29 квітня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/8573/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є.П. (суддя-доповідач),
суддів Поливач Л.Д., Немировської О.В.
при секретарі Мудрак Р.Р.
за участі ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в інтересах якого діє Сімановський Олександр Володимирович
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Мальцева Д.О.
від 13 грудня 2023 року
у цивільній справі № 756/5438/23 Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві
до ОСОБА_1
про виселення зі службового жилого приміщення
У квітні 2023 року Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення її зі службового жилого приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 26.12.2018 р. купив спірну квартиру під службове житло для Оболонського районного суду міста Києва, надав цій квартирі статус службової, отримав протокол засідання житлово-побутової комісії Оболонського районного суду міста Києва від 08.02.2019 р. з рішенням про надання вказаної квартири, як службової, судді цього суду ОСОБА_1 , а також розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2019 р. № 262 про затвердження вказаного рішення про надання зазначеної службової квартири судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 на родину з двох осіб.
18.04.2019 р. ОСОБА_1 було видано ордер на право зайняття службового жилого приміщення, а також 18.04.2019 р. позивач уклав договір найму з відповідачем на період дії трудових відносин між нею та Оболонським районним судом міста Києва.
Оскільки 25.11.2022 р. ОСОБА_1 було відраховано зі штату суддів Оболонського районного суду міста Києва у зв'язку з припиненням повноважень судді - досягненням суддею шістдесяти п'яти років, що свідчило про припинення трудового договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою про негайне звільнення нею разом з усіма членами сім'ї займаного ними службового жилого приміщення, на що отримало відмову з посиланням на те, що відповідач та її чоловік не можуть бути виселені із займаного службового житла без надання їм іншого жилого приміщення, оскільки є пенсіонерами по старості та підпадають під дію ст. 125 ЖК України.
Вважаючи, що виконання приписів ст. 125 ЖК не відноситься до компетенції позивача та стверджуючи, що ОСОБА_1 порушує умови договору найму від 18.04.2019 р. та Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, затверджене наказом ДСА України від 22.12.2017 р. № 1122, в частині, що стосується звільнення займаного службового житла, а відтак перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися службовою квартирою як своєю власністю, перешкоджає надати спірну службову квартиру іншим працівникам, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Шевченківського районного суду від 13 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що позивачка, зобов'язана добровільно виселитись із спірного приміщення з усіма особами, які з нею проживають, без надання іншого житлового приміщення оскільки вона припинила трудові відносини з Оболонським районним судом міста Києва. Правові підстави для користування службовим житлом відповідачем не існують. Проживання відповідачки у спірному службовому приміщенні порушує права позивача, як власника вказаного нерухомого майна, на вільне його володіння та розпорядження ним.
У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Губар А.Л., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану, а рішення суду від 13 грудня 2023 без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справу у відсутність представника Управління.
ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 26 вересня 2015 р. Указом Президента України від 26.09.2015 р. №564/2015 суддя Армянського міського суду АР Крим ОСОБА_1 переведена на роботу на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва.
11 лютого 2016 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток. Чоловік відповідача ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач та її чоловік мають статус внутрішньо переміщених осіб.
Розпорядженням № 587 Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 поставлена на квартирний облік, квартирна справа № 33675.
22 грудня 2018 року Державна судова адміністрація України шляхом внесення змін до кошторису на 2018 рік за рахунок змін до плану спеціального фонду бюджету виділила Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в місті Києві кошти у розмірі 2 048 800 грн. на придбання службового житла для Оболонського районного суду міста Києва з метою забезпечення житлом судді цього суду, яка переведена із тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.
26.12.2018 р. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві стало власником квартири АДРЕСА_3 , придбавши її за 2 048 800 грн. на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 26.12.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., про що зроблений запис в реєстрі під № 2996. Факт належності вказаного житла позивачу на праві власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 249909555 від 25 березня 2021 року.
23 січня 2019 розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №2 9 зазначену квартиру включено до числа службових жилих приміщень Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на підставі звернення позивача від 11 січня 2019 року.
25 січня 2019 року позивач звернувся до голови Оболонського районного суду міста Києва за вирішенням питання про надання службового житла судді цього суду, яка переведена із зони проведення антитерористичної операції чи тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.
08 лютого 2019 року житлово-побутова комісія Оболонського районного суду міста Києва звернулась з Поданням до зборів суддів Оболонського районного суду міста Києва щодо надання судді цього суду ОСОБА_1 службового житла - однокімнатної квартири загальною площею 49,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .
20 лютого 2019 року зборами суддів Оболонського районного суду міста Києва, одноголосно прийнято рішення затвердити Подання щодо надання судді ОСОБА_1 службового житла.
10 квітня 2019 року розпорядженням Печерської РДА в м. Києві № 262 затверджено рішення про надання судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 квартири на родину з двох осіб та видачу ордера.
18 квітня 2019 року Печерською РДА в м. Києві відповідачці видано ордер на право зайняття сім'єю з двох осіб службового жилого приміщення - спірної квартири. В той же день, тобто 18 квітня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір найму службового жилого приміщення, підписані акти прийому-передачі квартири, наявного в ній майна та лічильників.
18.04.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вселилися у вказане службове жиле приміщення, де проживають до цього часу, зареєстрували у квартирі своє місце проживання 02 травня 2019 року.
В подальшому, 25 листопада 2022 року, на підставі наказу голови Оболонського районного суду міста Києва № 141/к від 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 було відраховано зі штату суддів Оболонського районного суду міста Києва у зв'язку з припиненням повноважень судді - досягненням суддею шістдесяти п'яти років.
6 лютого 2023 року Вищою радою правосуддя, яка 12 січня 2023 р. відновила свою роботу, прийнято рішення № 51/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку». Зазначеним рішенням встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, передбачений ст. 137 Закону України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», становить 26 років 25 днів.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 124 ЖК робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Суд першої інстанції, керуючись статтею 125 ЖК і пунктом 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 року № 37, дійшов висновку, що відповідач входить до переліку осіб, яких не може бути виселено зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див., mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82).
ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».
Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).
Позивач не аргументував ні мету, яку він переслідував, подавши позов про виселення відповідача без надання їй іншого житлового приміщення, ні співрозмірність такого виселення відповідній меті. А обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов'язковою умовою належного застосування статті8Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ, від 14 грудня 2017 року).
Статті 124-125 ЖК передбачають приписи, згідно з якими припинення трудових правовідносин з роботодавцем, за виключенням окремих чітко визначених випадків, є підставою для виселення особи зі службового житла без надання іншого житлового приміщення. Тобто, формулювання вказаних приписів є достатньо чіткими та передбачуваними для особи, якій таке житло надане у користування.
Наразі ОСОБА_1 є суддею Оболонського районного суду міста Києва у відставці.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013
Відтак, відповідач мала законні очікування на застосування таких гарантій щодо неї після її звільнення з посади судді Оболонського районного суду міста Києва у відставку, в тому числі в частині забезпечення житлових умов судді у відставці.
Право користування службовою квартирою набуте відповідачем у встановленому законом порядку. Відповідач із чоловіком постійно проживають у службовій квартирі, не мають іншого житла, а тому є підстави стверджувати, що вони мають достатні та триваючі зв'язки з конкретним місцем проживання, яке є їхнім «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.
Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідач та її чоловік є пенсіонерами по старості, внутрішньо переміщеними особами, відповідачка пропрацювала на посаді судді більше 26 років та є суддею у відставці (а.с. 161-189), син відповідачки, ОСОБА_4 , є військовослужбовцем, учасником бойових дій (а.с. 200).
Встановлено та не заперечується стороною позивача той факт, що у випадку виселення відповідачки з чоловіком з спірної квартири, інше житло їм не буде надано, доводів щодо надання відповідачу у разі виселення іншого житла, ані позовна заява ані апеляційна скарга не містять. .
Відповідно до ст. 125 ЖК України не може бути виселено зі службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема, сім'ї військовослужбовців (абзац другий зазначеної статті), осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років (абзац третій зазначеної статті), пенсіонерів по старості (абзац шостий зазначеної статті).
Пунктом першим розділу ІV Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 22.12.2017 р. №1122, передбачено, що суддя, працівник апарату, працівник адміністрації, який припинив трудові обов'язки із судом, ДСА України, територіальним управлінням ДСА України, підлягає виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Пунктом третім розділу ІV вказаного Положення передбачено, крім того, що не можуть бути виселені із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР.
Пунктом 6.3 договору найму службового жилого приміщення від 18.04.2019 року, укладеному між позивачем та відповідачем, сторонами було погоджено, що не можуть бути виселені із приміщення без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР.
Оскільки зміст і спрямованість діяльності держави визначають права та свободи людини і їх гарантії, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачка та члени її сім'ї підпадають під захист статті 125 Житлового кодексу Української РСР та не можуть бути виселені із службової квартири без надання іншого жилого приміщення й відхиляє решту аргументів апеляційної скарги як явно необґрунтовані, й такі що повторюють доводи позовної заяви.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в інтересах якого діє Сімановський Олександр Володимирович , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 13 травня 2024 року.
Судді: Є.П. Євграфова
Л.Д. Поливач
О.В. Немировська