Справа № 757/54091/23-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3084/2024
24 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року про забезпечення позову у складі судді Батрин О.В.,
у цивільній справі за позовом релігійної організації Благодійне місійне товариство «Слово Життя» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення,-
У листопаді 2023 року релігійна організація Благодійне місійне товариство «Слово Життя» звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язати вивезти належне їм рухоме майно та не чинити Релігійній організації «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» будь-яких перешкод у користуванні зазначеним нерухомим майном.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачі незаконно набули права власності на об'єкт нерухомого майна, почали користуватись нерухомим майном та чинити перешкоди у користуванні права власності належному власнику, яким є позивач. На момент звернення до суду з позовом про виселення право власності відповідачів скасовано рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року у справі №757/19322/22-ц, а майно повернуто у власність позивача, проте відповідачі продовжують протиправно користуватись майном та чинять перешкоди власнику.
Неодноразові звернення позивача з проханням добровільно звільнити та припинити використовувати об'єкт нерухомого майна позивача за адресою: АДРЕСА_1 відповідачі ігнорують.
Крім того, позов мотивовано тим, що на даний час позивач не може здійснювати своє право користування та розпорядженням об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , так як відповідачі повністю позбавили позивача можливості доступу до даного об'єкту нерухомого майна, а також здійснювати там свою статутну діяльність. Позивач не може вільно володіти та користуватися належним йому майном на праві власності, оскільки відповідачі перешкоджають представникам позивача в здійсненні права на користування та розпорядженням об'єктом нерухомого майна позивача, створюють на об'єкті нерухомого майна позивача такі умови, щоб позивач або його представники не могли там перебувати та здійснювати статутну діяльність.
Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача Джус І.С. подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом:
1. Заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Забезпечення безперешкодного доступу Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя», в особі повноважних представників, до об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року заяву представника позивача задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд мав оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Посилається на те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі №487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.
Зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою позовним вимогам.
Вказує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Окрім цього, вирішуючи питання про часткове задоволення позову, суд фактично задовольнив позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Джус І.С. в інтересах релігійної організації Благодійне місійне товариство «Слово Життя» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Курьят С.В. просили апеляційну скаргу заволинити.
Інші особи в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися належно, а від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, а також ОСОБА_1 та адвоката Курьят С.В., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Убачається, що ухвала суду оскаржується в задоволеній частині, а тому в іншій частині судом не переглядається.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги немайнового характеру про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язання вивезти належне їм рухоме майно та не чинити Релігійній організації «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» будь-яких перешкод у користуванні зазначеним нерухомим майном.
Одночасно подана заява про забезпечення цього позову шляхом:
заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;
забезпечення безперешкодного доступу Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя», в особі повноважних представників, до об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.
Убачається, що районний суд відмовляючи в частині вимог заяви про забезпечення безперешкодного доступу Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя», в особі повноважних представників, до об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, виходив з того, що вказаний вид заходу забезпечення позову є тотожним до позовної вимоги щодо забезпечення права позивача на вільне користування та розпорядження майном.
Такі висновки районного суду колегія суддів визнає законними й обґрунтованими, остільки вони відповідають
Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони відповідачам вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення позивачу права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування вказаним вище об'єктом нерухомості, суд першої інстанції виходив з того, вказані заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскарженого судового рішення.
Як убачається із ухвали Печерського районного суду міста Києва суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення позивачу права користування щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у перешкоджанні здійснення Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» права користування вказаним вище об'єктом нерухомості, в той час як предметом спору за змістом заявлених позовних вимог є усунення перешкод у користуванні власністю.
З огляду на зазначене, обраний позивачем вид забезпечення позову в задоволеній частині є тотожними позовним вимогам.
Отже, оскаржувана ухвала в зазначеній частині суперечить положенням ч. 10 ст. 150 ЦПК України.
До вирішення спору по суті є недопустимим вжиття такого заходу забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, про що викладено Верховним Судом правову позицію у постанові від 22 вересня 2021 року в справі № 754/16432/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Та обставина, що ухвалою районного суду від 18.12.2023 позов залишено без розгляду й скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 28.11.2023, не є перешкодою у перегляді оскаржуваної ухвали. При цьому апеляційний суд керується тим, що апеляційну скаргу на судове рішення подано в межах строку апеляційного оскарження, скаржником її не відкликано, що надає суду апеляційної інстанції право перевіряти законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги на дату її постановлення (ч. 1 ст. 367 ЦПК).
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення в задоволеній частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року в задоволеній частині заяви про забезпечення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 травня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: