Справа № 522/179/24
Провадження№ 2/522/110/24
13 травня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що його батьки ОСОБА_3 (до зміни прізвища - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 12.09.2006.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2005 присуджено стягнення з відповідача на його утримання аліментів у розмірі частки від усіх видів доходів платника аліментів, до досягнення позивачем повноліття.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30.01.2020 відповідача позбавлено батьківських прав відносно позивача.
Позивач указує, що на даний час він досяг повноліття, проте продовжує навчання та є студентом 2 курсу денної форми навчання медичного факультету № 1 Одеського національного медичного університету, у зв'язку з чим не має змоги працевлаштуватись та отримувати дохід.
Він проживає разом з матір'ю, яка є особою з інвалідністю та отримує державну допомогу в розмірі 2 760 грн на місяць, крім того, на утриманні матері перебуває й її молодший син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його родина перебуває в скрутному матеріальному становищі, вони є внутрішньо переміщеними особами з Донецької області та орендують житло в м. Одесі.
Натомість відповідач після досягнення позивачем повноліття матеріальної допомоги добровільно йому не надає, хоча має таку можливість, оскільки є працездатною особою, може працювати та отримувати дохід, інших утриманців, неповнолітніх чи малолітніх дітей та іншої родини не має, тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ним 23-х років за умови продовження навчання.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що на його утриманні перебувають його непрацездатні батьки, для яких він є єдиним годувальником, та які отримують пенсію в мінімальному розмірі. Також на його утриманні перебуває двоє його дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мають проблеми зі здоров'ям та потребують реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах, ЛФК, заняття з психологом, що також потребує матеріальних витрат.
Також на його утриманні перебуває й ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Усі зазначені особи мають статус внутрішньо переміщених осіб з Донецької області та проживають разом з ним у Житомирській області в орендованому житлі.
Зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували його можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, як то передбачено ст. 199 СК України, не надано. Указує, що він офіційно не працює, жодного майна, з якого отримує дохід не має, також не здійснював витрат на суму, яка б перевищувала десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, з 01.04.2022 по 22.08.2022 він перебував у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з військовим вторгненням рф на територію України, з 23.08.2022 по теперішній час з ним призупинено дію трудового договору без збереження заробітної плати до закінчення воєнного стану у зв'язку з неможливістю здійснення діяльності підприємства через знаходження його у зоні бойових дій, жодного доходу він не отримує.
Натомість указує, що позивач навчається за державним замовленням, за навчання не сплачує, він не надав графіку навчання та не довів неможливості влаштування на підробіток.
Сторони у судове засідання не з'явились, повідомлені про розгляд справи належним чином.
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, в інтересах якого діє адвокат Смирнов А. І., у відзиві просив розгляд справи провести за відсутносі відповідача та його представника.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 13.05.2024.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (змінила прізвище на ОСОБА_10 ) є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.07.2005, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області.
На підставі рішення Краматорського районного суду Донецької області від 19.12.2005 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягувалися аліменти на сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2005 і до повноліття дитини.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2020 року у справі № 234/4096/19 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено, позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вирішено питання щодо судового збору.
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 20.05.2020, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінив прізвище на « ОСОБА_10 », актовий запис 28.
Зі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 27.03.2021, слідує, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , змінив по батькові, про що 27 березня 2021 року складено відповідний актовий запис № 9. Прізвище, ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені - ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 досяг повноліття.
З довідки Одеського національного медичного університету від 06 вересня 2023 року № 22.00558 слідує, що ОСОБА_1 є студентом 2 курсу 3 семестру денної форми навчання (бюджетна основа) спеціальності «Медицина» медичного факультету № 1 Одеського національного медичного університету IV рівня акредитації. Початок навчання 01 вересня 2022 року (наказ про зарахування № 327-о від 22.08.2022) Передбачуваний термін закінчення ОНМедУ 30 червня 2028 року.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Конструкція даної статті передбачає обов'язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є повнолітнім, але не досяг 23 років, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги.
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, суд не встановив наявності обставин, які б перешкоджали відповідачу у виконанні його батьківських обов'язків стосовно його повнолітнього сина.
При цьому, аналізуючи матеріальну можливість відповідача сплачувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, в заявленому ним розмірі, суд ураховує, що на утриманні відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей від іншого шлюбу: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_8 .
При цьому, наявність на утриманні неповнолітніх дітей не свідчить про неможливість надання відповідачем матеріальної допомоги повнолітньому сину, який продовжує навчання, тому, ураховуючи наявність на утриманні відповідача двох неповнолітніх дітей, зважаючи на принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дітей, суд дійшов висновку про визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на повнолітнього сина в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08.01.2024 та до закінчення сином ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.
Разом з тим, посилання відповідача на неотримання ним доходу у зв'язку з призупиненням дії трудового договору через знаходження підприємства в зоні бойових дій не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, може працювати та надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги і позбавлений можливості працювати й отримувати дохід.
Щодо посилань відповідача на те, що на його утриманні також перебувають непрацездатні батьки та бабуся, то такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також не підтверджені жодним чином і доводи відповідача про здійснення ним витрат на оренду житла.
За таких обставин, оскільки відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров'я, суд дійшов висновку, що він може надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 08.01.2024 та до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.
При цьому посилання позивача у прохальній частині позовної заяви про стягнення з відповідача аліментів в частці від заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не узгоджуюються з вимогами СК України, оскільки положення про встановлення гарантованого мінімуму у виді 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку стосується стягнення аліментів на дітей, тоді як правовий стутус дитини особа має до досягнення нею повноліття.
Зважаючи на те, що позивач при пред'явленні позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 12, 81, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 08.01.2024 та до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.
У решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 13.05.2024.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА