13 травня2024 року
м. Київ
справа № 754/9824/21
провадження № 51-2468 cк 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п.п. 1, 4, 5 ч. 2, ч. 3, ч. 5 зазначеної статті.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 412 КПК не наводить.
Не конкретизує у чому саме полягало порушення, як воно вплинуло на законність й обґрунтованість ухваленого рішення, і чому це порушення слід відносити до підстав скасування рішення суду апеляційної інстанції касаційним судом, згідно із ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 409, 412-414, 419 КПК у їх взаємозв'язку.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Слід зазначити, що касаційна скарга - це документ, який сприймається і оцінюється судом в цілому, враховуючи наведені в ній вимоги та їх обґрунтування. Крім того, касаційна скарга повинна складатися з таких структурних частин: вступна, мотивувальна та прохальна.
Від викладених у касаційній скарзі формулювань, доводів і прохань залежать наслідки касаційного розгляду. Саме тому до форми і змісту касаційної скарги пред'являються вимоги, недотримання яких призводить до наслідків, передбачених ст. 429 КПК.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Водночас, у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 відсутня прохальна частина, яка має містити конкретну вимогу, що потрібно зробити суду касаційної інстанції з оскаржуваним судовим рішенням за наслідками розгляду кримінального провадження, яка б узгоджувалась з положеннями ст. 436 КПК.
А вимога у вступній частині касаційної скарги до суду касаційної інстанції тільки про скасування оскаржуваного рішення, не відповідає наведеним положенням ч. 1 ст. 436 КПК.
До того ж, в порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК засуджений ОСОБА_4 не долучив до касаційної скарги копію оскаржуваного судового рішення. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК та розглянути касаційну скаргу по суті.
Крім того, в касаційній скарзі не зазначено, чи бажає засуджений брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3 ст. 427 КПК, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.
Звертаємо увагу касатора, що відповідно до ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, при цьому засуджений в порушення п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК свою касаційну скаргу адресував до Верховного Суду України.
Крім того, Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги скаржник може скористатись правовою допомогою. У разі недостатності коштів скаржник може скористатися безоплатною правовою допомогою, звернувшись до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.
За таких обставин необхідно залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо нього, залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3