22 листопада 2007 р.
№ 20-5/100
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
суддів :
Жаботиної Г.В.
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Мусон»
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду 13.09.07
у справі
№ 20-5/100
господарського суду
міста Севастополя
за позовом
Комунального підприємства “Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради
до
Відкритого акціонерного товариства “Мусон»
про
спонукання до укладення договору
за участю представників від:
позивача
не з'явились, були належно повідомлені
відповідача
не з'явились, були належно повідомлені
Комунальне підприємство “Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Мусон" про спонукання до укладення договору купівлі-продажу теплової енергії № 1157/у/о від 30.01.07 з протоколом розбіжностей в редакції Комунального підприємства “Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради з викладенням пункту 6.1 договору в редакції позивача.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.08.07 (суддя Євдокімов І.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.07 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Горошко Н.П., суддів: Гоголя Ю.М., Борисової Ю.В.), позов задоволено: зобов'язано Відкрите акціонерне товариство “Мусон» укласти з Комунальним підприємством “Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради договір купівлі-продажу теплової енергії № 1157/у/о від 30.01.07 виклавши пункту 6.1 в редакції позивача, стягнено Відкритого акціонерного товариства “Мусон» на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові акти мотивовані тим, що штрафні санкції, передбачені спірним пунктом договору не суперечать чинному законодавству.
Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що штрафні санкції, передбачені пунктом 6.1 договору в редакції позивача, законодавством України в сфері теплопостачання не передбачені. У відношенні відповідача встановлена додаткова відповідальність за порушення правил користування теплової енергією, яка покладена на споживача у випадках, не передбачених діючим законодавством України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Мусон" про спонукання до укладення договору купівлі-продажу теплової енергії № 1157/у/о від 30.01.07 з протоколом розбіжностей в редакції комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради з викладенням пункту 6.1 договору в редакції позивача. Відкрите акціонерне товариство "Мусон", не погоджуючись з позовом, просить виключити з пункту 6 підпункти 3,5 та 6, мотивуючи це тим, що застосування штрафних санкцій, вказаних у цих пунктах, не передбачені Законом України "Про теплопостачання", а також типовими договорами, згідно яким повинні укладатися договори на користування тепловою енергією.
Задовольняючи позовні вимоги, суди мотивували свою позицію тим, що передбачені п. 6.1 договору штрафні санкції є справедливими. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до пункту 6.1 договору № 1157/у/о від 30.01.07, запропонованого позивачем, покупець теплової енергії несе відповідальність відповідно до діючого законодавства та договору за:
-п.п.3: зривання пломб встановлених продавцем на системах теплопостачання шляхом сплати штрафу в розмірі 10-кратної вартості теплової енергії, спожитої такими системами з моменту останньої перевірки;
-п.п.5: недостовірність даних про займану площу, в тому числі орендарями та субспоживачами, іншої інформації, необхідної для виконання умов договору шляхом сплати штрафу в розмірі 5 % вартості теплової енергії, спожитої у попередньому розрахунковому періоді;
-п.п.6: відмова від підписання акту, який фіксує порушення, не звільняє покупця від сплати штрафних санкцій.
Статтею 31 Закону України “Про теплопостачання» передбачені штрафні санкції, що застосовуються до суб'єктів господарювання - юридичних осіб за правопорушення у сфері теплопостачання. Так, відповідно до п. 8 цієї статті, за водорозбір з систем опалення через крани та інші пристрої; самовільне підключення до систем опалення без укладання договору купівлі-продажу теплової енергії; роботу з пошкодженими пломбами на приладах комерційного обліку теплової енергії або їх роботу з простроченим строком метрологічної повірки передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а не в розмірі 10-кратної вартості теплової енергії, спожитої такими системами з моменту останньої перевірки, як передбачено в договорі. Таким чином, суду слід було привести п.п. 3 пункту 6.1 зазначеного договору у відповідність з цією нормою закону.
Відповідно до п. 1 ст. 31 цього ж Закону, за неподання передбаченої законом інформації уповноваженим державним органам або подання завідомо недостовірної інформації передбачена відповідальність у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а не в розмірі 5 % вартості теплової енергії, спожитої у попередньому розрахунковому періоді, як зазначено в п.п. 5 п. 6.1 спірного договору.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 1 Постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення» зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, якою зазначене рішення залишено в силі, цим вимогам не відповідають, оскільки судами не застосовані вищевказані приписи Закону України “Про теплопостачання», що призвело до прийняття неправомірних судових актів.
В силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому рішення господарського суду міста Севастополя від 06.08.07 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду 13.09.07 підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Мусон» задовольнити частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 06.08.07 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду 13.09.07 у справі № 20-5/100 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді Г. Жаботина
Л. Стратієнко