5 березня 2024 року місто Київ
справа № 757/24444/22-ц
апеляційне провадження № 22-ц/824/792/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ; Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Ільєвої Т.Г. від 19 червня 2023 року; додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Ільєвої Т.Г. від 6 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 27 вересня 2017 року Генеральною прокуратурою України відкрито кримінальне провадження № 42017000000003060 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 370 КК України; ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 370 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 370 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 370, частини 4 статті 369 КК України.
Під час досудового розслідування встановлювались обставини можливого вчинення керівником Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 та співробітників НАБУ ОСОБА_1 , ОСОБА_4 дій, направлених на провокацію підкупу першого заступника Голови Державної міграційної служби України ОСОБА_5 .
На підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року, 30 листопада 2017 року були проведене обшуки за місцем проживання позивача та її родичів, вилучено майно. Співробітниками Генеральної прокуратури України було розсекречено особу ОСОБА_1 , яка була таємним агентом НАБУ під прикриттям, опубліковано її дані в засобах масової інформації.
5 грудня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 370, частиною 4 статті 369 КК України.
Постановою прокурора першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Б. Василенкова від 8 квітня 2021 року кримінальне провадження № 42017000000003060 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
Зазначає, що внаслідок дій співробітників Генеральної прокуратури України кар'єра позивача була зруйнована, численні публікації в мережі інтернет зіпсували репутацію, обшуки завдали моральних страждань особисто позивачу і її близьким, вилучене майно тривалий час не поверталося.
Під слідством позивач перебувала з 27 вересня 2017 року по 9 квітня 2021 року, що становить собою 3 роки 6 місяців і 13 днів, а тому мінімальний гарантований Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди становить 275 816 грн 66 коп. (6 500 грн (мінімальна заробітна плата) х 42,5 місяців). Однак, враховуючи душевні та психологічні страждання, пов'язані із незаконним слідством, тяжкістю вимушених життєвих змін, відшкодування моральної шкоди оцінює в розмірі 850 000 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування моральної шкоди в розмірі 850 000 грн, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, а також судові витрати в розмірі 45 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 275 816 грн 66 коп., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора в дохід держави судовий збір в розмірі 2 758 грн. 16 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України таЗакону України "Про порядок
відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", яку необхідно визначити, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством, починаючи з часу відкриття кримінального провадження і до остаточного його закриття, тобто з 27 вересня 2017 року по 9 квітня 2021 року (3 роки 6 місяців і 13 днів).
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 6 липня 2023 року стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000 грн, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем надано документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та їх узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути моральну шкоду в розмірі 827 449 грн 98 коп.
Скаржник зазначає, що внаслідок незаконних дій відповідача, позивач зазнала значних моральних страждань, а тому достатнім і обґрунтованим розміром відшкодування моральної шкоди є саме трьохкратний розмір мінімально гарантованої Законом суми (275 816 грн 66 коп. х 3), однак суд абсолютно необґрунтовано зменшив цю суму.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора також подав апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року; додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 6 липня 2023 року, у якій просив скасувати рішення суду, відмовити у задоволенні позову та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Вказує, що позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди саме з боку Офісу Генерального прокурора. Суд помилково зазначив, що початком строку перебування позивача під слідством є 27 вересня 2017 року (день відкриття кримінального провадження), оскільки ОСОБА_1 було повідомлено про підзору у вчиненні кримінальних правопорушень 5 грудня 2017 року і саме з цього дня має рахуватися відповідний строк. Крім того, судом не враховано, що кримінальне провадження неодноразово закривалося, а тому період, який позивач перебувала під слідством, необхідно розраховувати з моменту оголошення підозри тобто з 5 грудня 2017 року по 21 лютого 2019 року (постанова про закриття кримінального провадження), з 2 березня 2021 року (момент поновлення слідства ухвалою про скасування постанови) по 8 квітня 2021 року (постанова про закриття провадження), що загалом становить 14 місяців 26 днів. За вказаних обставин, сума моральної шкоди, яка може бути стягнута судом у випадку задоволення позову, становить 97 500 грн (6 500 грн х 15 місяців).
Витрати позивача на професійно правничу допомогу є недоведеними та необґрунтованими належним чином, оскільки в описі виконаних робіт відсутній розрахунок погодинної вартості наданих послуг; не зазначено обсяг наданих послуг та їх
перелік; не надано докази фактичної оплати наданих послуг; сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом та видом виконаних робіт.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора зазначає, що факт незаконного перебування під слідством не потребує доведення вини посадових осіб відповідного органу, а тому моральна шкода підлягає стягненню в повному обсязі. Витрати на правничу допомогу є фіксованими, а тому надання розрахунку послуг та їх вартості окремо не передбачається, як і докази їх оплати.
Офіс Генерального прокурора у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що будь-яких правових підстав для стягнення моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі немає.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просив її задовольнити; апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора просив залишити без задоволення.
Прокурор Офісу Генерального прокурора Андрієнко О.О. проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував; подану апеляційну скаргу просив задовольнити в повному обсязі.
Представник Державної казначейської служби України - Тимофєєва Т.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ; апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора підтримала та просила задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_1 працювала в Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детектива .
27 вересня 2017 року Генеральною прокуратурою України (з 2 січня 2020 року назву змінено на Офіс Генерального прокурора) було відкрито кримінальне провадження № 42017000000003060.
Під час досудового розслідування перевірялися факти можливого вчинення керівником Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 за пособництва співробітників НАБУ ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дій направлених на провокацію підкупу, тобто дій службової особи правоохоронного органу з підбурення першого заступника Голови Державної міграційної служби України ОСОБА_5 до прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди у розмірі 30 000 доларів СІІІА з метою її подальшого викриття та пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище надати неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
На підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року у справі № 757/71652/17-к 30 листопада 2017 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана, як адреса фактичного місця проживання ОСОБА_1 .
В той же день, 30 листопада 2017 року проведено обшук ще одного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:110:0018, який належить бабусі позивача та є фактичним місцем проживання ОСОБА_1 .
В ході проведення обушків вилучено певне майно.
5 грудня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 370, частиною 4 статті 369 КК України.
Постановою Генеральної прокуратури України від 21 лютого 2019 року кримінальне провадження № 42017000000003060 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України, а саме: не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Не погоджуючись з підставою закриття кримінального провадження, вказану постанову було оскаржено стороною захисту до суду і судом скасовано.
В подальшому, за результатами проведеного у кримінальному провадженні досудового розслідування встановлено відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 370, частиною 4 статті 369 КК України, ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 370, частиною 4 статті 369 КК України України та ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 370, частиною 4 статті 369 КК України у зв'язку з чим, постановою прокурора від 14 травня 2019 року вказане кримінальне провадження закрите щодо підозрюваних на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, а саме: встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Вказану постанову скасовано ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 грудня 2020 року в частині закриття кримінального провадження стосовно підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 370 КК України, внаслідок неповного дослідження окремих обставин можливого кримінального правопорушення стороною обвинувачення.
18 грудня 2020 року прокурором повторно прийнято рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваних на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2021 року постанову прокурора від 18 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження скасовано.
В обґрунтування вказаної ухвали судом зазначено, що прокурором не в повній мірі виконано вимоги ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17
грудня 2020 року, а саме: до матеріалів кримінального провадження № 42017000000003060 долучено не всі матеріали кримінального провадження № 52017000000000839, а лише їх окрему частину.
8 квітня 2021 року постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. кримінальне провадження № 42017000000003060 від 27 вересня 2017 року було остаточно закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, а саме: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 3 червня 2021 року скаргу ОСОБА_5 на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. від 8 квітня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42017000000003060 від 27 вересня 2017 року залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2021 року, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 3 червня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову прокурора від 8 квітня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42017000000003060 від 27 вересня 2017 року залишено без змін.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню; апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами 1, 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положенням частини 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків особи, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини 5, 6 статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").
Згідно з частинами 2, 3 статті 13 вказаного Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з
часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і відновлення втрат потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У пункті 5.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, в цілому дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач незаконно перебувала під слідством та судом, у неї проводилися обшуки, розголошено відомості про її особу на широкий загал, порушено звичайні життєві зв'язки. Отже слід визнати обґрунтованим висновок суду про те, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої вона набула на підставі постанови про закриття кримінального провадження відносно неї.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора в частині неправильного визначення судом першої інстанції періоду перебування позивача під слідством.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
У частині 1 статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Отже, період перебування позивача під слідством і судом слід обраховувати з дати вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - 5 грудня 2017 року і до остаточного закриття кримінального провадження - 8 квітня 2021 року.
З метою визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди має застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати на час вирішення справи судом першої інстанції - 6 500 грн.
Таким чином, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"за час перебування позивача під слідством (з 5 грудня 2017 року по 8 квітня 2021 року) мінімальною сумою компенсації моральної шкоди є 260 000 грн (40 місяців х 6 500 грн).
Однак, враховуючи, що перед врученням позивачу підозри проводилися слідчі дії, які також завдали певних переживань позивачу, суд апеляційної інстанції вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є об'єктивним і обґрунтованим, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні лише в зазначенні періоду перебування позивача під слідством.
Доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора щодо відсутності вини в діях відповідача є неприйнятними, оскільки сам по собі факт закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав (за відсутності події злочину в даному випадку) є доказом незаконності дій органу досудового розслідування.
Також суд не приймає до уваги посилання скаржника на те, що кримінальне провадження неодноразово закривалося, а тому період, який позивач перебувала під
слідством, необхідно розраховувати з моменту оголошення підозри тобто з 5 грудня 2017 року по 21 лютого 2019 року (постанова про закриття кримінального провадження), з 2 березня 2021 року (момент поновлення слідства ухвалою про скасування постанови) по 8 квітня 2021 року (постанова про закриття провадження), що загалом становить 14 місяців 26 дні.
Постанова про закриття кримінального провадження неодноразово скасовувалася, внаслідок чого процесуальний статус позивача поновлювався, а тому закінченням періоду перебування позивача під слідством є дата остаточного закриття кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про недостатність розміру відшкодування моральної шкоди відхиляються колегією суддів, оскільки сума в розмірі 275 816 грн 66 коп. є об'єктивною, зваженою та справедливою. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Посилання Офісу Генерального прокурора на помилковість стягнення судом витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000 грн частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суду було надано: копію договору про надання правової допомоги від 11 травня 2022 року: копію акта про надання правової допомоги від 20 червня 2023 року; копію опису виконаних робіт та копії квитанцій про оплату (том І а.с. 194-197, том ІІ а.с. 171-176).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Згідно копії договору про надання правової допомоги від 11 травня 2022 року, сторони узгодили фіксований розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у цій справі - 45 000 грн (пункт 6). Відповідна сума відображена в акті
виконаних робіт від 20 червня 2023 року та описі виконаних робіт від 20 червня 2023 року.
Посилання скаржника на неспівмірність вказаної суми зі складністю справи, обсягом та видом робіт, відсутність в описі виконаних робіт розрахунку погодинної вартості послуг; не зазначення обсягу наданих послуг та їх перелік, відсутність доказів повної оплати, не приймаються судом апеляційної інстанції.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Оскільки договором про надання правової допомоги від 11 травня 2022 року встановлено фіксований розмір гонорару, матеріали справи містять докази надання відповідних послуг, суд першої інстанції правильно вказав на наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, судом не було враховано, що позов задоволено частково, а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 14 602 грн 50 коп. (45 000 х 32,45% / 100). В цій частині додаткове судове рішення підлягає зміні шляхом зменшення стягнутих витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд помилково вважав, що у даній справі судовий збір підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора в дохід держави, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Підсумовуючи вищенаведене, на підставі частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у відповідних частинах.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року в частині вирішення питання про стягнення судового збору скасувати.
Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 6 липня 2023 року змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , з 45 000 грн. до 14 602 грн. 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: