справа № 570/1116/24
провадження № 2/570/648/2024
23 квітня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю представника позивача адвоката Поліщука Д.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри 10) дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення відшкодування за шкоду , завдану в ДТП,
покликаючись на заподіяння ОСОБА_3 матеріальної шкоди внаслідок ДТП, що сталася 27 листопада 2019 року, відповідальність якого була застрахована у відповідача, представник позивача адвокат Дмитро Поліщук у поданій до суду 07 березня 2024 року позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у сумі 5 063 грн. 87 коп., 3 % річних 765 грн. 52 коп., інфляційні втрати у сумі 4 003 грн. 11 коп. та понесені судові витрати на суму 7 211 грн. 20 коп.
У відзиві представник відповідача Тетяна Роменська заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в повному обсязі виконало свої зобов?язання перед Позивачем та сплатило Позивачу страхове відшкодування, пеню, визначені відповідно до законодавства.
Відповідно до п.36.5. ст.36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Оскільки страховик здійснив розрахунок пені за період 21/02/2021 - 20/02/2022 та виплатив пеню у розмірі 1 843,72 грн. відповідно до законодавства, то вважає, що в даному випадку позивач здійснив відшкодування в повному обсязі.
Щодо витрат на правову допомогу, то предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один предмет спору, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Судова практика з розгляду аналогічних справ є сталою та не змінювалася, отже адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, тощо. Тому відповідач вважає, що сума 6 000,00 грн. є не обґрунтованою і не пропорційною до предмета спору, а також не підтверджена договором, актом виконаних робіт, платіжними документами тощо, а отже не може бути відшкодована позивачу.
У поданій до суду заяві позивач позов підтримує.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Позивач у поданій до суду заяві просить справу слухати у її відсутність.
Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у її відсутність.
В суді представник позивача позов підтримав повністю і по аналогічних мотивах.
Стверджує, що 27 листопада 2019 року о 19 год. 10 хв. в смт.Квасилів, водій автомобіля „Volvo" номерний знак НОМЕР_1 допустив наїзд на будівлю магазину-кафе в результаті чого відбулося руйнування стін та пошкодження приміщення.
3 місця ДТП по телефону та наступного робочого дня після ДТП письмово відповідача було повідомлено про дану подію. До письмового повідомлення було надано копії документів на будівлю, копія паспорта та довідки про ідентифікаційний код заявника.
Водій ОСОБА_4 був визнаний винним за ст.124 КУпАП постановою Здолбунівського районного суду від 02.01.2020 р. 562/3898/19.
Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу „Volvo" номерний знак НОМЕР_1 застрахована згідно поліса 103099601 в ПрАТ «СК ПЗУ Україна».
Відповідач направляв на огляд пошкодженого майна свого представника, яким було зроблено фотографії, складено протокол огляду. На замовлення відповідача аварійним комісаром було визначено вартість матеріального збитку, завданого позивачу. Згідно Висновку - власнику пошкодженого приміщення магазину ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди в розмірі 11 470,23 грн.(без ПДВ).
Оскільки повідомлення про страховий випадок було подано 28.11.2019, а докази подання заяви про виплату наявні щодо документу від 23.11.2020 р., то слід вважати, що заява подана із простроченням 30 денного стоку на 331 день.
Страхове відшкодування у розмірі оціненої вартості ремонту пошкодженої будівлі 11470,23 грн.(без ПДВ) було сплачено відповідачем для позивача 10.01.2024 р. лише після оскарження дій відповідача в НБУ. Крім того, відповідач сплатив пеню 1 843,72 грн. за період часу з 21.02.2021 по 20.02.2022 із суми боргу 114 70,23 грн.
Із відповідача слід стягнути пеню за прострочення виплати страхового відшкодування з суми боргу 11 470,23 грн. за період часу з 11.01.2023 р. по 10.01.2024 р.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві.
Суд, заслухавши їх пояснення, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористалася правовою допомогою.
Суд встановив такі обставини.
27 листопада 2019 року сталася ДТП за участю транспортного засоба «VOLVO», р.н. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП було пошкоджено майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «VOLVO», р.н. НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом ЕР.103099601, страхова сума за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.
28 листопада 2019 року на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від ОСОБА_2 надійшло Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду•
Страховик після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочав її розслідування.
Страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. За результатами проведених дій 28 листопада 2019 року оформлений Акт огляду місця події.
На замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» складений Аварійний сертифікат л 320E_SOS - 191128-190234 від 18.12.2019 про визначення вартості матеріальни збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою: Рівненська обл., смт.Квасилів, вул.1 го Травня, 3 К, де вказано, що вартість збитку складає 13 764,28 грн. в т.ч. ПДВ, або 11 470,23 грн. без ПДВ.
Вартість ремонту зменшено на суму податку на додану вартість у розмір і 2 294,05 грн.
У Заяві про виплату страхового відшкодування по даній події потерпілий просить сплатити страхове відшкодування шляхом виплати по системі Приват Мани АТ «КЕ «Приватбанк». Але, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не має технічної можливост перерахувати по зазначеній системі. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в листі вих N? 6431-31 від 23.11.2020 р. повідомило ОСОБА_2 про необхідність надання заяви про форму виплати, шаблон заяви було додано до листа.
В книзі вхідної документації Рівненської філії ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за 2020 рік зареєстрований вхідний лист за № 319/11/20 від 23.11.2020 стосовно ДТП, яке мало місце 27.11.2019 р. При передачі від Рівненської філії до центрального офісу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» лист втрачений.
В листі вих N? 09012024/1 від 09 січня 2024 р. представником ОСОБА_5 були зазначені банківські реквізити ОСОБА_2 для перерахування страхового відшкодування.
10.01.2024 на користь ОСОБА_2 виплачене страхове відшкодування по даній події у розмірі 11 470,23 грн. (платіжна інструкція N? 173 від 10.01.2024) та відшкодування пені у розмірі 1 843,72 грн. (платіжна інструкція N? 172 від 10.01.2024).
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Порядок дій страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) визначений в ст.34 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:
34.1. Страховик зобов?язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі відшкодування.
здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового
34.2. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Виплата відшкодування здійснюється в порядку, встановленому статтею 36 Закону України «Про обов'язкове транспортних засобів»: страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
36.1. Страховик (у випадках, передачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв?язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов?язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Якщо у зв?язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями
32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Згідно з ст.35 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з ст.28 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов?язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Всупереч вимог ст.36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач не узгодив із позивачем розмір страхового відшкодування, не надав письмового повідомлення про прийняте рішення та не здійснив виплату страхового відшкодування впродовж 90 + 331 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушене право позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, тому позов підлягає до задоволення.
Отже виплата відшкодування повинна була бути здійснена відповідачем із суми боргу у 11 470 грн. 23 коп. за період з 11.01.2023 по 10.01.2024 року.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник зобов"язаний компенсувати позивачу 3 % річних із суми боргу у 11 470 грн. 23 коп. за період з 21.10.2021 по 10.01.2024 року - 765 грн. 52 коп.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник зобов"язаний компенсувати позивачу інфляційні витрати із суми боргу у 11 470 грн. 23 коп. за період з 21.10.2021 по 10.01.2024 року - 4 003 грн. 11 коп.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абз.2 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абз.3, 4, 5 п.п.3.1, абз.1 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Нормами законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Юридичні послуги - це специфічна галузь послуг, в якій не можна встановити єдину ціну на певний вид правової допомоги. Адже кожна справа є індивідуальною і може значно відрізнятися від інших справ за своєю складністю і за часом, який необхідно витратити на її вирішення. Точна ціна юридичних послуг, як і вартість послуг адвоката, залежить від багатьох факторів і в основному розраховується індивідуально. Розцінки встановлюються, виходячи з кваліфікації фахівців та складності правової допомоги, що надається. Загальна вартість кожної конкретної справи відповідає складності ситуації та обсягу роботи юриста.
Ціни на юридичні послуги, які надаються адвокатами та юристами, узгоджуються між виконавцем та замовником індивідуально. Розмір вартості юридичних послуг може залежати, або не залежати від результатів роботи адвоката.
Робота адвоката складається не лише з підготовки процесуальних документів, а й з вивчення нормативно-правової бази, яка стосується проблеми, спілкування зі спеціалістами, свідками, тощо. Крім того, важливим елементом діяльності юриста є пошук та вивчення судової практики з того чи іншого питання, постанов Пленуму Верховного суду та інших Вищих судів.
Попередню вартість юридичних послуг адвокат може повідомити вже після перегляду документів та короткого аналізу проблеми. Адвокат, який має досвід ведення справ тієї чи іншої категорії може приблизно прогнозувати кількість необхідних годин для підготовки позовної заяви, клопотання чи іншого процесуального документу. Разом з тим, неможливо передбачити ті об'єктивні обставини, які у значній мірі впливають на рух справи у судовій інстанції. Такі фактори можна врахувати лише приблизно.
Відповідно до висновків постанов Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права (п.1 ч.2 ст. 137 та ч.8 ст. 141 ЦПК України) (п.1 ч.2 ст. 126 та ч.8 ст. 129 ГПК України) - витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція викладена Європейським судом з прав людини у п.л. 113-117 рішення «Белоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, де ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов?язаннями.
При вирішенні клопотання суд приходить до висновку, що обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги адвоката у цій справі не є значним, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу адвоката не є завищеним та таким, що відповідає складності справи та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, тому витрати підлягають відшкодуванню.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення відшкодування за шкоду , завдану в ДТП.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_2 17 043 грн. 70 коп., а саме 5 063 грн. 87 коп. - пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 765 грн. 52 коп. - 3 % річних, 4 003 грн. 11 коп. - інфляційні втрати, 1 211 грн. 20 коп. - сплачений судовий збір, 6 000 грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд.40, м.Київ).
Суддя Кушнір Н.В.
Повне судове рішення виготовлене 28 квітня 2024 року.