує покарання, - щирого каяття, з чим погоджується колегія суддів касаційного суду.
Разом з цим, з огляду на вищеперелічені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у даному кримінальному провадженні двох обставин, що пом'якшують покарання, які, в свою чергу, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
З урахуванням вищезазначеного, даних про особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштована, де позитивно характеризується, має на утриманні доньку 2005 року народження, на спецобліках не перебуває, а також відсутності обставин, що обтяжують покарання, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування вимог ст. 69 КК та призначив ОСОБА_4 більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 121 КК, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК є законним, справедливим і співмірним характеру вчинених дій, а тому Суд не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали апеляційного суду, умотивованість її висновків з питань правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_4 покарання та справедливості обраного їй заходу примусу, прокурором у касаційній скарзі не наведено.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3