№33/824/2689/2022 Постанова винесена суддею Скубою А.В.
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
03 жовтня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, щодо якої провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито - ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Решнюка А.В., розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2022 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Прип'ять Київської області, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, маючої на утриманні сина, 2014 року народження, працюючої спеціалістом фінансового контролю в ТОВ «Хотел Проперті», проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з постановою, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення, за яким, 22 серпня 2022 року о 21 год. 15 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою, в результаті чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров'ю потерпілого, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 , вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що на сьогоднішній день шлюб між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_1 розірваний, однак вони разом продовжують проживати в квартирі АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим його колишня дружина постійно вчиняє дома сварки та конфлікти, проте у судовому засіданні своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнала та суду повідомила, що жодного насильства по відношенню до нього вона не вчиняла, а навпаки являється потерпілою, оскільки він, як колишній чоловік, постійно провокує сварки з метою виселення її з їхнього спільного житла.
Однак, звертає увагу на те, що ним до апеляційної скарги додається в якості доказів копія фото, з якої вбачається, що ОСОБА_1 нанесла йому тілесні ушкодження.
Таким чином, просить скасувати оскаржувану постанову суду та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Решнюка А.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б будь-які сумніви щодо доведеності вини конкретної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону суддею місцевого суду при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 було дотримано.
Як убачається з матеріалів провадження, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №455238 від 22 серпня 2022 року, ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що 22 серпня 2022 року о 21 год. 15 хв. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного та економічного характеру відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме: билася та виганяла з квартири, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До протоколу додано заяву ОСОБА_2 , за змістом якої, останній просить притягнути до відповідальності його колишню дружину ОСОБА_1 , оскільки вона 22.08.2022 о 21:15 год. вчинила сімейну сварку, в ході якої спричинила йому тілесні пошкодження шиї (подряпини) та застосовувала ненормативну лексику в його адресу при дитині, чим принизила його достоїнство, але він її і пальцем не чіпав. Також зазначив, що це вчиняється систематично, у зв'язку з чим не в перше викликається поліції.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечувала вчинення домашнього насильства щодо свого колишнього чоловіка та повідомила, що навпаки являється потерпілою, оскільки її колишній чоловік постійно провокує сварки з метою виселення її з їхнього спільного житла.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суддя місцевого суду закрив провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, обґрунтувавши свої висновки тим, що відсутні докази, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували провину ОСОБА_1 у вчиненні насильства у сім'ї, а відповідно і адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Такі висновки судді місцевого суду, всупереч доводам апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам провадження та ґрунтуються на вимогах законодавства.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної, психологічної або матеріальної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події адміністративного правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як вбачається з наданих під час апеляційного розгляду пояснень ОСОБА_1 , 22.08.2022 її колишній чоловік прийшов додому та почав мити йоршик з туалету у раковині на кухні, де стоїть посуд дитини. Вона зробила йому зауваження, але нецензурно не виражалась. Чоловік почав в її бік нецензурно виражатися та штовхати її руками, щоб не було тілесних ушкоджень, тоді вона викликала працівників поліції, і він також їх викликав. При цьому зазначила, що ніяких подряпин на шиї чоловіку вона не наносила. Це все відбувалося не у присутності дитини, так як вона знаходилась у своїй кімнаті. Також зазначила, що у них не має претензій ні у спільному користуванні майном, ні з приводу поділу майна та гаража, ні з приводу спілкування з дитиною.
Отже, пояснення ОСОБА_1 не свідчать про вчинення нею будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в матеріалах справи міститься лише заява ОСОБА_2 .
Так, з наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_2 вбачається, що 22.08.2022 о 21:15 год. його колишня дружина ОСОБА_1 вчинила сімейну сварку, в ході якої спричинила йому тілесні пошкодження шиї (подряпини) та застосовувала ненормативну лексику в його адресу при дитині, чим принизила його достоїнство, але він її і пальцем не чіпав. Також зазначив, що це вчиняється систематично, у зв'язку з чим не в перше викликається поліції, тому просить притягнути її до відповідальності.
Аналогічні пояснення потерпілий ОСОБА_2 надав і в суді апеляційної інстанції, та додатково вказав, що він разом зі своєю колишньою дружиною продовжують проживати у спільній квартирі, яка постійно вчиняє дома сварки та конфлікти, хоча він і намагається приходити додому пізно, щоб з нею не перетинатись. Так, 22.08.2022 він прийшов додому та почав мити кришку від йоршика в раковині на кухні, дружина це побачила та вчинила сварку, ображала його нецензурною лайкою, а потім вдарила рукою йому у шию. Як саме вона вдарила його чи долонею, чи зачепила нігтями, він не знає, але від удару на його шиї утворились з правого боку подряпини. Потім дружина викликала поліцію, а він у свою чергу теж викликав поліцію, але на пропозицію працівників поліції поїхати та зняти побої відмовився, так як вважав все це марним. Цей конфлікт виник спонтанно та відбувався не у присутності дитини, але вона могла все чути, так як знаходилась на другому поверсі. Також зазначив, що дружину він не бив, але вона навмисно постійно створює такі конфлікти, щоб виселити його з квартири.
Разом з тим, такі пояснення потерпілого ОСОБА_2 щодо наявності конфлікту взагалі, його причин та конкретних дій ОСОБА_1 , вчинюваних нею 22.08.2022, є власною позицією потерпілого та не спростовують пояснень ОСОБА_1 , наданих нею як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, а також не свідчать про вчинення нею будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру в розумінні диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Тобто, з наявних у справі матеріалів вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому підґрунтіта дій кожного із них під час цього конфлікту, а тому не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення також є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Проте, за наявності пояснень потерпілого, який стверджує, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, та пояснень останньої, яка заперечує проти цього, з урахуванням того, що за подіями, які відбулися 22 серпня 2022 року за участі колишнього подружжя, складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП як щодо ОСОБА_1 , так і щодо ОСОБА_2 , про що він підтвердив і у суді апеляційної інстанції, то даних протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо для висновку про доведеність вини особи проза розумним сумнівом.
При цьому слід зауважити, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що внаслідок описаних дій ОСОБА_1 могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю потерпілого, матеріальної шкоди не завдано. Проте в апеляційній скарзі потерпілий стверджує, що неправомірними діями ОСОБА_1 йому була завдана фізична шкода.
Отже, і сам протокол про адміністративне правопорушення не узгоджується з поясненнями потерпілого.
Що стосується світлин із пошкодженою шиєю, які долучив потерпілий ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду, то їх походження не встановлено, водночас нічим не доведено, що ушкодження шиї було спричинено внаслідок умисних дій ОСОБА_1 22 серпня 2022 року. При цьому, під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 вказав на те, що на пропозицію працівників поліції поїхати та зняти побої він відмовився, так як вважав все це марним.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 суду першої інстанції надано не було.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини»), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам і обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2022 року є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2022 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.