29 квітня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/9153/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є.П. (суддя-доповідач),
суддів Поливач Л.Д., Немировської О.В.,
при секретарі Мудрак Р.Р.
за участі представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченко В.В.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Ліщенко Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Бабич Н.Д.
від 20 лютого 2024 року
у цивільній справі № 759/14746/22 Святошинського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29.06.2022 року об 11 год. 50 хв. на перехресті вул. Семашка - вул. Ак. Доброхотова у м. Києві між транспортним засобом «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та рухався по другорядній дорозі, і транспортним засобом «Volvo XC 90», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 та рухалася по головній дорозі, відбулося зіткнення, внаслідок якого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та водій ОСОБА_2 була госпіталізована до відділення політравми КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17».
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року у справі №759/9631/22, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 759/9631/22, ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На час здійснення дорожньо-транспортної пригоди був діючим поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.207446263, страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна», страхувальник - ОСОБА_1 , зі строком дії з 03.01.2022 року по 02.01.2023 року включно, забезпечений транспортний засіб - «RENAULT MEGANE», д.н.з. НОМЕР_3 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.
Відповідно до висновку експерта № 2051 про результати проведення судової автотоварознавчої експертизи від 10 серпня 2022 р., розмір спричиненої шкоди ДТП, складає 955 830,77 грн.,
ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 26 липня 2022 року здійснило виплату страхового відшкодування позивачці у зв'язку з вчиненою ДТП в сумі 125 000,00 грн., решта 5000,00 грн. буде отримана позивачем після надання рішення суду, із відміткою, що останнє набрало законної сили.
Посилаючись викладене, просила стягнути із відповідача 825 830,77 грн. матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Також позивач ставила питання про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. обґрунтовуючи її тим, що вона зазнала моральних страждань через фізичний біль та страждання у зв'язку із ушкодженням здоров'я, які їй було спричинено внаслідок ДТП, що підтверджується відповідними медичними документами, а саме довідкою № 1365 від 29.06.2022, виданою КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17».
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди кошти 825 830,77 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 258,31 грн., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 5 600,00 грн., а всього разом 855 689 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять ) грн. 08 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає, що викладена в оскаржуваному рішенні правова позиція повністю протирічить і не узгоджується із сталою та релевантною правовою позицію Верховного суду, викладеною у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 року по справі № 753/19288/14-ц та постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2022 року по справі № 638/10072/19.
Зазначає, що під час розгляду даної справ автомобіль «Volvo XC 90» реєстраційний номер НОМЕР_4 було відремонтовано, а тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатись як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, а саме, як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. Водночас вважає, що додані 25.10.2023 року до клопотання про надання додаткових матеріалів на вимогу суду документи а саме: лист Філії «ВКН «ТОВ «Вінннер Автомотів» вих. № 230118/1 від 18.01.2023 року, рахунок № 1085739 від 13.07.2022 року, акт виконаних робіт № 3313545 від 30.09.2022 року, акт виконаних робіт № 3313937 від 28.10.2022 року, акт виконаних робіт № 3313938 від 28.10.2022 року не можуть бути належними та допустимими доказами розміру конкретно понесених витрат на відновлювальний ремонт.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують сплату позивачем грошових коштів за відновлювальний ремонт автомобіля, в зв'язку з чим ним не доведено вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. Вказані акти виконаних робіт не підтверджують і не можуть підтверджувати факт виконання відновлювального ремонту на зазначені у цих документах суми, оскільки жоден із цих документів не містить підпис замовника, позивача у справі.
Крім того, зазначає, що суд вказані докази (акти виконаних робіт) не витребував, вони не можуть бути оцінені під час прийняття судового рішення, оскільки не залучені судом у процесуальний спосіб, передбачений ЦПК України; до позовної заяви такі письмові докази позивачем не додавались, в зв'язку з чим позивачем були пропущені строки на подання письмових доказів за процедурою.
Вважає також, що в частині стягнення моральної шкоди, оскаржуване рішення взагалі не містить ніякої мотивації.
У поданому відзиві представник ОСОБА_2 , адвокат Ліщенко Т.М., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану, а рішення суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін. Зазначає, що законодавством не заборонено потерпілій особі здійснювати ремонт пошкодженого майна власним коштом, розмір майнової шкоди у такому разі належним чином визначений висновком експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного у встановленому порядку. Представник відповідача не заперечував, що на момент складання Висновку експерта № 2051 про результати проведення судової автотоварознавчої експертизи від 10 серпня 2022 р., яким обґрунтовано позовні вимоги, автомобіль позивачки відремонтовано не було. В апеляційній скарзі, відповідачем не спростовано той факт, що на момент звернення до суду автомобіль позивачки відремонтовано не було.
Вважає, що для відшкодування шкоди, завданої власнику внаслідок пошкодження його майна не обов'язково, щоб ним, на момент звернення до суду з позовом були фактично понесені витрати (з наданням відповідних доказів) на відновлення пошкодженого майна. Поданими 25.10.2023 року документам, позивачка не обґрунтовувала свої вимоги, відповідно і судом не надавалася їм оцінка. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування розміру матеріального збитку, завданого позивачці. Висновок експертів № 6092/23-52/6093/23-54 від 09.10.2023 року за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи у цивільній справі №759/14746/22, проведений за клопотанням відповідача, підтвердив розмір матеріального збитку навіть у більшому розмірі. На момент звернення до суду відповідач добровільно не компенсував позивачці, власниці пошкодженого транспортного засобу матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП, не ініціював добровільного, досудового врегулювання спору. Суд першої інстанції захистив порушене право ОСОБА_2 , стягнувши з відповідача матеріальний збиток у розмірі, що підтверджений належним доказом - висновком судового експерта. Альтернативою такому рішенню могла б бути лише добровільна сплата матеріального збитку відповідачем.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 29 червня 2022 року об 11 год. 50 хв. на перехресті вул. Семашка - вул. Ак. Доброхотова у м. Києві між транспортним засобом «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та рухався по другорядній дорозі, і транспортним засобом «Volvo XC 90», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 та рухалася по головній дорозі, відбулося зіткнення, внаслідок якого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а водій ОСОБА_2 була госпіталізована до відділення політравми КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17».
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року у справі №759/9631/22, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 759/9631/22, ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 850 грн. 00 коп. (а.с. 108-100, т. 1).
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню у межах цієї справи.
Також, судом встановлено, що на час здійснення дорожньо-транспортної пригоди був діючим поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.207446263, страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна», страхувальник - ОСОБА_1 , зі строком дії з 03.01.2022 року по 02.01.2023 року включно, забезпечений транспортний засіб - «RENAULT MEGANE», д.н.з. НОМЕР_3 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн. (а.с. 24 т. 1).
ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 26 липня 2022 року здійснило виплату страхового відшкодування позивачці у зв'язку зі зчиненою дорожньо-транспортною пригодою в сумі 125 000,00 грн (а.с. 24, том 1).
Згідно Висновку експерта № 2051 про результати проведення судової автотоварознавчої експертизи від 10 серпня 2022 р., складеного судовим експертом Абрамкіним Б.П. за зверненням позивачки, розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 , яка є власником автомобіля «VOLVO XC90» реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29 червня 2022 року в м. Києві, на перехресті вул. Доброхотова та вул. Семашка станом на дату проведення експертизи складає: 955 830,77 грн. (а.с. 32-79 т. 1). У Висновку зазначено, що такий підготовлено для подання до суду, а також те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України.
Заперечуючи позов, представник ОСОБА_3 зазначав (а.с. 113-118 т. 1), що висновок експерта викликає обґрунтований сумнів щодо його правильності, зазначений експертом розмір матеріального збитку є явно завищеним, вартість пошкоджень є вкрай сумнівною, розмір матеріального збитку є значно меншим, висновок не містить об'єктивної інформації щодо механічних пошкоджень автомобіля «VOLVO XC90». З огляду на наведене, вважав, що такий висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом у справ, підстави для задоволення позову відсутні.
За клопотанням представника ОСОБА_3 (а.с. 162-166 т. 1) ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року у справі призначено комплексну судову трасологічну та автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені усі питання запропоновані ОСОБА_3 у клопотанні. Необхідність призначення експертизи представником ОСОБА_3 обґрунтована доводами, що наведені у відзиві на позов, а саме явним завищенням розміру матеріального збитку та сумнівною вартістю пошкоджень.
У Висновку експертів № 6092/23-52/6093/23-54 від 09.10.2023 року (а.с. 137-157 том №2) за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи у цивільній справі № 759/14746/22, складеного експертами ОСОБА_5 та Гутник В. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) наведено наступні висновки:
1. Механічні пошкодження на горизонтальній частині панелі приладів автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 з боку пасажира у вигляді її розриву та на правій частині переднього вітрового скла у вигляді сукупності щільних концентричних і радіальних тріщин утворених шляхом вдавлення скла автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 утворені внаслідок спрацювання (розкриття) подушки безпеки пасажира.
Виникнення перелічених вище пошкоджень не пов'язані зі спрацюванням (активацією) натягувачів пасків безпеки водія і пасажира пасажира автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 .
2. Натягувач паска безпеки пасажира в автомобілі «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 міг бути активований системою безпеки автомобіля (система SRS) при наявних обставинах і механізмі даної ДТП, а саме перехресне, блокуюче зіткнення між передньою частиною автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 та правою боковою частиною автомобіля «Renault Megane» державний номерний знак НОМЕР_6 , яке відбулось 29.06.2022, коли система безпеки автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 (система SRS) сприйняла достатні умови для надання сигналу (команди) для його активації.
Встановити чи був справний пасок безпеки пасажира в автомобілі «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 не видається за можливе з причини, зазначеній в дослідницькій частині даного висновку експертів.
Встановити експертним шляхом чи була встановлена у замок паска безпеки пасажира на момент ДТП «заглушка» не виявляється можливим.
3. Подушка безпеки водія і пасажира, подушка безпеки для захисту колін водія в автомобілі «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 могли бути активовані системою безпеки автомобіля (система SRS) при наявних обставинах і механізмі даної ДТП - перехресне, блокуюче зіткнення між передньою частиною автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 та правою боковою частиною автомобіля «Renault Megane» державний номерний знак НОМЕР_6 , яке відбулось 29.06.2022 р., коли система безпеки автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 (система SRS) сприйняла достатні умови для надання сигналу (команди) для їх активації.
4. За наявних обставин даної ДТП могли бути активовані системою безпеки автомобіля «Volvo ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_5 (система SRS) як натягувачі пасків безпеки, так і подушки безпеки.
В частнині автотоварознавчого дослідження наведені наступні висновки:
1. Ринкова вартість неушкодженого транспортного засобу марки «Вольво ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_7 , до ДТП, яка сталася 29.06.2022 р., станом на дату ДТП 29.06.2022 р., дорівнювала 1 984 880,5 грн (один мільйон дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят грн 50 коп) в т.ч. ПДВ.
2. Ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу марки «Вольво ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_7 , після ДТП, яка сталася 29.06.2022, станом на дату ДТП 29.06.2022, дорівнювала 1 159 059,58 грн (один мільйон сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятдесят дев'ять грн 58 коп) в т.ч. ПДВ.
3. Значення величини втрати товарної вартості транспортного засобу марки «Вольво ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_7 , станом на момент проведення судової експертизи дорівнювало 68 100,56 грн (шістдесят вісім тисяч сто грн 56 коп) в т.ч. ПДВ.
4. Транспортний засіб марки «Вольво ХС90» державний номерний знак НОМЕР_7 інших пошкоджень, які були наявні ще до моменту ДТП, яка сталася 29.06.2022 р. можливо припустити, що не мав.
5. Вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику транспортного засобу марки «Вольво ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_7 внаслідок ДТП, яка трапилася 29.06.2022 р. та на момент проведення судової експертизи, з врахуванням технічного стану транспортного засобу, реального автопробігу відповідно дорівнювала 882 034,95 грн (вісімсот вісімдесят дві тисячі тридцять чотири грн 95 коп) і 992 029,88 грн (дев'ятсот дев'яносто дві тисячі двадцять дев'ять грн 88 коп) в т.ч. ПДВ.
6. Вартість відновлювального ремонту після ДТП транспортного засобу марки «Вольво ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_7 , станом на 29.06.2022 р. та на момент проведення судової експертизи відповідно дорівнювала: 825 820,92 грн (вісімсот двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять грн 92 коп) та 923 929,32 грн. (дев'ятсот двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять грн 32 коп) в т.ч. ПДВ.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що доводи відповідача про явно завищений у Висновку експерта № 2051 від 10 серпня 2022 р. розмір матеріальної шкоди не знайшли свого підтвердження, оскільки за Висновком експертів № 6092/23-52/6093/23-54 від 09.10.2023 року визначено більшу вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику транспортного засобу марки «Вольво ХС90». При цьому суд вважав, що відповідач в силу частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданому позивачем висновку експерта, не спростував визначений розмір матеріального збитку, отже не довів, що такий визначено невірно. Відхиляючи доводи відповідача, озвучені в судовому засіданні 20 лютого 2024 року, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №753/19288/14-ц, у зв'язку із здійсненням під час розгляду справи ремонту автомобіля позивача, суд виходив із того, що у відзиві відповідач заперечував проти позову з інших підстав, а саме, що висновок судової автотоварознавчої експертизи, наданий позивачкою, викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності, а визначений експертом розмір матеріального збитку є явно завищеним. За висновком суду долучені до матеріалів справи докази та доводи учасників процесу досліджені судом і висновки щодо наявності підстав для задоволення позову, в частині стягнення матеріальної шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд керувався положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України та положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, та визначив відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 15 000,00 грн.
Погоджуючись із висновками суду, щодо наявності підстав для відшкодування шкоди у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи та припустився помилки у визначенні розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень у наслідок зіткнення, яке перебуває у прямому причинному зв'язку із порушенням ОСОБА_1 правил дорожнього руху. Факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_1 та наявність його вини підтверджується матеріалами, у тому числі матеріалами адміністративного провадження та є підставою цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 як обов'язку відшкодувати шкоду ОСОБА_2 .
Водночас, у питанні визначення розміру завданої шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Не заперечуючи факт заподіяння шкоди та вини у її заподіянні, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки розмір шкоди недоведений.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, розмір шкоди, що покладений позивачем в обґрунтування позову становить 955 830,77 грн. й визначений у Висновку експерта №2051 від 10 серпня 2022 р. Інший (альтернативний) розмір - 992 029,88 грн, за клопотанням відповідача про призначення експертизи у справі, визначений у Висновку експертів № 6092/23-52/6093/23-54 від 09.10.2023 року.
Доводів щодо необґрунтованості вказаних експертних висновків, матеріли справи не містять.
З аудіозаписів судових засідань встановлено, що до призначення у справі експертизи за клопотанням відповідача, представник позивача інформувала суд, що належний позивачці транспортний засіб перебував у ремонті (судове засідання 07 грудня 2022 року). У судовому засіданні 11 січня 2023 року представник позивача повідомив, що автомобіль відремонтовано.
У матеріалах справи (на а.с. 163-174 (т.2) наявне клопотання представника позивача від 25.10.2023 року, про надання на вимогу суду від 11 січня 2023 року актів виконаних робіт, рахунку на оплату на листа.
Доводи відповідача про те, що суд такі докази не витребував, вони не можуть бути оцінені під час прийняття судового рішення, оскільки не залучені судом у процесуальний спосіб, передбачений ЦПК України, колегією суддів відхиляються, оскільки питання щодо зазначеного клопотання вирішено судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні 11 грудня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Між тим встановивши у попередньому судовому засіданні, що позивач здійснив ремонт транспортного засобу, на підтвердження чого надав акти виконаних робіт, суд реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на його відновлення не встановив.
Водночас, відповідно до акту виконаних робіт №3313545 від 30.09.2022 року (а.с. 168-170) вартість робіт та матеріалів становить 353 145,00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт №3313938 від 28.10.2022 року (а.с 171-172) вартість робіт та матеріалів становить 302 833,83 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт №3313937 від 28.10.2022 року (а.с. 173-174) вартість робіт становить 7984,83 грн.
Акти підписані виконавцем робіт, Філією «Віннер ВКН» ТОВ «Віннер Автомотів» та засвідчують факт виконання ремонту та його вартість, а також повернення транспортного засобу власнику ОСОБА_2 .
Отже загальна вартість робіт та матеріалів, витрачених на відновлення транспортного засобу позивача становить 663 963,66 грн.
Щодо доводів скаржника про незастосування судом правової позиції, викладеній в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 року по справі № 753/19288/14-ц, колегія суддів зазначає, що правовідносини у вказаній справі не є подібними, оскільки позивач, у справі № 753/19288/14-ц не був ні власником пошкодженого авто, ні особою, яка замовляла висновок спеціаліста, ні особою, яка здійснювала оплату запчастин. Судом зроблені висновки, про відмову у позові з тих підстав, що позивачем не доведено, що ним особисто понесені витрати на ремонт вказаного автомобіля і в якому розмірі ці витрати понесені.
Колегія суддів застосовує правову позицію, викладену, зокрема у поставові Верховного Суду від 2 червня 2022 року у справі № 638/10072/17, відповідно до змісту якої, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Згідно Висновку експертів № 6092/23-52/6093/23-54 від 09.10.2023 року (експертиза, що призначена за клопотання відповідача), величина втрати товарної вартості транспортного засобу марки «Вольво ХС 90» державний номерний знак НОМЕР_7 , станом на момент проведення судової експертизи дорівнювало 68 100,56 грн (шістдесят вісім тисяч сто грн 56 коп) в т.ч. ПДВ.
Отже матеріальний збиток спричинений позивачу становить 732 064,22 грн (663 963,66 грн +68100,56 грн).
Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки на час здійснення дорожньо-транспортної пригоди був діючим поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.207446263, страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна», страхувальник - ОСОБА_1 , зі строком дії з 03.01.2022 року по 02.01.2023 року включно, забезпечений транспортний засіб - «RENAULT MEGANE», д.н.з. НОМЕР_3 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн. (а.с.24 том 1), матеріальний збиток, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача становить 602 064,22 грн (732 064,22 грн - 130 000 грн).
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 496/1691/19, ухвалу Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).
З огляду на встановлені у справі обставини, що зумовлені у першу чергу протиправною поведінкою відповідача, та спричинили звернення позивача до суду, суд першої інстанції з урахуванням справедливості та розумності (ст. 3 ЦК України) вважав обґрунтованим розмір моральної шкоди, спричиненої позивачці через фізичний біль та страждання у зв'язку із ушкодженням здоров'я, які їй було спричинено внаслідок ДТП, що підтверджується відповідними медичними документами, а саме довідкою № 1365 від 29.06.2022 року, виданою КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, спричинило неправильне визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні: розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди зменшенню з 825 830 (вісімсот двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять) грн 77 коп. до 602064 (шістсот дві тисячі шістдесят чотири) грн 22 коп.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на зміну розміру стягуваної шкоди, розмір витрат по сплаті судового збору стягнутого судом підлягає зменшенню з 9 258 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн 31 коп. до 6 188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн 66 коп до 6188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн 66 коп.
Оскільки врешті рішення суду першої інстанції залишається без змін, з урахуванням наведеного вище загальна стягнута сума підлягає зменшенню з 855 689 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч вісімдесят дев'ять грн) 08 коп. до 628 852 (шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 88 коп.
У зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції з позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 4 634 грн 47 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року змінити.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди з 825 830 (вісімсот двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять) грн 77 коп. до 602 064 (шістсот дві тисячі шістдесят чотири) грн 22 коп, зменшити розмір витрат по сплаті судового збору з 9 258 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн 31 коп. до 6 188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн 66 коп. та зменшити загальну стягнуту суму з 855 689 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч вісімдесят дев'ять грн) 08 коп. до 628 852 (шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 88 коп.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) судовий збір за подання апеляційної скарги 4 631 (чотири тисячі шістсот тридцять одну) грн 47 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 13 травня 2024 року.
Судді: Є.П. Євграфова
Л.Д. Поливач
О.В. Немировська