Справа № 761/11793/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3444/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
12 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника (ВКЗ) - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого (ВКЗ) - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 травня 2024 року включно без визначення розміру застави, -
Згідно з ухвалою суду, в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 18 травня 2024 року, включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 на даному етапі судового розгляду кримінального провадження та запобігти ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисником подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м'який, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю, за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи свої доводи вказує, що всі без виключення ухвали суду першої інстанції стосовно обрання та продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є однаковими за текстом, що є неприпустимим. Вказане, на думку захисника, свідчить про те, що суд взагалі не звертає уваги на заперечення сторони захисту та не розглядає клопотання прокурора по суті.
У свою чергу, з урахуванням колишньої посади обвинуваченого, його спеціального звання (вищий командний склад СБ України), колишніх службових зв'язків, суддя все ще схиляється до переконання про існування достатньої ймовірності ризику намагання з боку ОСОБА_7 ухилитися від суду.
Однак, подальше перебування підозрюваного під вартою фактично створюватиме умови для відбування ним покарання за відсутністю обвинувального вироку щодо нього, що призведе в свою чергу до порушень принципу верховенства права, передбаченого ст.8 Конституції України, порушення конституційного права ОСОБА_7 на свободу та особисту недоторканість,передбаченого ст.29 Конституції України, не відповідатиме принципу презумпції невинуватості, визначеному ст.62 Конституції України, та буде суперечити принципам, визначеним ст.ст.3, 5-6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема й принципу поваги до його людської гідності.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, у тому числі і ризики, передбачені вимогами кримінального процесуального закону.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, врахувавши при цьому вимоги ч.6 ст.176 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, направленого проти основ національної безпеки України, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, характер вчиненого правопорушення, колегія суддів вважає, що висновки суду про продовження існування зазначених прокурором ризиків є такими, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, тому відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують продовження дії обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Судом першої інстанції також в повній мірі обґрунтована відповідність вимогам суспільного інтересу із врахуванням презумпції невинуватості для продовження дії такого запобіжного заходу як тримання під вартою обвинуваченого.
Надаючи оцінку ризику можливості ОСОБА_7 переховуватися від суду, суд вірно визначив, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Посилання захисника обвинуваченого на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки судом в повній мірі було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги про наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, не є тими стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 401, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 травня 2024 року включно без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: