13 травня 2024 року справа №200/4554/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 200/4554/23 (головуючий І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №929 від 5 травня 2023 року «Про результати службового розслідування» частково, а саме в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_2 (пункти 7 та 8 наказу), відповідно до якого ОСОБА_2 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 113429 грн. 50 коп.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 5 травня 2023 року № 929 в частині притягнення ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 113 429, 50 грн та в частині розпорядження надіслати до Військової частини НОМЕР_2 акт прийому-передачі дебіторської заборгованості на суму 113 429, 50 грн (пункт 7, частково речення 2 пункт 8);
- в іншій частині позову - відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 700 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
Апелянт вважає, що діями, що встановлені службовим розслідуванням, старшим лейтенантом ОСОБА_2 завдано збитки державі. Спірний наказ прийнято відповідачем на підставі матеріалів службового розслідування, яким встановлено завдання позивачем збитків державі. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 жодних неправомірних дій відносно позивача не вчиняла.
Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір понесених ним витрат на правничу допомогу, зокрема вартість послуг, у погодинному обсязі, та чим це обґрунтовує позивач, у тому числі обставини, які свідчать про їх необхідність, реальність, та про неможливість уникнення понесення вказаних у заяві витрат, у тому числі з урахуванням конкретних обставин справи.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 листопада 2020 року № 480 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 25 листопада 2020 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21 листопада 2021 року № 409 позивача визнано таким, що з 21 листопада 2021 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою командира взводу управління розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 січня 2023 року № 29 позивача визнано таким, що з 30 січня 2023 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до Військової частини НОМЕР_2 .
Отже, позивач з 21 листопада 2021 року по 29 січня 2023 року займав посаду командира взводу управління розвідувальної роти.
Крім того, за витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 8 липня 2022 року № 381, від 7 жовтня 2022 року № 563 позивач в період з 9 липня 2022 року по 6 жовтня 2022 року тимчасово виконував обов'язки командира розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2022 року № 169 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 24 березня 2022 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10 травня 2022 року № 263 позивача визнано таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою розвідника 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 з 10 травня 2022 року.
16 серпня 2022 року, на підставі рапорта старшого лейтенанта ОСОБА_2 , солдата ОСОБА_3 направлено на лікування, про що свідчить витяг з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2022 року № 459, первинна медична картка від 16 серпня 2022 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2022 року № 459 ОСОБА_3 визнано таким, що вибув зі складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях (до іншої військової частини), з 16 серпня 2022 року та знято з продовольчого забезпечення з 17 серпня 2022 року.
Цей наказ прийнято на підставі рапорту ОСОБА_2 від 16 серпня 2022 року.
З 6 вересня 2022 року солдат ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні, 16 вересня 2022 року виписаний у військову частину, що підтверджується листом Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 24 березня 2023 року № 0989/1060/402.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17 вересня 2022 року № 523 ОСОБА_3 , як військовослужбовця, який перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням, увільнено від займаної посади та зараховано до розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з утримуванням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 17 вересня 2022 року до його повернення.
Наказ прийнято на підставі підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2023 року № 91 ОСОБА_3 , колишнього розвідника 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що вчинив дезертирство під час воєнного стану, та знято з усіх видів забезпечення та припинено виплати з 31 березня 2023 року.
В період з жовтня 2022 року по січень 2023 року військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 встановлювалися та виплачувалися премії, одноразові види грошового забезпечення та додаткові винагороди, що підтверджується витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 2 жовтня 2022 року № 2233 та 5 жовтня 2022 № 2264, від 01 листопада 2022 року № 2645 та 05 листопада 2022 року № 2731, від 1 грудня 2022 року № 3215 та 8 грудня 2022 року № 3248, від 5 січня 2023 року № 26 та 8 січня 2023 року 3 46, від 1 лютого 2023 року № 251 та 10 лютого 2023 року № 383. До складу військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 входив і солдат ОСОБА_3 , що підтверджується Додатком 2 до зазначених наказів, довідкою від 21 квітня 2023 року № 0989/10/1666.
На підставі рапорту командира розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 31 березня 2023 року № 6960 та з метою встановлення причин та умов що сприяли неповерненню з лікувального закладу солдата ОСОБА_3 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 1 квітня 2023 року № 1351 призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування винесено наказ від 5 травня 2023 року № 929, яким, зокрема, старшого лейтенанта ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків та допущення переплати грошового забезпечення солдатові ОСОБА_3 з вересня 2022 року по січень 2023 року у розмірі 226 859, 16 грн (пункту 7 наказу). Наказано помічникові командира з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 врахувати факт переплати з вересня 2022 року по січень 2023 року солдатові ОСОБА_3 . Матеріали службового розслідування та акт прийому-передачі дебіторської заборгованості на суму 113 429, 50 грн надіслати до Військової частини НОМЕР_2 , до якої переведений старший лейтенант ОСОБА_2 (пункту 8 наказу).
Позивач оскаржує пункти 7, 8 спірного наказу.
Згідно п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX) матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є […], надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).
За ч. 1 статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Статтею 11 Закону № 160-IX встановлено особливий порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, яких переведено до іншого місця служби.
Згідно ч.ч. 2, 3 статті 11 Закону № 160-ІХ, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
За матеріалами справи позивач є військовослужбовцем, якого переведено до іншого місця служби. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 січня 2023 року № 29 ОСОБА_2 визнано таким, що з 30 січня 2023 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до Військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, в порушення вимог ч. 2 статті 11 Закону № 160-ІХ наказ командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 5 травня 2023 року № 929, яким притягнуто ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності, складено після переведення позивача до іншого місця служби.
Отже, наказ від 5 травня 2023 року № 929 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності та в частині розпорядження надіслати до Військової частини НОМЕР_2 акт прийому-передачі дебіторської заборгованості на суму 113429,50 грн. прийнято з порушенням встановленого порядку притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності та поза межами наданих повноважень.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 5 травня 2023 року № 929 в частині притягнення ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 113 429, 50 грн та в частині розпорядження надіслати до Військової частини НОМЕР_2 акт прийому-передачі дебіторської заборгованості на суму 113 429, 50 грн (пункт 7, частково речення 2 пункт 8).
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що в іншій частині пункт 8 спірного наказу не порушує прав позивача, що є підставою для відмови у позові в цій частині.
В цій частині рішення суду не оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо судових витрат на правничу допомогу.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвоката та їх вартості суду надано: договір про надання правової допомоги від 4 серпня 2023 року № 04/08; додаткову угоду до нього від 18 серпня 2023 року, за якою гонорар адвоката становить 22800 грн (усна консультація - 1 година 1500 грн; експертиза документів - 7300 грн; підготовка правової позиції - 5000 грн, написання позовної заяви - 9000 грн); платіжні інструкції від 5 серпня 2023 року та від 9 вересня 2023 року.
Апелянт вважає неспівмірним розмір витрат на правничу допомогу з об'ємом наданих послуг та відсутність детального опису робіт.
Враховуючи норми частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що узгоджується з правовим висновком в постанові Верховного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в рамках розгляду даної справи.
Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судом враховано правову позицію в постанові Об'єднаної палати Верховного суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає об'єму наданих послуг, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 9000 грн.
За п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 200/4554/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 13 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв