справа № 208/10897/23
№ провадження 2-а/208/1/24
Іменем України
06 травня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді - Івченко Т.П.,
при секретарі - Паталахи І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Кам'янське Дніпропетровської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України «про визнання протиправним та скасування індивідуального акту», -
встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог.
24 листопада 2023 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся представник позивача, адвокат Похвалітий А.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України«про визнання протиправним та скасування індивідуального акту», в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8174309 від 20 листопада 2023 року, винесену інспектором УПП в Дніпропетровській області Аксініною Юлією Олександрівною, про притягнення Позивача - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП в вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;
- стягнути за рахунок бюджетних асегнувань Відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048 м. Київ вул. Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) на користь Позивача - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
2. Позиція позивача.
В обґрунтування позову представник позивача, адвокат Похвалітий А.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 зазначає, що 20.11.2023 о 09 год. 40 хв. інспектором УПП в Дніпропетровській області Аксініною Юлією Олександрівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EAT № 8174309, відповідно до якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення водієм 20.11.2023 о 09 год. 33 хв. в м. Кам'янське по пр. Леніна (Свободи) вимог дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», під час здійснення руху праворуч, чим порушено п.8.4 ПДР України, дії особи кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст. 122 КУпАП.
Вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EAT № 8174309 від 20.11.2023 протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:
Згідно п.4 розд. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція №1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
За приписами п.2 розд. IV Інструкції № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Так, у п.5 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EAT № 8174309 від 20.11.2023 поліцейським фактично зазначено, що водій автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 , 20.11.2023 року о 09:33:41 у м. Кам'янське, пр. Леніна, 57 керуючи транспортним засобом в порушення вимог дорожнього знаку 4.1 (рух тільки прямо) здійснила рух праворуч, чим порушив п.8.4 ПДР «Порушення вимог дорожніх знаків», такі дії особи кваліфіковані як адміністративне правопорушення за ч.І ст.122 КУпАП.
Так, у п.5 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EAT № 8174309 від 20.11.2023 поліцейським фактично зазначено, що водій автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 , 20.11.2023 року о 09:33:41 у м. Кам'янське, пр. Леніна, 57 керуючи транспортним засобом в порушення вимог дорожнього знаку 4.1 (рух тільки прямо) здійснила рух праворуч, чим порушив п.8.4 ПДР «Порушення вимог дорожніх знаків», такі дії особи кваліфіковані як адміністративне правопорушення за ч.І ст.122 КУпАП.
Згідно диспозиції ч. І ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, неподання переваги у русі пішоходам, на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» затверджено Правила дорожнього руху (далі -ПДР України).
Відповідно до п. 8.1. ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальника.
Згідно абз. г) п.8.4 ПДР України, дорожні знаки діляться на групи: наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують, або скасовують деякі обмеження;
Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості та необхідні режими, а також про маршрут руху.
Перелік та класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються розділом 33 ПДР України.
Відповідно до глави 4 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, наказовий знак 4.1 «Рух прямо».
Відповідно до абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ГІДР України, Дія знаків 4.1-4.6 не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знаків 4.1-4.6 поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким вони встановлені. Дія знака 4.1, установленого на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.
Таким чином, розглядаючи вимоги абз. г) п.8.4 та п.4.1 глави 4 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, з урахуванням положень абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України, наказаний знак 4.1 «Рух прямо» показує обов'язковий напрямок руху прямо, у той же час, наказний знак 4.1 «Рух прямо» також не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.
Таким чином, відповідно до абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України в межах дії знаку 4.1 «Рух прямо» водію транспортного засобу не забороняється поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території, а тому у даному випадку до правовідносин має застосовуватись загально-дозвільний принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом».
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Натомість, під час розгляду 20.11.2023 справи про адміністративне правопорушення та прийняття (винесення) постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EAT № 8174309 від 20.11.2023, Відповідач не виконав вимоги ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з'ясував чи підлягають застосуванню положення абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ГІДР України та норми ст.8 Конституції України, з огляду на те, що 20.11.2023 року о 09:33 автомобіль LEXUS IS 250 д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 здійснила поворот праворуч для заїзду у двір за місцем свого проживання.
Також, слід звернути увагу, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_1 належить Позивачці на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (додається).
Зі змісту п.4 оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 на час розгляду справи вказала інспектору УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 своє місце проживання - АДРЕСА_1 , тому на час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення відносно Позивача суб'єкту владних повноважень було достовірно відома адреса будинку, куди прямує особа, яка є водієм автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з НОМЕР_2 , а тому формальне посилання Відповідача на порушення вимог дорожнього знаку 4.1 «Рух тільки прямо», під час здійснення руху праворуч, без врахування положень абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України, свідчить про порушення поліцейським вимог ст.280 КУпАП, через неповноту та необ'єктивність проведеного розгляду справи та не з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, які виключають порушення водієм п.8.4 ПДР України та, як наслідок, вказують на відсутність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.122 КУпАП.
Таким чином, в діях Позивача, яка в зоні (межах) дії наказного знаку 4.1 «Рух прямо» здійснила 20.11.2023 поворот праворуч з дотриманням положень абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України, тобто вчинила дії не заборонені/дозволені дорожнім знаком 4.1, діючи при цьому за загально-дозвільним принципом «дозволено все, що не заборонено законом», який закріплено у ст.8 Конституції України, з урахуванням фактичних обставин, які залишились поза увагою Відповідача, вочевидь відсутнє порушення будь-яких вимог ПДР України, що виключає адміністративну відповідальність Позивача за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Також слід звернути увагу, що інспектор УПП в Дніпропетровській області Аксініна Юлія Олександрівна неправильно вказала в оскаржуваній постанові найменування дорожнього знаку 4.1 «Рух тільки прямо», трактуючи його на власний розсуд, в той час коли відповідно до пункту 4.1 глави 4 розділу 33 ПДР України наказний знак має назву «Рух прямо».
Окрім того, посилаючись в оскаржуваній постанові на порушення Позивачем п.8.4 ПДР України Відповідачем не зазначено, який саме абзац вказаного пункту порушено, тому в цій частині опис обставин, установлених під час розгляду справи є не конкретизованим та не зрозумілим, тому в цій частині постанова також не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивач стверджує, що не порушувала вимог дорожнього знаку 4.1 ПДР України та не вчиняла адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.122 КУпАП.
Єдиним доказом вчинення Позивачем адміністративного правопорушення є саме оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено Відповідачем про порушення водієм Правил дорожнього руху.
Проте зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з п.1 ч.І ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
В силу положень частини 5 статті 242 КАС України згідно до якої, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, зазначені вище постанови Верховного Суду підлягають застосування судом під час розгляду даної позовної заяви.
У зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст.122 КУпАП відносно Позивача, підлягає закриттю, у зв'язку з чим Позивач звертається до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.
Позивач стверджує, що 20.11.2022 під час керування автомобілем LEXUS IS 250 д.н.з НОМЕР_2 повернув праворуч, діючи відповідно до положень абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України, що не заборонено/дозволено наказаним знаком 4.1 «Рух прямо», тому не порушив и.8.4 ГІДР України, а також не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.122 КУпАП.
Окрім вище викладеного, знак 4.1 «Рух прямо» за порушення вимог якого Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.І ст.122 КУпАП влаштований (встановлений) перед перехрестям доріг пр. Свободи та провулок Цегляний у м. Кам'янське в супереч вимог Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Правил дорожнього руху України.
Таким чином, безпідставно встановлений наказний знак 4.1 «Рух прямо» та відсутня горизонтальна дорожня розмітка 1.18 перед перехрестям доріг пр. Свободи та пров. Цегляний у м. Кам'янське суперечать (не відповідають) схемі організації дорожнього руху, затвердженій органом місцевого самоврядування та погодженій із відповідним підрозділом Національної поліції, що є порушенням вимог Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим неналежна організація дорожнього руху на вказаній ділянці дороги не може бути підставою для притягнення Позивача дo адміністративної відповідальності за ч.І ст.122 КУпАП за порушення ПДР.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EAT № 8174309 від 20.11.2023, в порушення вимог ст.280 КУпАП винесена Відповідачем без з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, як наслідок, поліцейським належним чином не перевірено та не враховано факт неналежної організації дорожнього руху на вказаній ділянці дороги, тому з цих підстав оскаржуваний індивідуальний акт (постанову) вважаю протиправним.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, звертаю увагу суду на відсутність у Відповідача доказів того, що він правомірно та на основі достатніх доказів притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за ч.І ст.122 КУпАП.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EAT №8174309 від 20.11.2023, винесена інспектором УПП в Дніпропетровській області Аксініною Юлією Олександрівною, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.І ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Позивач та її представник адвокат Похвалітий А.А. в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву в якій просили суд розглянути справи без їх участі на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі, не заперечували проти розгляду справи без участі відповідача та без застосування технічних засобів.
3. Позиція відповідача.
Представник Відповідача Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Національної поліції України, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, не скористалися своїм правом та на адресу суду Відзиву на позов не надали, причини своєї неявки в судове засідання не повідомили.
4. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
24 листопада 2023 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся представник позивача, адвокат Похвалітий А.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України«про визнання протиправним та скасування індивідуального акту».
24 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу передано до провадження судді Івченко Т.П..
30 листопада 2023 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Івченко Т.П. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
08 січня 2024 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача, адвоката Похвалітого А.А., в якому він просить долучити документи до матеріалів справи.
31 січня 2024 року через канцелярію суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Похвалітого А.А., в якій він просить долучити докази до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження .
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в шість днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідач Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Національної поліції України не скористалися своїм правом та на адресу суду відзиву на позов не надали.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
5. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 20 листопада 2023 року було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8174309, якою на ОСОБА_1 за адміністративне порушення, передбачене ч.І ст. 122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Підставою для винесення оскаржуваної Постанови серії ЕАТ № 8174309, стало те, що 20.11.2023 о 09:33:41 у м. Кам'янське (Дніпродзержинськ) пр. Леніна (Кам'янське), 57, Водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи т.з. автомобілем марки «LEXUS IS 250» д.н.з. НОМЕР_3 , порушила вимогу дорожнього знаку 4.1 (рух тільки пряно), здійснила рух праворуч, чим порушила п.8.4.ПДР - Порушення вимог дорожніх знаків, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП ПДР України, в зв'язку з чим ОСОБА_1 визнано винною та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до копії Постанови серії ЕАТ № 8174309 від 20.11.2023 року, вона підписана Інспектором УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , але в п.8 та п.9 про роз'яснення прав позивачу та отримання нею постанови у копії зазначеної постанови підписи позивача відсутні.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8174309 від 20.11.2023 року протиправною, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАТ № 8174309 від 20.11.2023 року, посилаючись на непорушення нею правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористувалася своїм правом і звернулася до суду з захистом свого порушеного права.
6. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.
Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
В оскаржуваній постанові поліцейський вказав, що ОСОБА_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» чим порушив пункт 8.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 8.1. ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальника.
Згідно абз. г) п.8.4 ПДР України, дорожні знаки діляться на групи: наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують, або скасовують деякі обмеження;
Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості та необхідні режими, а також про маршрут руху.
Перелік та класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються розділом 33 ПДР України.
Відповідно до глави 4 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, наказовий знак 4.1 «Рух прямо».
Відповідно до абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ГІДР України, Дія знаків 4.1-4.6 не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знаків 4.1-4.6 поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким вони встановлені. Дія знака 4.1, установленого на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.
Таким чином, розглядаючи вимоги абз. г) п.8.4 та п.4.1 глави 4 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, з урахуванням положень абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України, наказаний знак 4.1 «Рух прямо» показує обов'язковий напрямок руху прямо, у той же час, наказний знак 4.1 «Рух прямо» також не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.
Таким чином, відповідно до абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України в межах дії знаку 4.1 «Рух прямо» водію транспортного засобу не забороняється поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території, а тому у даному випадку до правовідносин має застосовуватись загально-дозвільний принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом».
Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що рух транспортного засобу «LEXUS IS 250» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням позивача був заборонений на ділянці руху по пр. Леніна (мова оригіналу оскаржуваної постанов), 57 в м. Кам'янське.
Натомість з наданих представником позивача фотознімків станом на 24.11.2023 рік вбачається наявність дорожнього знаку 4.1. «Рух прямо» в той час, як на фотознімку станом на 08.01.2024 рік чітко вбачається відсутність цього дорожнього знаку на цій самій ділянці руху, що суперечить порушенню яке передбачає заборону повороту праворуч в цьому напрямку.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки за правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Позивач не заперечує факту керування транспортним засобом «LEXUS IS 250» д.н.з. НОМЕР_3 , однак заперечує наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки Відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясувала обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з'ясувала чи підлягають застосуванню положення абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України та норми ст.8 Конституції України, оскільки 20.11.2023 року о 09:33 автомобіль марки «LEXUS IS 250» д.н.з НОМЕР_2 під керуванням позивач ОСОБА_1 здійснив поворот праворуч для заїзду у двір за місцем її проживання.
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, об'єкт нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_1 належить Позивачці на праві приватної власності.
Крім того в п.4 оскаржуваної постанови, зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду справи вказала інспектору УПП в Дніпропетровській області Аксініній Ю.О. своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином суд приходить висновку, що на час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення відносно Позивача суб'єкту владних повноважень було достовірно відома адреса будинку, куди прямує Позивач, яка є водієм автомобіля марки «LEXUS IS 250» д.н.з НОМЕР_2 , а тому формальне посилання Відповідача на порушення вимог дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», під час здійснення руху праворуч, без врахування положень абзацу другого пункту 4.24 глави 4 розділу 33 ПДР України, свідчить про неповноту та необ'єктивність проведеного розгляду справи та не з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, які виключають порушення водієм п.8.4 ПДР України та вказують на відсутність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.122 КУпАП.
Як вбачається з оскаржуваної постанови інспектор УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 неправильно вказала в оскаржуваній постанові найменування дорожнього знаку 4.1 «Рух тільки прямо», в той час коли відповідно до пункту 4.1 глави 4 розділу 33 ПДР України наказний знак має назву «Рух прямо», також посилаючись в оскаржуваній постанові на порушення Позивачем п.8.4 ПДР України Відповідачем не зазначено, який саме абзац вказаного пункту порушено, тому в цій частині опис обставин, установлених під час розгляду справи є не конкретизованим та не зрозумілим, а тому в цій частині постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Як вбачається з фотознімків та схеми ОДР по пр. Свободи 57 в районі перехрестя з пров. Цегельним, долучених позивачем до матеріалів справи, знак 4.1 «Рух прямо» влаштований (встановлений) перед перехрестям доріг пр. Свободи та провулок Цегляний у м. Кам'янське в супереч вимог діючого законодавства.
Закон України «Про дорожній рух», а саме ст.1, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ч.І ст.27 Закону України «Про дорожній рух», організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і нормативів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про дорожній рух», організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, у тому числі, організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами.
Відповідно до норм частин 1,2 ст.27 Закону України «Про дорожній рух» та положень п. 1.10 Правил дорожнього руху України, організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, в населеному пункті, здійснюється органом місцевого самоврядування на основі схем організації дорожнього руху.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.09.2020 у справі № 133/532/17 сформував наступний висновок:
За приписами Закону України «Про дорожній рух» дорожні знаки встановлюються відповідно до Правил дорожнього руху та повинні відповідати проекту та схемі організації дорожнього руху, які погоджені із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.
Отже, встановлення дорожніх знаків та як наслідок зміна схеми організації дорожнього руху органом місцевого самоврядування повинно бути погоджено із відповідними підрозділами Національної поліції.
Схема організації дорожнього руху проспекту Леніна (Свободи) у м. Дніпродзержинську (м. Кам'янське) погоджена у встановленому законодавством порядку відділом управління превентивної роботи ГУНП в Дніпропетровській області, що підтверджується листом вих. №7/1496 від 26.04.2016.
Згідно схеми організації дорожнього руху (255/16 ОДР) на перехресті доріг пр. Свободи та провулок Цегляний у м. Кам'янське наказний знак 4.1 «Рух прямо» не передбачений, окрім того, у вказаній схемі відсутній будь який інший дорожній знак, який би забороняв транспортним засобам, який рухаються по пр. Свободи поворот праворуч на перехресті доріг у напрямку пров. Цегляний, що свідчить про неналежну організацію дорожнього руху.
Окрім того, в схемі організації дорожнього руху зазначено горизонтальну дорожню розмітку 1.18.6, однак дорожня розмітка 1.18 не нанесена (відсутня) перед перехрестям доріг пр. Свободи та пров. Цегляний у м. Кам'янське, що також свідчить про неналежну організацію дорожнього руху.
Згідно пункту 1.18 глави 1 розділу 34 ПДР України горизонтальна розмітка має таке значення: показує дозволені напрямки руху по смугах на перехресті, транспортній розв'язці в різних рівнях, в місці влаштування віднесеного лівого повороту чи розворот). Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16, 5.18; розмітка із зображенням тупика наноситься для зазначення того, що поворот на найближчу проїзну частину заборонено; розмітка, яка дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяє також розворот.
Таким чином, безпідставно встановлений наказний знак 4.1 «Рух прямо» та відсутня горизонтальна дорожня розмітка 1.18 перед перехрестям доріг пр. Свободи та пров. Цегляний у м. Кам'янське суперечать (не відповідають) схемі організації дорожнього руху, затвердженій органом місцевого самоврядування та погодженій із відповідним підрозділом Національної поліції, що є порушенням вимог Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим неналежна організація дорожнього руху на вказаній ділянці дороги не може бути підставою для притягнення Позивача дo адміністративної відповідальності за ч.І ст.122 КУпАП за порушення ПДР.
Статтею 279 КУпАП врегульовано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, нормами цієї статті передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дотримання поліцейським передбаченої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів закріплені ст.252 КУпАП України.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 536/583/17).
Відповідно до роз'яснень, викладених Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення Позивачем Правил дорожнього руху.
Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17.
Будь-які докази, які б спростовували вищенаведені висновки суду, Відповідачем надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду, а саме в рішенні ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10.02.1995 року, зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідач, не надавши до суду відзив, обставин, зазначених позивачем при зверненні до суду не спростував, доказів правомірності своїх дій не надав.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що виключає підстави для її притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, ст. 280 КУпАП закріплено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Згідно ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до ст.ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При таких обставинах та відсутності у справі жодного доказу, котрий би відповідав критеріям його належності й допустимості, як і ненадання відповідачем матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача для його безпосереднього дослідження у судовому засіданні, слід дійти висновку, що у діях позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваної постанови із подальшим закриттям провадження у справі на виконання вимог пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, що є обов'язком суду.
Таким чином, перевіривши оскаржувану постанову за критеріями, встановленими частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення було прийнято не на підставі і не у спосіб, що визначений Конституцією і законами України, що тягне за особою невідповідність іншим критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 5 цього ж Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Під порушенням прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Аналіз зазначених вище положень процесуального закону дозволяє суду дійти висновку, що суд при розгляді адміністративного позову має встановити, по-перше, наявність правовідносин між сторонами по справі та їх характер; по-друге, які права, свободи та інтереси позивача порушені суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах у зв'язку із прийняттям рішення, вчинення дій або допущеної бездіяльності; по-третє, відновити порушені права, обравши відповідний спосіб захисту, визначений статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Виходячи із наведеного, суд вважає що у разі прийняття інспектором поліції протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення, належним способом захисту порушених прав особи є скасування такої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в адміністративні справі є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд, урахувавши положення ст. 139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов'язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із залученням експерта, виходив із наступного.
У зв'язку з цим, оскільки позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн., який сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду, і підтверджуються квитанцією до платіжної інструкції № 0034410046 від 21.11.2023 року.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 122ч.1, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України «про визнання протиправним та скасування індивідуального акту» - задовольнити.
Постанову серії ЕАТ №8174309 від 20 листопада 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 40108866 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Троїцька, 20-а.
Суддя Івченко Т. П.