27 листопада 2007 р.
№ 9/24/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
ВАТ "ММК ім. Ілліча"
Цигульов С.Г. -(дор. № 09/4195 від 22.11.2006)
Зінченко О.О. -(дор. № 09/08 від 03.01.2007)
розглянув касаційну
скаргу
ВАТ "ММК ім. Ілліча"
на рішення
Запорізького апеляційного господарського суду
від 06 вересня 2007 року
у справі
№ 9/24/07 господарського суду Запорізької
області
за позовом
приватного сільськогосподарського
підприємства "Агрофірма "Росія"
до
ВАТ "ММК ім. Ілліча"
про
стягнення збитків
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 (суддя: О.Нечипуренко) позовні вимоги про стягнення збитків, завданих неправомірним зайняттям земельних ділянок позивача задоволені частково.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що тимчасове зайняття та використання відповідачем належних позивачу земельних ділянок, що вбачається з акту перевірки правомірності використання земельних ділянок від 23.05.2006, акту визначення розміру збитків від 14.07.2006, завдало останньому збитки, які повинні бути відшкодовані в силу приписів 1166 ЦК України, ст.ст. 95, 156 Земельного кодексу України.
При визначені розміру збитків, судом враховано, що в підтвердження площі земель, які незаконно використовує відповідач, надано лише 52 договори оренди землі, що вказують на площу 289, 3665 га., проти заявлених позивачем 358, 714 га, з огляду на що розмір відшкодування підлягає зменшенню з врахуванням зазначених обставин щодо площі землі, яка знаходиться в оренді позивача.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2007 (судді: С.Антонік, Н.Колодій, О.Юхименко) рішення суду першої інстанції залишено без зміни з аналогічних мотивів та підстав.
Відповідач в касаційній скарзі просить апеляційну постанову та рішення скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що факт самовільного зайняття відповідачем землі позивача спростовано судовим рішенням у справі № 8/14/07 господарського суду Запорізької області, тому відсутні підстави вважати, що відповідач самовільно зайняв землі позивача, оскільки склад правопорушення в такому випадку відсутній.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 33 ПІК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
На підставі зазначеної норми права, судом надано оцінку доказів позивача в обгрунтування його позовних вимог, а саме:
- договори оренди землі, які укладені між ПСП Агрофірмою «Росія" та власниками землі, які пройшли державну реєстрацію в установленому законодавством порядку, є чинними на момент прийняття рішення по даній справі;
- Акт правомірності використання земельних ділянок ПСП Агрофірмою «Росія" та ВАТ "ММК ім. Ілліча" від 23.05.23006 року, затверджений Бердянською райдержадміністрацією;
- Акт визначення розміру збитків, заподіяних ПСП Агрофірма «Росія" самовільним зайняттям земельних ділянок від 14.07.2006 затверджений Бердянською райдержадміністрацією;
- Лист Бердянського районного відділу ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України від 29.01.2007 року за № 26/001;
- Лист Бердянського міжрайонного відділу Управління державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель від 23.01.2007 року № 14;
- Листи ПСП Агрофірма «Росія" до ВАТ «ММК ім. Ілліча" від 03.04.2006, 04.05.2006, 22.07.2006 з вимогою про добровільне звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок;
- Довідка виконавчого комітету Андрівської сільської ради від 26.02.2007 № 66.
Таким чином факт незаконного зайняття та тимчасового використання відповідачем земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, встановлено судом першої та апеляційної інстанції на підставі оцінки вищенаведених доказів і переоцінка доказів у справі чи встановлення інших обставин не входить до повноважень касаційної інстанції з врахування приписів ст. 1117 ГПК України.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями відповідача особистим немайновим правам юридичної особи, якою є позивач, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При перевірці судом наданих позивачем розрахунків завданих збитків встановлено, що, відповідно з Додатком № 1 до Акту визначення розміру збитків, заподіяних ПСП Агрофірмі «Росія" самовільним зайняттям орендованих ним земельних ділянок, загальна площа тимчасово зайнятих відповідачем земель становить 358,714 га, що відповідає 62 договорам оренди землі, укладених з громадянами-власниками землі.
Разом з тим, суду надано тільки 52 таких договори оренди землі, що становить площу землі розміром 289,3665 га., яку незаконно використовує відповідач Інші договори оренди державну реєстрацію на час винесення рішення не пройшли. За цих обставини, враховуючи площу землі, суд обґрунтовано зменшив розмір збитків.
Доводи скаржника про те, що судовим рішенням у справі № 8/14/07 господарського суду не встановлено обставин щодо самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок позивача та як наслідок відсутні підстави для стягнення збитків до уваги не приймається.
При вирішенні спору у справі № 8/14/07 суд дійшов висновку про відсутність суб'єктивних та об'єктивних ознак самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок позивача, виходячи із правової позиції при тлумаченні норми ст. 212 Земельного кодексу України.
Касаційна інстанція зазначає, що преюдиційними можуть бути факти встановлені господарським судом під час розгляду іншої справи, а не правові висновки суду.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення та апеляційної постанови з наведених скаржником доводів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2007 у справі та рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 у справі № 9/24/07 господарського суду Запорізької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун