13 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/2/21(921/744/21)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024
у справі № 921/2/21(921/744/21)
за позовом Приватного підприємства "Да-Руся"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки і нерухомого майна та визнання права власності
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" в особі ліквідатора Шимечка А.Я.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН",
про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки і нерухомого майна та визнання права власності
в межах справи №921/2/21
про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод"
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/2/21 про банкрутство ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», відкрита ухвалою суду від 14.07.2021.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2022 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника; ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я.
ПрАТ «Да-Руся» подало до Господарського суду Тернопільської області 15.11.2021 позовну заяву до ТОВ «Маммон» про витребування з чужого незаконного володіння будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б та земельної ділянки загальною площею 0,2315 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050, що розташована у м.Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25.
07.02.2022 ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. подав заяву як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору з аналогічними позовними вимогами до того ж відповідача - ТОВ «Маммон» про витребування з чужого незаконного володіння будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б та земельної ділянки загальною площею 0,2315 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050, що розташована у м.Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) відмовлено у задоволенні позовних вимог первісного позивача так і третьої особи із самостійними вимогами до відповідача.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 рішення Господарського Тернопільської області від 31.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) скасовано в частині відмови у позові про витребування об'єктів нерухомого майна. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Маммон» (код ЄДРПОУ: 43181472, адреса: 46003, м.Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 25) на користь ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» (код ЄДРПОУ: 01267917, адреса: 46003, м. Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 25) таке нерухоме майно:
- будівлю складальної дільниці № 2 загальною площею 1 122,4 кв.м., що розташована: у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25а;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:01:0050, площею 0,2315 га, що розташована у м. Тернополі, вул. Полковника Нечая,;
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21), в якій скаржник просить суд скасувати вказану постанову, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) залишити в силі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/2/21(921/744/21) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 02.04.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2024 витребувано з Господарського суду Тернопільської області/Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №921/2/21(921/744/21) та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН», ОСОБА_2 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21), повернення без розгляду касаційних скарг або залишення касаційних скарг без руху до надходження матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
06.05.2024 витребувані Верховним Судом матеріали справи №921/2/21(921/744/21) надійшли на його адресу.
За результатами розгляду матеріалів справи та цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п. 55. постанови Великою Палатою Верховного Суду).
Правовий висновок щодо визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору у позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.04.2021 у справі №905/1818/19.
Із огляду на зміст оскарженого судового рішення і вимог касаційної скарги ТОВ «МАММОН», предметом позову у справі №921/2/21(921/744/21) є витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та визнання права власності, зокрема на:
- будівлю складальної дільниці № 2 загальною площею 1 122,4 кв.м., що розташована: у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25а;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:01:0050, площею 0,2315 га, що розташована у м. Тернополі, вул. Полковника Нечая.
Згідно з умовами п. 6 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.04.2014 вартість майна - будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б складає 1 592 711, 00 грн (а.с. 29-30, т. 1).
Згідно з умовами п. 6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2015 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,2315 га з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050 становить 638 384, 40 грн (а.с. 31-32, т. 1).
Отже, загальна вартість спірного майна становить 2 231 095,40 грн.
Відтак, за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) скаржнику належало сплатити судовий збір у сумі 66 932,86 грн (2 231 095,40 грн * 1,5 % * 200 %).
Проте, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» судовим збором не оплачена.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо за-стосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі скаржник посилається на приписи частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, однак не зазначає конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) з належним обґрунтуванням, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав).
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга з їх належним обґрунтуванням;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 66 932,86 грн.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,
- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),
- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету - 22030102,
- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21)залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «МАММОН» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю «МАММОН» усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга з їх належним обґрунтуванням;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 66 932,86 грн.
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «МАММОН», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков