№ 33/824/682/2024 Постанова винесена суддею Козачук О.М.
Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП
13 березня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення: - за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; - за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 36 КУпАП остаточно призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Згідно з постановою суду, 10 червня 2023 року о 19 год. 15 хв. по вул. Мініна, 18 у м. Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Lexus», номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків,чим порушив п.п. 13.3, 2.3 (б) ПДР України.
Крім того,10 червня 2023 року о 19 год. 15 хв. по вул. Мініна, 18 у м. Києві ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Сіренко М.Ю., вважаючи постанову суду незаконною через допущений судом першої інстанції спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, не надання правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, та не взяття до уваги доводів сторони захисту, просить її скасувати та закрити справу за ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що працівниками поліції не було відповідно до вимог закону зафіксовано відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки, як вбачається з матеріалів відеозапису, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд тільки за допомогою спеціального приладу «Драгер», однак після того, як він відмовився від проходження огляду, працівники поліції повинні були діяти, відповідно до вимог ч. 3 та ч. 6 ст. 266 КУпАП, а саме запропонувати водієві проїхати на огляд до медичного закладу та скласти направлення на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, чого зроблено не було, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , а саме у фабулі протоколу, не вказано, які саме дії ОСОБА_1 вчинив з метою ухилення від огляду, тобто об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, розкрита не в повній мірі.
Також працівниками поліції належним чином не було роз'яснено ОСОБА_1 і наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, вказує й на те, що суд не має процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення водію копії протоколу про правопорушення. Тому не вручення ОСОБА_1 протоколу повинно судом розцінюватися як істотне порушення водія права на захист, оскільки йому фактично не пред'явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП, і таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. При цьому суд не має повноважень на вручення такої копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення, це може бути виконано лише працівником поліції.
Таким чином, вважає, що відсутність даних про вручення водію копії протоколу про правопорушення за ст. 130 КУпАП унеможливлює притягнення водія до відповідальності, оскільки у суду немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів про недоведеність вини.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що оскаржувану постанову суду було винесено 07.08.2023, а апеляційну скаргу адвокатом Сіренком М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 було подано 17.08.2023, тобто в строк 10 днів, проте незважаючи на це, апеляційну скаргу було повернуто адвокату, оскільки нібито вона подана не в строк на апеляційне оскарження, яку адвокат Сіренко М.Ю. отримав 13.09.2023 р.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції захисником Сіренком М.Ю. пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Будучи належним чином сповіщеними про день та час слухання справи, захисник Сіренко М.Ю. та ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, ніяких клопотань про перенесення розгляду справи від них не надходило, а тому, з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, і те, що неявка захисника Сіренка М.Ю. та ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозаписз нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані.
Так, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 13.3, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , та «Lexus», номерний знак НОМЕР_2 , ґрунтується на досліджених доказах у справі, яким суд дав належну оцінку, в тому числі з точки зору їх допустимості.
Правильність такого висновку підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 152200 від 10 червня 2023 року, з якого вбачається, що цього ж дня,о 19 год. 15 хв. по вул. Мініна, 18 у м. Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Lexus», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків, чим порушив п.п. 13.3, 2.3 (б) ПДР України, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та поясненнями другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 .
Такий висновок суду не оспорюється захисником Сіренком М.Ю. і в апеляційній скарзі.
Також, всупереч тверджень апелянта, судом першої інстанції були дотримані вимоги закону і при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 498581 від 10 червня 2023 року, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою й самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 червня 2023 року, відповідно до якого, водій ОСОБА_1 направлявся для проходження огляду до медичної установи, у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, але від проходження огляду відмовився; розписці ОСОБА_4 про залишення йому на зберігання транспортного засобу «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 18; постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 7146114 від 10.06.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме: за керування транспортним засобом особою, яка не мала права керування транспортним засобом, а також відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Оскільки вказані докази об'єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів захисника Сіренка М.Ю. в апеляційній скарзі про порушення інспекторами поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а саме, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд лише за допомогою спеціального приладу «Драгер», однак після його відмови від проходження такого огляду, працівники поліції не запропонували йому проїхати на огляд до медичного закладу та не склали направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, то вони не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, працівник поліції, виявивши у водія ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема різкий запах алкоголю з порожнини рота, та запитавши у водія, чи вживав він щось із спиртного, запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер або в установленому законом порядку у лікаря-нарколога, на що водій повідомив, що алкоголь він вживав лише вчора, та, що не вбачає смислу у проходженні такого огляду. Після цього працівник поліції роз'яснив водієві, що це не звільняє його від відповідальності, на що водій сказав, що він про це знає, але все одно від проходження будь-кого огляду категорично відмовився, у зв'язку з чим працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З приводу посилання захисника Сіренка М.Ю. в апеляційній скарзіна те, що працівниками поліції не було складено направлення на огляд водія транспортного засобу, то вони є безпідставними, оскільки у матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 10 червня 2023 року, відповідно до якого, водій ОСОБА_1 направлявся для проходження огляду до медичної установи, у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, але від проходження огляду відмовився (а.с. 5).
Отже, працівниками поліції в даному випадку здійснена послідовність дій щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, а відтак, протилежні доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника Сіренка М.Ю., про порушення порядку проведення такого огляду, не заслуговують на увагу та розцінюються судом як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Не заслуговують на увагу і доводи захисника Сіренка М.Ю. про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , а саме у фабулі протоколу не вказано, які саме дії ОСОБА_1 вчинив з метою ухилення від огляду, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 498581 від 10 червня 2023 рокускладено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, зокрема, у протоколі повно та правильно викладено суть правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, указані ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 та його дії щодо ухилення від огляду, є вказівка на порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також не відповідають дійсності і доводи захисника Сіренка М.Ю. про те, що працівниками поліції не було вручено ОСОБА_1 копії протоколу про правопорушення за ст. 130 КУпАП, що є істотним порушенням водія права на захист та унеможливлює притягнення його до відповідальності, оскільки, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 498581 від 10 червня 2023 року,у графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані - правильні)» - стоїть підпис ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, що спростовує доводи в апеляційній скарзі про те, що йому не вручали копію даного протоколу.
Крім того, доказів протилежного стороною захисту до апеляційної скарги не долучено, а дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 498581 від 10 червня 2023 року, - не спростовано.
Твердження захисника Сіренка М.Ю. про те, що поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння, є надуманими, бо протокол, в якому викладено суть адміністративного правопорушення, а саме невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР України, тобто відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, складався у його присутності, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю, і тому твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах у справі.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані по справі докази, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП, і дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 13.3, 2.3 (б), 2.5 ПДР України, тобто про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкцій ст. 124, ч. 1 ст. 130, КУпАП, визначивши остаточне стягнення відповідно до положень ст. 36 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинені правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Сіренка М.Ю. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Поновити захиснику Сіренку М.Ю. строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення: - за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; - за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, і на підставі ст. 36 КУпАП остаточно призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.