Справа № 757/41193/18-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1564/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
15 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 лютого 2024 року включно, -
Згідно з ухвалою суду, в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у якому прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 лютого 2024 року включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено безальтернативне покарання на строк до 10 років позбавлення волі. Також за змістом обвинувального акту внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення настала загибель людини. Обвинувачений ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків, не працює та суспільно корисною працею не займається, джерела доходу не має, на даний час є особою, яка судима за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року за ч.2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі.
За таких обставин, суд погодився і вважав доведеними заявлені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке йому загрожує у випадку встановлення судом його винності, незаконними способами вливати на потерпілих та свідків, продовжити злочинну діяльність, оскільки джерела доходів не має.
На думку суду, будь-який інший запобіжний захід за доводами сторони захисту, в тому числі домашній арешт за адресою, яка не підтверджена жодним достовірним доказом, не зможе запобігти вказаним ризикам і не забезпечить можливість проведення судового розгляду в розумні строки.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на нічний домашній арешт.
В обґрунтуванні вказує, що ризики зазначені прокурором в клопотанні про продовження строку тримання під вартою не відповідають дійсності. Обвинувачений ОСОБА_6 звертає увагу суду, що він перебував чотири місяці на волі та не переховувався від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та не впливав на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, кожного разу вчасно з'являвся до суду. Вважає, що його перебування під вартою більше п'яти років в суворих умовах особливого режиму є порушенням європейського законодавства.
Вважає, що зміна запобіжного заходу із тримання під вартою на нічний домашній арешт, дозволить йому стати та облік до ТЦК та захищати країну.
Сторони кримінального провадження належним чином повідомлені про дату та час судового засідання до суду апеляційної інстанції не з'явились, клопотань про участь обвинуваченого у апеляційному розгляді та про відкладення апеляційного розгляду не подали.
За таких обставин, у відповідності до вимог ч.4 ст.4221 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести апеляційний розгляд у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що є тяжким злочином, є раніше судимим.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , як того вимагає закон, суд встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує прокурор, підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу та при продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не зменшились.
Апелянтом не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про можливість на даний час обрати щодо нього більш м'який запобіжний захід, наявності у обвинуваченого постійного місця роботи та міцних соціальних зв'язків, які б достатньою мірою свідчили про можливість уникнення встановленого ризику шляхом застосування іншого запобіжного заходу та гарантували в такому випадку належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, зважаючи на обставини висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, дані щодо його особи, та положення п.2 ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незастосування у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави.
Таким чином, сукупність встановлених під час апеляційного розгляду обставин, на переконання колегії суддів, свідчить про продовження існування на даний час встановлених у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі, а, відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання обвинуваченого на тривале перебування його під вартою, як на підставу, яка свідчить про зменшення ризиків встановлених судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, на даному етапі провадження, яке наразі триває, є неспроможними, так як не можуть слугувати підтвердженням належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також не спростовують обґрунтованість встановлених судом першої інстанції ризиків і доцільність продовження строку тримання під вартою та не дають достатніх підстав вважати, що обвинувачений, не зможе здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Отже з огляду на вищевказане, на думку колегії суддів, є непереконливими доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необґрунтованість як клопотання прокурора, так і ухвали суду.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 401, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 лютого 2024 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: