08.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2734/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Балясний Р.Р. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат;
від відповідача: Хоменко О.О. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 (повне рішення складено 08.02.2024, суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/2734/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД», (76495, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, буд. 1)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, каб. 5)
про стягнення 74 9481,42 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», в якій просить стягнути 749481,42 грн заборгованості за договором № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 на деповський ремонт вантажних вагонів, в тому числі 547 711,83 гр основного боргу за виконані роботи, 124 698,23 грн пені, 68 968,23 грн інфляційних збитків та 8 103,13 грн 3 % річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт ТОВ «АГРЕГАТБУД» (Підрядником) з деповського ремонту напіввагонів № 53252664, 53252359, 59084814, 53187811, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 6.1 договору № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 та положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу пеня в сумі 124 698,23 грн, інфляційні втрати в сумі 68 968,23 грн та 3% річних в розмірі 8 103,13 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у даній справі в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» про стягнення 749 481,42 грн заборгованості за договором № 29-12/21-ДР від 29.12.2021 на деповський ремонт вантажних вагонів відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевим господарським судом встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АГРЕГАТБУД» є Лебедєва А.П. Зазначена інформація є загальновідомою, відповідні дані містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було застосовано санкції до ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу приписів Указів Президента України від 12.10.2022 № 694/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» і від 12.05.2023 від №279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», ст. 1, п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 за № 187, враховуючи встановлений мораторій, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача, зокрема і за Договором № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 в заявленому до стягнення розмірі 749481,42 грн. заборгованості, з яких: 547711,83 грн. основний борг за виконані роботи, 124698,23 грн. пеня, 68968,23 грн. інфляційні збитки та 8103,13 грн. 3 % річних.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД», звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції; постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з розглядом даної справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що 12.05.2023 Указом Президента України № 279/2023 від 12.05.2023 строком на 10 років було запроваджено персональні санкції відносно громадянки України ОСОБА_1 , яка опосередковано через юридичних осіб являється кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Агрегатбуд». В Указах Президента України № 694/2022 від 12.10.2022 та № 279/2023 від 12.05.2023 та додатках до Рішення РНБОУ від 12.10.2022 та 12.05.2023 та інших національних та міжнародних актах не міститься жодних відомостей про застосування санкцій відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатбуд». В Державному реєстрі санкції не міститься жодної інформації про застосування будь-якого виду санкцій передбачених Законом України «Про санкції» відносно ТОВ «Агрегатбуд».
Апелянт звертає увагу, що нормами законодавства України передбачено, що санкції, які були застосовані відповідно до Закону України «Про санкції», являються персональними та мають індивідуальний характер та поширюють свою дію виключно на осіб, до яких вони були застосовані законом України «Про санкції». Також законодавством України передбачено, що юридична особа не несе відповідальності за дії свого кінцевого бенефіціарного власника.
При цьому, позивач стверджує, що пунктами 5.1., 5.2., 5.3. статті 5 Статуту ТОВ «Агрегатбуд», затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Агрегатбуд» №29/01/19 від 29.01.2019, передбачено, що Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Майно товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства.
Джерелами формування майна Товариства є: грошові та матеріальні внески учасника, доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, майно придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громади у встановленому законодавством порядку, інші джерела не заборонені законодавством України.
Скаржник вважає, що сума заборгованості у розмірі 547 711 грн 83 коп., яка виникла у відповідача перед позивачем, являється виключно майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатбуд» та не належить кінцевому бенефіціарному власнику ТОВ «Агрегатбуд» громадянці України ОСОБА_1 .
На думку позивача, під час вирішення спору суд першої інстанції невірно поширив дію норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022р. № 187 до господарських правовідносин, які виникнули між позивачем та відповідачем:
-Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрегатбуд» зареєстроване та здійснює господарську діяльність у відповідності до вимог законодавства України;
-учасниками ТОВ «Агрегатбуд» являються юридичні особи, які зареєстровані у відповідності до вимог законодавства України та знаходяться на території України;
-до складу учасників та засновників ТОВ «Агрегатбуд» ніколи не входили юридичні особи або фізичні особи, які мають відношення до Російської Федерації;
-у статутному капіталі ТОВ «Агрегатбуд» відсутні учасники, які прямо або опосередковано володіють часткою у статутному капіталі та які мали або мають відношення до Російської Федерації;
- кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Агрегатбуд» являється громадянка України ОСОБА_1 , яка являється громадянкою України, у якої відсутнє будь-яке інше громадянство країни в тому числі Російської Федерації;
- у рішенні місцевого суду відсутні будь-які докази або факти, які підтверджують пов'язаність ТОВ «Агрегатбуд» та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Агрегатбуд» ОСОБА_1 з Російською Федерацією її фізичними та юридичними особами.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.03.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2734/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2734/23.
15.03.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2734/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 08.05.2024.
03.04.2024 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Агерегатбуд», в якому зазначено про те, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Так, відповідач наполягає, що на виконання вимог пунктів 10.13, 10.15, 10.16 Договору товариством законно призупинено виконання своїх зобов'язань в односторонньому порядку, попередньо повідомивши про це позивача, у зв'язку з введенням санкцій, в тому числі у формі блокування активів щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «АГРЕГАТБУД», ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_3 . Умови договору, які дозволяють Замовнику в односторонньому порядку призупинити виконання зобов'язань за цим Договором та припинити дію цього Договору в цілому, недійсними не визнані.
Додатково відповідач зазначив, що ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» не виключає, що у майбутньому за зміни обставин, що передували зупиненню дії договору, товариство виконає свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
Також у відзиві відповідачем зазначено, що ТОВ "АГРЕГАТБУД" належить та перебуває під контролем фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки вона є кінцевим бенефіціарним власником позивача та володіє контрольним пакетом акцій, відтак існують обґрунтовані підстави для висновку, що вплив кінцевого бенефіціарного власника на органи управління юридичної особи, у тому числі його активи, буде здійснювати саме ОСОБА_1 , на яку накладено санкції у зв'язку зі збройною агресією рф проти України, до яких (санкцій) входить блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань тощо.
Додатково відповідач наголошує, що ОСОБА_1 є бенефіціаром та володіє контрольним пакетом акцій ТОВ «АУРУМ ГРУП», котре в свою чергу володіє акціями ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» (74,7 %) та є кінцевим бенефіціарним власником ПАТ «ЗНВКІФ „СТАРТАП"». ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» та ПАТ «ЗНВКІФ „СТАРТАП"» в свою чергу володіють частками акцій позивача, отже в такому випадку твердження ТОВ «АГРЕГАТБУД», що ОСОБА_1 не має жодного впливу на позивача спростовуються самою структурою власності позивача.
В судовому засіданні 08.05.2024 позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
08.05.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД» (позивач у справі, Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (відповідач у справі, Замовник) укладено Договір на деповський ремонт вантажних вагонів № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 (надалі - Договір), відповідно до п., п. 1.1, 1.2 якого Підрядник зобов'язався за завданням Замовника виконати деповський ремонт напіввагонів Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Кількість вагонів Замовника, графік їх подачі Підряднику для проведення робіт визначається згідно письмових заявок Замовника з попереднім письмовим погодженням Підрядника.
Послуги надаються на території Підрядника за адресою: м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2, код станції «Рубіжне» 498708, код Підрядника 4584. (п. .2 Договору)
Згідно з п. 2.11 Договору Підрядник після виконання обумовлених Договором робіт зобов'язується оформити і надати Замовнику: рахунок, податкову накладену, оформлену згідно з вимогами Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 01.11.2011 № 1379 (зі змінами і доповненнями), повідомлення форми ВУ - 36М, що підтверджує проведення робіт, два примірник підписаних щі своєї сторони Акту виконаних робіт, розрахунково-дефектну відомість ВУ-22, повідомлення форми ВУ - 234М, технічний паспорт вагона по формі ВУ - 4М, завірену копію лист обліку комплектації вагону після ремонту ВУ - 35Р, дефектний акт на забраковані деталі.
Умовами п., п. 4.1, 4.6, 4.8, 4.9 Договору сторони погодили, що орієнтовна вартість робіт за Договором визначається сторонами відповідно до Планової усередненої калькуляції (додаток 5). Загальна вартість робіт а цим Договором визначається сумарною вартістю фактично виконаних робіт, яка зазначається в актах виконаних робіт підписаних сторонами протягом терміну дії Договору. Оплата вартості робіт за кожну партію переданих на деповський ремонт вагонів від Замовника до Підрядника за цим Договором здійснюється Замовником протягом 10 календарних днів з моменту відправки Підрядником (подачу вагонів до залізничної станції Рубіжне Донецької залізниці) Замовнику відповідної партії вагонів згідно умов визначених цим Договором та надання підписаних зі сторони Підрядника актів виконаних робіт. Оплата робіт Підрядника здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. Загальна вартість робіт по Договору визначається як сума всіх платежів здійснених в межах цього Договору та орієнтовно складає 3615300,00 грн., в тому числі ПДВ 602550,00 грн.
Пунктом 10.1 передбачено, що Договір діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору за замовленням відповідача позивачем проведено деповський ремонт напіввагону № 53252664 на суму 184593,25 грн., напіввагону № 53252359 на суму 183468,58 грн., напіввагону № 59084814 на суму 184077,61 грн. і напіввагону № 53187811 на суму 18016,64 грн., підтвердження чого позивачем надано суду Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 19 від 18.02.2022, № 20 від 18.02.2022, № 21 від 18.02.2022 і № 22 від 18.02.2022.
Вказані Акти здачі приймання робіт (надання послуг) підписані з боку Підрядника та скріплені печаткою підприємства. Відповідачем Акти здачі приймання робіт (надання послуг) не підписані.
Також позивачем відповідачу виставлені рахунки на оплату №, № 28, 29 30, 31 від 18.02.2022.
До матеріалів справи позивачем також надані податкові накладні, складені до кожного вищезазначеного Акту здачі приймання робіт (надання послуг), з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН.
Також у підтвердження факту здійснення ремонту напіввагонів відповідача позивачем до матеріалів справи надано відповідь філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» № 46/701 від 19.07.2023, згідно якої за даними інформаційних баз вантажні вагони №, № 53252359, 59084814, 5352664 відремонтовані в лютому 2022 року деповським видом ремонту на вагоноремонтному підприємстві ТОВ «АГРЕГАТБУД».
Як стверджує позивач в обґрунтування позовних вимог, відповідач здійснив оплату за ремонт напіввагону № 53187811 в сумі 180165,64 грн. і часткову оплату за ремонт напіввагону № 59084814 в сумі 4427,61 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за деповський ремонт напіввагонів №, № 53252359, 59084814, 5352664 становить 547711,83 грн.
Позивач звертався до відповідача із листами від 10.01.2023 (на електронну пошту відповідача), від 26.07.2023 і від 28.07.2023 вих. № 28/07 (засобами поштового зв'язку) із вимогами щодо належного виконання умов Договору № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 та здійснення оплати за ремонт напіввагонів №, № 53252359, 59084814, 5352664.
Відповідачем зазначені вимог залишені без відповіді та задоволення.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт з деповського ремонту вагонів, позивачем на підставі п. 6.1 Договору та положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу пеня в сумі 124698,23 грн., інфляційні втрати в сумі 68968,23 грн. та 3 % річних в розмірі 8103,13 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за Договором № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021, колегія суддів зазначає, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 61 ЦК України.
Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що умови Договору № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 прямо дозволяють Замовнику в односторонньому порядку призупинити виконання зобов'язань за цим Договором та припинити дію цього Договору в цілому.
Керуючись умовами пунктів 10.13, 10.15, 10.16 Договору ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» призупинено виконання своїх зобов'язань за Договором в односторонньому порядку та припинено дію цього Договору в цілому, попередньо повідомивши про це позивача, у зв'язку з введенням санкцій в тому числі у формі блокування активів щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «АГРЕГАТБУД» ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_3 .
Відповідно до умов п. 10.13 Договору Сторони цим затверджують та гарантують одна одній, що (як на момент підписання Сторонами цього Договору/Контракту, так і на майбутнє):
(а) на Сторону не поширюється дія санкцій Ради безпеки ООН, Відділу контролю за іноземними активами Державного казначейства США, Департаменту торгівлі Бюро промисловості та безпеки США. Державного департаменту США, Європейського Союзу, України, Великобританії або іншої країни чи організації, рішення та акти яких є юридично обов'язковими для Сторони (далі - «Санкції»); та
(б) Сторона не співпрацює (напряму або через посередників) і не пов'язана відносинами контролю з особами, на яких поширюється дія Санкцій, (блокування активів) якщо така співпраця/контроль створює ризик порушення Стороною/ поширення на Сторону дії застосовуваних обмежень та/або включення Сторони до санкційних списків та/або застосування інших заходів.
(г) Сторона дотримується вимог антикорупційного законодавства, що поширюється на неї, та впровадила відповідні засоби та процедури з метою дотримання антикорупційного законодавства…
Згідно з п. 10.15 Договору у разі накладення Санкцій на одну зі сторін або співпраці Сторони з особою, на яке накладено Санкції, така Сторона зобов'язується негайно повідомити про це іншу Сторону, а також відшкодувати останньої всі збитки, завдані їй через або в зв'язку з накладенням Санкцій або співпрацею з особою, на яке накладено Санкції.
Пунктом 10.16 Договору сторони погодили, що Кожна із Сторін має право в односторонньому порядку призупинити виконання зобов'язань за цим Договором/Контрактом або припинити дію цього Договору/Контракту шляхом письмового повідомлення про це іншої Сторони в разі наявності розумних підстав вважати, що відбулося або відбудеться порушення будь-якого з вищезазначених в цьому розділі Договору/Контракту запевнень і гарантій. При цьому Сторона, яка обґрунтовано скористалася цим правом, звільняється від будь-якої відповідальності або обов'язки по відшкодуванню штрафних санкцій за Договором/Контрактом в зв'язку з невиконанням нею договірних зобов'язань і будь-якого роду витрат, збитків, понесених іншою Стороною (прямо чи опосередковано), в результаті такого призупинення/припинення дії Договору/Контракту.
Відповідно до умов пункту 10.6 Договору документи, відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. Офіційною електронною поштою Підрядника є 35753200@ukr.net, офіційною електронною поштою Замовника є mikhail.lobur@metinvestholding.com.
Матеріалами господарської справи підтверджено, що відповідач у встановлений в Договорі спосіб двічі повідомляв позивача листами від 17.01.2023 № 4 (на офіційну електронну пошту позивача) і від 31.08.2023 № 27 (засобами поштового зв'язку) про призупинення виконання зобов'язань за Договором № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 та його про припинення дії Договору з посиланням на підсанкційність бенефіціарного власника підприємства позивача та відносно пов'язаних з позивачем осіб.
У межах вирішення даного спору виникла ситуація, коли позивач - юридична особа, яка належить особі, на яку накладені санкційні обмеження, посилається на порушення норм цивільного законодавства та просить застосувати до відповідача передбачений державою примус за порушення норм цивільного законодавства (обумовлений несвоєчасним виконанням зобов'язання за Договором № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником позивача, ТОВ «АГРЕГАТБУД» - є ОСОБА_1 .
Вказана вище інформація є загальновідомою, відповідні дані містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та учасниками справи не заперечується.
Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», було застосовано санкції щодо ОСОБА_1 .
Зазначена інформація міститься в п. 1 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених п.п. 1, 2 - 21, 23 - 25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.
Разом з цим, ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що активи, пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів (п. 3 ч. 1).
В силу п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану, воєнний стан в Україні триває і до теперішнього часу.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як вже зазначалося, Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), у тому числі щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача - ОСОБА_1 .
Так, відповідно до Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у виді: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; 10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 11) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
Згідно з положеннями ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема, на вирішення завдань, пов'язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.
Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.
Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання. Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.
Зі змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 вбачається, що встановлений у ньому мораторій (заборона) поширюється на виконання грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація, громадяни Російської Федерації або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації.
Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та Постанови № 187 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов'язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов'язані з державою-агресором. (Аналогічна позиція, викладена у постанові ВС від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22).
Колегія суддів зазначає, що в умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв'язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами), запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту є в цілому допустимим та справедливим.
При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №915/18/23, про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".
Як вже зазначалося, судом встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АГРЕГАТБУД» є фізична особа - ОСОБА_1 , яка рішенням РНБОУ від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 включена до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Відповідно до ст. 96-1 ЦК України корпоративні права - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
За приписами пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи те, що позивач - ТОВ «АГРЕГАТБУД» належить та перебуває під контролем фізичної особи - ОСОБА_1 , відтак існують обґрунтовані підстави для висновку, що вплив кінцевого бенефіціарного власника на органи управління юридичної особи, у тому числі його активи, буде здійснювати саме ОСОБА_1 , на яку накладено санкції у зв'язку зі збройною агресією рф проти України, до яких (санкцій) входить блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань тощо.
За вказаних обставин, у випадку задоволення позову виконання судового рішення у цій справі може спричинити прямий або опосередкований обхід спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані з боку України по відношенню до кінцевого бенефіціарного власника позивача - ОСОБА_1 .
Вказані санкції застосовані на підставі Закону України "Про санкції".
Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином санкції відносно кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «АГРЕГАТБУД» - ОСОБА_1 , застосовано органами державної влади в межах своїх повноважень та на підставі закону.
У даному випадку державою фактично застосовано мораторій, тобто відстрочення виконання зобов'язань, що встановлюються на певний термін (10 років) у зв'язку зі збройною агресією і дією правового режиму воєнного стану.
Дія такого мораторію поширюється на окремі категорії стягувачів, у т.ч. на ТОВ «АГРЕГАТБУД», оскільки така юридична особа перебуває в прямій корпоративній залежності від свого кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_1 , яка має широке коло повноважень щодо позивача, дає можливість формувати його волю, визначати мету і види діяльності, прямо чи опосередковано (через органи управління) може вирішувати долю його активів.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до ОСОБА_1 застосовано саме персональні санкції як до фізичної особи, а не до позивача - ТОВ «АГРЕГАТБУД», де зазначена фізична особа є кінцевим бенефіцірним власником та здійснює вирішальний вплив на діяльність підприємства, у т.ч. економічну. Тобто, у випадку задоволення позову у цій справі та примусового стягнення грошових коштів з відповідача, фактично збільшаться активи підприємства позивача, шляхом отримання реальних грошових коштів на рахунок ТОВ «АГРЕГАТБУД», яке знаходиться під прямим контролем фізичної особи - ОСОБА_1 , відносно якої були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) за діяльність, пов'язану з державою-агресором.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що в силу приписів Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України", яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", ст. 1, п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", п. п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187, та враховуючи встановлений мораторій на примусове виконання рішень, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання грошових коштів від відповідача за Договором № МШ 29-12/21-ДР від 29.12.2021 в заявленому до стягнення розмірі 749481,42 грн. заборгованості, з яких: 547711,83 грн. основний борг за виконані роботи, 124698,23 грн. пеня, 68968,23 грн. інфляційні збитки та 8103,13 грн. 3 % річних
При цьому, колегія суддів наголошує, що позивач не втрачає право на отримання вищевказаної суми заборгованості, таке право може бути реалізованим ним тільки після скасування державною владою України прямої заборони (мораторію) на виконання зобов'язань.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2734/23.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2734/23- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2734/23- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕГАТБУД».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 14.05.2024.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін