вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2024 р. Справа№ 910/18210/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
розглянувши у письмову провадженні, без виклику сторін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024
у справі №910/18210/23 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 4869,94 грн
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про стягнення 4 869,94 грн - нараховану плату за користування вагонами під час комендантської години.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував позивачу плату за користування вагонами під час комендантської години, у зв'язку із затримкою рухомого складу та безпідставно списав з особового рахунку ПАТ вищезазначену суму коштів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі №910/18210/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що позивачем, в свою чергу, не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що під час комендантської години робота залізничної станції Трипілля-Дніпровське припинялась на період дії комендантської години, що у свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів.
Позивачем не обґрунтовано, який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.
За таких обставин, позивач не довів того, що затримка вагонів на під'їзних коліях під час комендантської години відбулась з причин, які від нього, як від одержувача, не залежать. Інший підхід (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов'язанням, а не санкцією) завдав би збитки відповідачу, від дій якого не залежав ані строк, ані причини затримки вагонів.
Оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 73,76-79,86 Господарського процесуального кодексу України із обґрунтуванням відсутності у Залізниці права на одностороннє списання спірних коштів, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/18210/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, судом першої інстанції не було враховано, що відомості плати за користування вагонами № 26111448, № 26111451, № 26111452, № 30111476 позивачем були подані у двох екземплярах, один як перший варіант, а другий з виправленнями, здійсненими на залізничній станції, з урахуванням фактичних обставин. Вагони простоювали як на станційних коліях, так і на коліях МППЗТ. Оплата часу користування вагонами, включаючи час комендантської години, була спочатку виставлена ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», а потім знята за погодженням залізничної станції Трипілля-Дніпровське. Однак, на наступний місяць зняті суми були виставлені залізницею як донарахування плати за попередній місяць.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги долучений до матеріалів справи Акт загальної форми №2082, складений ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про затримку вагонів №№52373503, 64057425, 68381847, 53544342, 63716963, 63868723, 64021470, 56673767, 68389402, 56108616, 57575862, 63616510, 55635239, 56119712, 63983572, 57578379, 55074827, 57575821 з 03:20 23.11.2022 до 05:10 25.11.2022 у зв'язку з аварійним відключенням електричних мереж через влучання ракети через що, обладнання позивача не могло виконувати розвантажувальні роботи та про що було складено акт про пожежу від 23.11.2022.
Апелянт вважає, що, оскільки затримка вагонів відбулась на коліях Залізниці, а затримка вагонів на коліях ПрАТ «Київ-Дніпровського МППЗТ» 25.11.2022 сталася через форс-мажорні обставини то донарахована плата за користування вагонами здійснена відповідачем неправомірно.
Таким чином, на думку апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено ст. 121 Статуту залізниць України, п.16 Правил користування вагонами, Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укралізниця» під час дії воєнного стану, затвердженого рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
21.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/18210/23 залишити без змін.
У відзиві відповідач вказує, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України. Звернув увагу суду на те, що зазначені вище вагони прибували на станцію призначення Трипілля-Дніпровське та були затримані в очікуванні подачі під вантажем операції з вини клієнта, що засвідчено Актами загальної форми ГУ-23. Позивач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів. Позивачем не доводиться, що такі обставини мали місце з причин, які від нього, як від вантажовласника не залежать, що презюмує його вину. Інший підхід, на думку відповідача, (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов'язанням, а не санкцією) завдав би збитки відповідачу, від дій якого не залежали ані строк, ані причини затримки збитків.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідне рішення правління АТ «Укрзалізниця» є локальним (внутрішнім)нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених Залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.
Водночас, представник відповідача зауважив, що на даний момент судова практика з розгляду даної категорії справ є такою, що вказує на правомірність дій залізниці під час затримки вагонів на коліях станції призначення та на підходах до колій станції призначення, та наявність правових підстав для нарахування плати за користування вагонами,та збору за зберігання вантажу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2023 справу № 910/18210/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів: Сулім В.В.,Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/18210/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/18210/23 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» «Трипільська теплова електрична станція» (замовник) шляхом обміну заявою №32-00131334/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомленням було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору, користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника і не є орендною платою.
Трипільській ТЕС, як вантажовласнику, з великими обсягами перевезень присвоєно код відправника/одержувача 3371 та відкрито особовий рахунок платника 8258936.
У зв'язку з відсутністю у Трипільської ТЕС власних під'їзних колій, доставлений залізницею вантаж поставляється під вивантаження Трипільською філією Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі виконавець, МППЗТ), з яким ПАТ «Центренерго» (далі позивач, замовник) було укладено договір № 16/22 від 01 червня 2022 року.
Відповідно до п.2.1 договору при виконанні умов договору сторони зобов'язані дотримуватися вимог нормативних актів з безпеки руху та охорони праці, пожежної й екологічної безпеки, Статуту залізниць України, Збірника «Правил перевезення вантажів залізничним транспортом», а також інших нормативних актів у частині, що стосуються предмету й умов цього договору.
Згідно з п.2.3 договору час користування вагонами, які прибули на адресу замовника, обчислюється з моменту їх приймання від залізниці до моменту їх передачі залізниці. Час користування вагоном (вагонами) зазначається у відомості плати за користування вагонами (далі відомість ГУ-46), затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.11.08 №1454. Нарахування плати за користування вагонами проводиться залізницею по ставках, які вказані в розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.09), з урахуванням діючих коефіцієнтів, які вводяться наказом Міністерства інфраструктури України. Нарахування плати за користування вагонами власності АТ «Укрзалізниця» проводиться залізницею у відповідності до умов договору «Про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом» укладеного між АТ «Укрзалізниця» та замовником. Замовник на підставі розділу 12 Збірника «Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України» частина 1 проводить розрахунки плати за користування вагонами через виконавця.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що з метою недопущення наднормативного простою вагонів замовник повинен погоджувати з вантажовідправниками (відправник) одночасне відправлення на його адресу такої кількості вагонів, яка не перевищує максимальної добової переробної спроможності вантажного фронту. При надходженні на адресу замовника вагонів з вантажами в кількості, що перевищує місткість вантажного фронту, замовник несе відповідальність за затримку вагонів по Актах затримки форми ГУ-23а та Актах загальної форми ГУ-23, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №344, в розмірах, які встановлені Збірником тарифів з урахуванням коефіцієнтів, які діють на час нарахування плати за користування вагонами.
У разі затримки вагонів на станції призначення або на підходах до станції призначення із залежних від замовника або вантажовідправника (відправника) причин і нарахуванні залізницею плати за користування вагонами, виконавець виставляє нараховану залізницею плату за користування вагонами на замовника. У випадку виникнення спорів щодо правомірності нарахування залізницею плати за користування вагонами замовник проводить виконавцю плату за користування вагонами, нараховану залізницею та самостійно звертається до залізниці для вирішення даного спору в претензійно-позовному порядку, який передбачений законодавством України.
Відповідно до п.5.1 договору вартість послуг встановлюється у відповідності з вимогами Закону України «Про ціни і ціноутворення» та відображається в додатку №1 «Протокол погодження договірних цін/тарифів», який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.5.2 договору нарахування ПДВ здійснюється на суми оплати за цим договором.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що крім сплати вартості послуг замовник відшкодовує виконавцю плату за користування вагонами парку залізниць України та парку залізниць інших держав, які надійшли на адресу замовника, в сумі, нарахованій залізницею на виконавця.
За умовами п.6.1 договору облік наданих послуг здійснюється виконавцем у «Відомостях плати за надані послуги», які складаються виконавцем на підставі «Відомостей плати за користування вагонами» форми ГУ-46 (станції Трипілля-Дніпровське), Актів форми ГУ-23, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, натурних листів, які надаються Залізницею, Актів загальної форми, Пам'яток та фактично виконаної роботи виконавцем.
«Відомості плати за надані послуги» оформляються після повернення всієї групи вагонів з вантажного фронту замовника в день передачі вагонів Залізниці. «Відомості плати за надані послуги» оформляються один раз на п'ять днів (п.6.2 договору).
Даний договір набуває чинності з 01.06.2022 і діє до 31.12.2022 включно (п.11.7).
Сторонами у справі 14.12.2022 укладено додаткову угоду №2 до договору №16/22 від 01.06.2022, за умовами якої у відповідності до пункту 11.6 договору пункт 11.7 договору викладено в новій редакції:
«Договір укладено сторонами на термін з 01.06.2022 по 31.03.2023 (включно). У всіх випадках цей договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги. Кожна із сторін вправі в односторонньому порядку відмовитись від договору до закінчення строку його дії шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання договору іншій стороні не менше ніж за тридцять календарних днів до дати розірвання. За згодою сторін може бути пролонгований, про що сторони повинні укласти додаткову угоду».
23.11.2022 та 25.11.2022 на станцію Трипілля-Дніпровське регіональної філії «Південно-Західна залізниця» позивачу для здійснення вантажних операцій прибули власні вагони №№ 56119712, 63893572, 57578379, 55074827, 57575821, 56108616, 57575862, 63616510, 52373503, 64057425, 68381847, 53544342, 63716963, 63868723, 64021470, 56673767, 68389402, 55635239, 55635650, 53635288, 63619415, 63619365, 60941846.
Після повідомлення одержувача про прибуття вантажів у вагонах на станцію, вагони №№ 56119712, 63893572, 57578379, 55074827, 57575821, 56108616, 57575862, 63616510, 52373503, 64057425, 68381847, 53544342,63716963, 63868723, 64021470, 56673767, 68389402, 55635239, 55635650, 53635288, 63619415, 63619365, 60941846 затримувалися на коліях станції через зайнятість вантажних фронтів та дію комендантської години, що засвідчено Актами загальної форми ГУ-23 від 28.11.2022.
Вищезазначені вагони прибули на станцію призначення Трипілля-Дніпровське регіональної філії «Південно-Західна залізниця», де були затримані в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, що засвідчено Актами загальної форми ГУ-23.
У подальшому, згідно із складених пам'яток про подавання і про забирання вагонів форми ГУ-45, вагони знаходилися під вантажними операціями на під'їзній колії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Трипільська філія.
За фактом затримки вагонів станцією Трипілля-Дніпровське на підставі складених Актів загальної форми ГУ-23 та пам'яток форми ГУ-45 були складені та надіслані позивачу відомості плати за користування вагонами форми ГУ- 46 № 26111448, №26111451, 26111452, 30111476, відповідно до яких позивачу нарахована плата за користування вагонами у загальній сумі 9 192,48 грн (в т. ч. ПДВ - 1 532,08).
Враховуючи, що одержувач по станції Трипілля-Дніпровське не має власних вантажних фронтів, вантажні операції з вагонами проводилися на під'їзній колії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Трипільська філія згідно з договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії, за умовами якого оплата платежів за користування вагонами здійснюється власником під'їзної колії.
Позивачем до матеріалів справи долучені переліки № 20224126 від 26.11.2022, №20221130 від 30.11.2022, з яких вбачається, що з особового рахунку ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Трипільська філія (код платника - 8123627) було списано в повному обсязі плату за користування вагонами у загальній сумі 9 192,48 грн (в т. ч. ПДВ - 1 532,08).
За твердженням позивача, у зв'язку із введенням комендантської години, повітряними тривогами та світломаскування у темну пору, вагони №№ 56119712, 63893572, 57578379, 55074827, 57575821, 56108616, 57575862, 63616510 повернуті о 7 годині 26.11.2022, вагони №№52373503, 64057425, 68381847, 53544342,63716963, 63868723, 64021470, 56673767, 68389402 - о 12 годині 26.11.2022, вагон №55635239 - о 13 годині 30 хвилин 26.11.2022, вагони №№55635650, 53635288, 63619415, 63619365, 60941846 - о 21 годині 29.11.2022.
Як вказує позивач, при здійсненні розрахунку Залізницею не було враховано тривалість комендантської години, що тривала щодоби з 00:00 год. до 07:00 год.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач здійснив власний розрахунок та звернувся до суду з даним позовом, де просив стягнути з відповідача нараховану плату за користування вагонами під час комендантської години у розмірі 4 869,94 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, унормовано, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (далі - Статут), вказано, що цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі ст. 5 Статуту наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 були затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.
Згідно зі ст. 6 Статуту вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Статтею 46 Статуту встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за фактом затримки вагонів працівниками станції Трипілля-Дніпровське складено відповідні Акти про затримку вагонів форми ГУ-23.
Зі змісту зазначених актів вбачається, що ці вагони затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, в очікуванні звільнення вантажного фронту.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану України» (далі - Перелік) введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Визначені у Переліку обставини передбачають звільнення замовників послуг від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами виключно при знаходженні на станційних коліях. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.
Час знаходження вагонів на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.
Згідно з пунктом 4 Правил користування: час передавання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Вагони, що передані залізницею замовнику за пам'яткою форми ГУ-45 на під'їзні колії для проведення там вантажних операцій, є такими, що перебувають у безпосередньому розпорядженні замовника до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.
Таким чином, відсутні підстави для виключення часу дії повітряної тривоги та комендантської години із загального часу знаходження вагонів під вантажними операціями на під'їзних коліях підприємства. Також немає підстав для не сплати вантажовласниками плати за користування вагонами, які були подані та знаходяться під вантажними операціями на під'їзних коліях підприємств.
Виходячи з наведеного вище, підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами під час дії воєнного стану в Україні є лише виняткові випадки, наведені у Переліку, затвердженому рішенням правління АТ «Укрзалізниця». В інших випадках нарахування плати за користування вагонами здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів.
Колегія суддів відзначає, що, як вбачається зі змісту поданих позивачем заяв по суті справи, факт затримки вагонів на відповідній станції останнім не заперечується, водночас обґрунтування позовних вимог фактично зводиться до незгоди Товариства зі здійсненим відповідачем розрахунком плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у вагонах, оскільки при здійсненні розрахунку Залізницею не було враховано час тривалості комендантської години.
Так, до предмета доказування у даній справі входить питання правомірності нарахування означених платежів за час тривалості комендантської години, саме на неправомірності чого, на думку позивача, ґрунтуються позовні вимоги.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 року (Правил користування вагонами), відповідно до п.2 яких за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату.
Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (п.3 Правил користування вагонами).
Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера) (п.5 Правил користування вагонами).
Відповідно до п.6 Правил користування вагонами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях не загального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, зі змісту копій Актів загальної форми ГУ-23, які наявні в матеріалах справи вбачається, що спірні вагони були затримані на станції Трипілля-Дніпровське у зв'язку з очікуванням звільнення вантажного фронту.
Відповідно до п. 13 Правил користування вагонами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п.14 Правил користування вагонами).
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Як було зазначено вище, за фактом затримки вагонів станцією Трипілля-Дніпровське на підставі складених Актів загальної форми ГУ-23 та пам'яток форми ГУ-45 були складені та надіслані позивачу відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 26111448, №26111451, 26111452, 30111476, відповідно до яких позивачу нарахована плата за користування вагонами у загальній сумі 9 192,48 грн (в т. ч. ПДВ - 1 532,08).
У подальшому з особового рахунку ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Трипільська філія (код платника - 8123627) було списано в повному обсязі плату за користування вагонами у загальній сумі 9 192,48 грн (в т. ч. ПДВ - 1 532,08), що вбачається з переліку № 20224126 від 26.11.2022, №20221130 від 30.11.2022.
Приписами п.4 Правил користування вагонами встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Як вже вказувалося вище, зазначені вище відомості плати за користування вагонами були підтверджені електронним цифровим підписом вантажовласника, а отже надані відповідачем послуги підлягають оплаті, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач правомірно здійснив списання спірної грошової суми з особового рахунку позивача.
Щодо посилання позивача на рішення правління Акціонерного товариство "Укрзалізниця" від 02.04.2022, яким визначено, що до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках, зокрема, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. При цьому складання актів загальної форми щодо цього покладено на Залізницю, колегія суддів відзначає наступне.
Так, рішенням правління відповідача від 02.04.2022 затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат Aкціонерного товариства "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні" (далі - Перелік).
У вказаних документах зазначається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:
- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;
- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;
- проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями російської федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником;
- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв'язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час безпосередньо пов'язаний з митним оформленням або отриманням інших дозволів та сертифікатів від органів державного контролю.
Такі обставини засвідчуються Актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений Акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.
Проте, Акти загальної форми із зазначенням даних обставин не складались.
При цьому, колегія суддів зазначає, що рішення правління Залізниці від 02.04.2022 є локальним (внутрішнім) нормативним актом відповідача, яке не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів та укладеного між сторонами договору.
Разом з цим, правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".
Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.
Проте, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що під час комендантської години робота залізничної станції Трипілля-Дніпровське, припинялась на період дії комендантської години, що у свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів.
Натомість, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.
За таких обставин, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів того, що затримка вагонів на під'їзних коліях під час комендантської години відбулась з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать.
При цьому, колегія суддів враховує, що правомірність стягнення плати за користування вагонами після введення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.06.2023 у справі №904/3141/22, від 20.06.2023 у справі № 904/2442/22, від 17.05.2023 у справі № 904/2252/22, від 07.07.2023 у справі №916/2613/22, від 13.09.2023 у справі №908/1464/22.
Твердження скаржника, що суд першої інстанції належним чином не мотивував відхилення або неврахування відповідних доказів позивача, колегія суддів не визнає переконливими доводами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів, викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/18210/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/18210/23 підлягає залишенню без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/18210/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/18210/23 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/18210/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун