Справа № 186/698/23
Провадження № 1-кп/0186/80/24
13 травня 2024 року м.Першотравенськ
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041380000036 від 13 січня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, який має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, учасника бойових дій, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, який має на утриманні малолітніх дітей: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , непрацюючого, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції)
захисників - адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 (приймає участь в режимі відеоконференції)
обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_5
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів з визначенням обвинуваченому застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 60560,00 грн.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 30 днів, строк дії ухвали закінчується 16 травня 2024 року. З огляду на те, що розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не закінчено, з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підставою для продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 , є наявність ризиків передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, власне житло відсутнє, за місцем реєстрації не проживає та враховуючи тяжкість злочину, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 не працевлаштований, у нього відсутній постійний заробіток, у зв'язку з чим останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин з корисливих мотивів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі та прохала його задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, вважали, що необхідно застосувати відносно ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Захисник вважає, що прокурором не доведено, що на даний час взагалі є ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали думку захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_3 , та прохали застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Також суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд погоджується з доводами прокурора про існування ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Такі висновки ґрунтується на тому, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, враховуючи його вік та стан здоров'я, відсутність постійного місця проживання та постійного джерела доходу, стійких соціальних зв'язків, а також те, що на даний час розгляд кримінального провадження не закінчений, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобіганню ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
З урахуванням практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Така обставина, як усвідомлення тяжкості покарання, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_3 переховуватися від суду та планувати втечу.
Також, під час розгляду клопотання прокурор довела, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів (домашній арешт, застава, особиста порука та особисте зобов'язання) не буде дієвим для запобігання вищезазначеним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на теперішній час необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Даних, які б безумовно унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, матеріали кримінального провадження не містять. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для тримання його в умовах ізоляції.
Продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_3 перебувати на волі.
Доводи сторони захисту про те, що більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, зможе запобігти ризикам, визначеним у п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки враховуючи встановлені обставини, а також особу обвинуваченого, вони є непереконливими.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою слід задовольнити.
Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Крім того, суд, відповідно до частини третьої статті 183 КПК, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК.
Відповідно до частини четвертої статті 202 КПК, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст.331, 177-178, 183, 199, 350, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, під вартою на строк 60 днів по 11 липня 2024 року включно.
Визначити заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає: АДРЕСА_2 без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику ОСОБА_10 негайно після її оголошення та направити до ДУВП №4 для виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 14 травня 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1