14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 642/1487/23
провадження № 51 - 2272 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Новоєгорівка Дворічанського району Харківської області, громадянку України, незаміжню, непрацевлаштовану, з вищою освітою, несудиму, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 2 ст. 111 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, з конфіскацією майна та з позбавленням спеціального звання капітана поліції.
За вироком суду, 24.02.2022 збройні сили РФ незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, та окупували частину території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Поряд з цим, громадянка України ОСОБА_4 , обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, перебуваючи у смт Дворічної Куп'янського району Харківської області, з метою безпосереднього надання допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвий досвід для усвідомлення фактів військової агресії РФ проти України, з власної ініціативи добровільно здійснила перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та безпосередньо надала допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинила державну зраду за таких обставин.
Після повномасштабного вторгнення збройні сили країни агресора окупували смт Дворічна Куп'янського району Харківської області та здійснили силове захоплення і взяття під контроль будівель та споруд на території даного населеного пункту, що забезпечують діяльність органів державної влади, в тому числі й сектор поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, розташованого за адресою: Харківська область, Куп'янський район, смт Дворічна, вул. Слобожанська, 33, з метою перешкоджання їх нормальній діяльності та створення окупаційної влади, зокрема незаконного правоохоронного органу, та вирішили залучити до співпраці діючих працівників зазначеного районного відділу поліції, в тому числі й ОСОБА_4 .
Приблизно у середині травня 2022 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу - поліцейським Національної поліції України, обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, погодилася на пропозицію невстановленого представника збройних сил рф щодо співпраці з останніми та надання допомоги у підривній діяльності проти України, і надала свою добровільну згоду на виконання незаконних завдань, поставлених представниками силових структур РФ, з метою створення та становлення окупаційної влади, зокрема незаконного правоохоронного органу.
Так, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, проте не пізніше 01.06.2022, громадянка України ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи усупереч вказівці керівництва районного відділу поліції та ГУНП в Харківській області щодо необхідності здійснення виїзду поліцейських з тимчасово окупованої території та заборони здійснення функціональних обов'язків поліцейськими на тимчасово окупованій території, не здійснила виїзд з смт Дворічна Куп'янського району Харківської області на підконтрольну Україні територію, натомість вступила у злочинну змову з невстановленими представниками РФ, які здійснили окупацію вказаного населеного пункту, та добровільно, за власним бажанням, з метою надання допомоги останнім, та виконувала їх незаконні протиправні вказівки, проводячи патрулювання території вказаного населеного пункту, опитування осіб, прийом заяв та повідомлень про злочини і події та їх документальне оформлення відповідно до законодавства країни-агресора, а також здійснювала чергування у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, відвідуючи при цьому щоденно, як своє робоче місце, адміністративну будівлю сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, розташовану за адресою: Харківська область, Куп'янський район, смт Дворічна, вул. Слобожанська, 33, яка була захоплена та взята під контроль військовими формуваннями РФ.
Після цього, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 05.07.2022, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, всупереч нормам Конституції та законодавчих актів України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, за попередньою змовою з невстановленими представниками окупаційної влади РФ, з метою надання допомоги останнім, перебуваючи на тимчасово окупованій території смт Дворічна Куп'янського району Харківської області, добровільно власноруч написала на ім'я « ОСОБА_5 » - голови незаконної окупаційної адміністрації країни-агресора під назвою «Временная гражданская администрация Харьковской области» заяву про прийняття на посаду у незаконному правоохоронному органі, а також подала копії особистих документів, автобіографію, анкету, особисті фотокартки із заявою про надання згоди на обробку персональних даних, та підписала «Трудовой договор Военно-гражданской Администрации Харьковской области с работником администрации», при цьому ОСОБА_4 з метою надання допомоги представникам окупаційної влади РФ власноруч написала пояснення, у якому зазначила перелік відомих їй громадян України, які проходили службу у зоні АТО та працівника Служби безпеки України.
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, за попередньою змовою з невстановленими представниками окупаційної влади РФ, з метою надання допомоги останнім, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 05.07.2022, добровільно зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: посаду «исполняющего обязанности старшего участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции», про що 05.07.2022 представниками незаконної окупаційної влади рф винесено наказ № 1-лс за підписом особи на ім'я « ОСОБА_6 », як керівника зазначеного незаконного правоохоронного органу, та добровільно приступила до виконання повноважень на зайнятій нею посаді у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, здійснюючи, в тому числі, чергування, прийом заяв та повідомлень про злочини і події та їх документальне оформлення відповідно до законодавства країни-агресора, тобто функції працівника правоохоронного органу, незаконно створеного окупаційною владою на тимчасово окупованій території смт Дворічна Куп'янського району Харківської області.
28.07.2022 ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, отримала посвідчення співробітника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», про що власноруч поставила особистий підпис у обліковому документі незаконного правоохоронного органу - «Журнале № 18 учёта удостоверений сотрудников УВД ВГА Харьковской области».
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 обійнявши посаду «исполняющего обязанности старшего участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за виконання своїх службових обов'язків, отримала грошову винагороду в національній валюті РФ за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в сумі 50 000 російських рублів та за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в сумі 50 000 російських рублів, про що власноруч поставила свої підписи у платіжних відомостях № 12 від 24.08.2022 та № 2 від 22.08.2022, відповідно.
Також, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, виконуючи повноваження на посаді «исполняющего обязанности старшего участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», 14.07.2022 здійснила відібрання пояснення у ОСОБА_7 , 1965 р.н., та ОСОБА_8 , 1961 р.н., а 17.07.2022 - у ОСОБА_9 , 1964 р.н., та ОСОБА_10 , 1975 р.н., документально оформивши пояснення відповідно до законодавства країни-агресора - рф.
Після цього, громадянка України ОСОБА_4 у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, проте не раніше серпня 2022 року, діючи зі злочинним умислом щодо вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану добровільно зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», а саме: посаду «участкового уполномоченного полиции группы участковых уполномоченных полиции Пункта полиции № 1 (дислокация пгт. Двуречная)», про що представниками окупаційної влади РФ винесено наказ без дати та номеру за підписом особи на ім'я « ОСОБА_6 » - керівника зазначеного незаконного правоохоронного органу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженої ОСОБА_4 , посилаючись на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду про призначення найнижчого покарання передбаченого інкримінованою статтею. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на доводи його апеляційної скарги та не навів переконливих підстав для залишення цієї скарги без задоволення, що свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, а також правильність кваліфікації її дій за вказаною статтею у касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.
Зі змісту скарги прокурора вбачається, що він фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з позиції суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Вказаних вимог закону місцевим та апеляційним судами дотримано в повному обсязі.
Як слідує зі змісту оскаржуваного вироку, призначаючи ОСОБА_4 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, яка незаміжня, непрацевлаштована, раніше не судима, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім цього, суд прийняв до уваги підвищену суспільну небезпечність вчинення злочину в умовах воєнного стану.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження місцевий суд дійшов висновку, що для запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, та керуючись статтями 50, 65-67 КК необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 111 КК, з конфіскацією майна, та у відповідності до ст. 54 КПК, з позбавленням спеціального звання капітана поліції.
Переглядаючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури на предмет відповідності призначеного ОСОБА_4 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через м'якість, у межах доводів апеляційної скарги, які за своїм змістом є аналогічні доводам касаційної скарги у цій частині, апеляційний суд дійшов висновку про їх безпідставність.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що місцевим судом надано належну і обґрунтовану оцінку сукупності всіх обставин, які враховуються відповідно до статей 65-67 КК при призначенні покарання, за наслідками чого обвинуваченій призначено покарання у межах санкції ч. 2 ст. 111 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією майна. Таке покарання відповідає його меті, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, і не є надто м'яким.
Разом з цим, вказаним судом перевірено доводи прокурора про призначення ОСОБА_4 довічного позбавлення волі, які умотивовано визнано необґрунтованими.
З цього приводу апеляційний суд зазначив, що у даному конкретному випадку призначення ОСОБА_4 довічного позбавлення волі нівелює головну із цілей покарання - виправлення засудженого, оскільки в особи, до якої воно застосовується, уже апріорі втратиться найважливіша та бажана у майбутньому надія на звільнення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в аспекті дотримання приписів ст. 414 КПК. На думку Суду, за встановлених обставин, призначене ОСОБА_4 покарання не можна вважати невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м'якість, оскільки у даній конкретній справі досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що засудженій призначено найбільш м'який вид покарання - позбавлення волі, у передбаченому санкцією ч. 2 ст. 111 КК безальтернативному розмірі, а саме на строк 15 років, що свідчить про дотримання судами приписів ст. 414 КПК.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання є законним, справедливим і співмірним характеру вчинених дій, а тому не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність оскаржуваного судового рішення, умотивованість висновків з питань правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання та справедливість обраного їй заходу примусу, прокурором у касаційній скарзі не наведено.
З урахуванням викладеного, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3