08 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2024 задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду щодо додержання законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було виявлене та вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 в «Premier Hotel Odessa», а саме:
- чорнові записи із відомостями про облік коштів;
- квитанція про штраф на ім'я ОСОБА_6 ;
- закордонний паспорт серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- комплексний договір № 3/4398044 (кредиту і застави) від 20.02.2024 на купівлю ТЗ з додатками на 11 арк.;
- паспорт сплаченого кредиту на 8 арк.;
- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на 1 арк.;
Справа 757/9118/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2765/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- довідка про закриття кредиту № 76110-2793 від 20.02.2024 на 1 арк.;
- заява про відкриття карткового рахунку на 3 арк.;
- прибутково-касові ордери на 3 арк.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_9 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначав, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про існування сукупності достатніх підстав вважати, що вилучені під час обшуку документи та закордонний паспорт, які належать ОСОБА_6 , є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022000000001065 та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування щодо правових підстав арешту вилученого майна.
Апелянт вказував, що ОСОБА_6 не є ані стороною, ані учасником кримінального провадження та не пов'язана ні з однією особою, яка фігурує у даному кримінальному провадженні.
Висновок слідчого судді щодо вірогідності того, що ОСОБА_6 нібито сприяла у здійсненні бухгалтерського обліку протиправної діяльності невстановленій особі, є безпідставними.
Будь-яких матеріалів або доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, стороною обвинувачення не надано.
Речі і документи, що були вилучені під час обшуку, не є знаряддями кримінального правопорушення або майном, яке було здобуте в результаті його вчинення, не зберегли на собі його сліди і не містять інших відомостей які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, накладення арешту на закордонний паспорт ОСОБА_6 призведе до порушення конституційного права останньої на виїзд з України, що в умовах воєнного стану є основною засадою для пересування особи за межі України у разі загрози її життю та здоров'ю.
Прокурор, власник майна ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_5 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Прокурор про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Від захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 06.05.2024 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю захисника у іншому судовому засіданні.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022000000001065 від 03.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що група невстановлених осіб, які проживають на території м. Києва, Київської, Одеської та Дніпропетровської області, у період з кінця 2021 року по теперішній час, використовують спеціалізоване програмне забезпечення для отримання несанкціонованого доступу до інформаційних (автоматизованих) систем банківських установ та технологій з підміни номерів телефонів (Session Initiation Protocol (SIP) вчиняють шахрайські дії з метою отримання неправомірного доступу до банківських рахунків громадян України і юридичних осіб для подальшого заволодіння грошовими коштами шляхом здійснення переказів на рахунки підконтрольних осіб.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що у здійсненні бухгалтерського обліку вищевказаної протиправної діяльності сприяє ОСОБА_6 , яка фактично проживає на території Республіки Польща.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 в «Premier Hotel Odessa».
Згідно даних протоколу обшуку від 24.02.2024, цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 в «PremierHotel Odessa», в ході якого виявлено та вилучено чорнові записи із відомостями про облік коштів;квитанція про штраф на ім'я ОСОБА_6 ; закордонний паспорт серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; комплексний договір № 3/4398044 (кредиту і застави) від 20.02.2024 на купівлю ТЗ з додатками на 11 арк.; паспорт сплаченого кредиту на 8 арк.; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на 1 арк.; довідка про закриття кредиту № 76110-2793 від 20.02.2024 на 1 арк.; заява про відкриття карткового рахунку на 3 арк.; прибутково-касові ордери на 3 арк.
Постановою слідчого ГСУ НП України ОСОБА_10 від 25.02.2024 вищевказане майно, вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 в «Premier Hotel Odessa», визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022000000001065.
26.02.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду щодо додержання законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке було виявлене та вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 в «Premier Hotel Odessa», а саме: чорнові записи із відомостями про облік коштів; квитанція про штраф на ім'я ОСОБА_6 ; закордонний паспорт серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; комплексний договір № 3/4398044 (кредиту і застави) від 20.02.2024 на купівлю ТЗ з додатками на 11 арк.; паспорт сплаченого кредиту на 8 арк.; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на 1 арк.; довідка про закриття кредиту № 76110-2793 від 20.02.2024 на 1 арк.; заява про відкриття карткового рахунку на 3 арк.; прибутково-касові ордери на 3 арк.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вищевказане майно.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке вилучене ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 в «Premier Hotel Odessa», з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12022000000001065, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апелянта на те, що ОСОБА_6 не є ані стороною, ані учасником кримінального провадження та не пов'язана ні з однією особою, яка фігурує у даному кримінальному провадженні, спростовуються даними клопотання, з якого убачається, що органом досудового розслідування встановлюється можлива причетність останньої до здійснення бухгалтерського обліку протиправної діяльності.
Крім того, з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001065 триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3